7.3. Сутність прибутку, його види і функції.

Прибуток являється економічною категорією, що виражає певні економічні виробничі  відносини з приводу формування та використання сукупного національного продукту, вартості та доданої вартості.

Прибуток – це частина заново створеної вартості, виробленої  та реалізованої, готової до розподілу. Підприємство отримує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість пройде відповідну стадію обігу та набере грошову, або ресурсну форму, або форму вигод.

Розглядаючи прибуток як об’єктивну економічну категорію, можна відмітити, що на нього впливають об’єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва та розподілу суспільного продукту, національного доходу.

Отже, узагальнюючим показником діяльності підприємства є загальний прибуток, який представляє собою суму прибутку від усіх видів діяльності за звітний період, отриману як на території України, так і за її межами, що включає прибуток від операційної, фінансової та інвестиційної діяльності. Необхідно відмітити, що під загальновизнаним терміном “прибуток” розуміють різноманітні його види. Ця різноманітність видів прибутку обумовлена різними класифікаційними ознаками щодо сутності та варіативності значення того чи іншого виду. Так виділяють наступні основні ознаки класифікації видів прибутку:

- За видами діяльності, за якою здійснюється поділ прибутку за видами діяльності, які є визначеними у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати”.

 Отже розрізняють звичайну і надзвичайну діяльність підприємств. У процесі звичайної діяльності підприємство може здійснювати операційну діяльність та іншу. Інша діяльність у свою чергу, поділяється на інвестиційну та фінансову.

Операційна діяльність підприємства включає основну діяльність та іншу операційну діяльність.

Основна операційна діяльність – це діяльність, пов’язана з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), які є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частину його доходів.

Інша операційна діяльність – це діяльність, пов’язана з реалізацією інших оборотних активів, іноземної валюти, з операційною орендою і т.п., тобто діяльність, що не належить до основної, інвестиційної та фінансової.

Інвестиційна діяльність – це діяльність, пов’язана з придбанням і реалізацією тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність – це діяльність, яка приводить до зміни розміру і складу власного і позичкового капіталу підприємства.

Надзвичайні події – це події або операції, які відрізняються від звичайної діяльності підприємства, і не очікується, що вони будуть повторюватися періодично або в кожному подальшому звітному періоді. Отже, в цілому за вищезазначеними видами діяльності прибуток можна розподілити на:

1) прибуток від звичайної діяльності;

2) прибуток від надзвичайної діяльності.

- За характером оподаткування прибуток розрізняється за такими видами:

1) прибуток, що оподатковується;

2) прибуток, що не оподатковується.

Таке розмежування прибутку відіграє важливу роль у формуванні  податкової політики підприємства, так як дозволяє оцінювати альтернативні господарські операції з позиції кінцевого ефекту. Склад прибутку, що оподатковується чи не оподатковується, регулюються Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”  від 22.05. 1997р. № 283/97-ВР.(із змінами  згідно Закону України “Про внесення змін до Закону “Про оподаткування підприємств” від 24.01.2003р).

- За характером інфляційної “очистки” прибутку виділяють наступні його види:

1) номінальний прибуток - це сума прибутку, що отримана у звітному періоді без врахування впливу інфляції;

2) реальний прибуток – це сума прибутку, що характеризує розмір номінально отриманої його суми, що відкоригована на темп інфляції у відповідному періоді.

- За періодом  формування, в якому розглядається формування прибутку розрізняють:

1) прибуток попереднього періоду;

2) прибуток звітного періоду;

3) прибуток планового періоду тощо.

- За регулярністю формування виділяють прибуток, який формується підприємством регулярно, а також, так званий, надзвичайний прибуток, тобто прибуток, що виникає в результаті одноперіодної діяльності. Прикладом нерегулярно отримуваного прибутку може бути прибуток, що отриманий від продажу однієї з філій підприємства.

- За характером використання розрізняють наступні види прибутку:

1)  капіталізований прибуток, який характеризує ту його частину, яка направлена на фінансування приросту активів підприємства;

2) споживчий прибуток, який характеризує ту його частину, яка використана на виплати дивідендів акціонерам, на соціальні потреби тощо.

- За значенням кінцевого результату господарювання розрізняють позитивний прибуток (тобто отримано саме прибуток) та негативний прибуток (підприємство отримало збитки).

- За складом елементів, які формують прибуток розрізняють:

1) маржинальний прибуток, який характеризує суму чистого прибутку від операційної діяльності за мінусом суми змінних витрат;

2) валовий прибуток – це сума чистого доходу від операційної діяльності за мінусом всіх операційних витрат (постійних та змінних);

3) загальний прибуток, який представляє собою різницю між всією сумою чистого доходу підприємства та всією сумою його поточних витрат;

4) чистий прибуток – це сума бухгалтерського прибутку, яка зменшена на суму податкових платежів за її рахунок.

Сутність прибутку як найважливішої категорії ринкових відносин повніше розкривається  через функції, які він виконує.

Як уже зазначалось, прибуток є головною метою діяльності підприємства. Чим більший обсяг прибутку, який отримує підприємство, тим ефективніша робота підприємства, повніше реалізується мета підприємницької діяльності.

На мікроекономічному рівні прибуток – це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств. На формування  прибутку підприємств впливають такі фактори як:

- фінансово-господарська діяльність підприємства;

- сфера діяльності;

- галузь господарювання;

- встановленні законодавством умови визначення фінансових результатів.

Прибуток як економічна категорія виконує такі функції:

1) вимірювач (міра) ефективності суспільного виробництва, яка полягає в тому, що саме прибуток та рентабельність являються основними показниками успішної діяльності підприємства та визначають прийняття таких рішень, як вихід підприємства на нові ринки збуту, переміщення капіталу з однієї галузі у іншу тощо;

2) стимулююча, яка виражається у тому, що прибуток дозволяє отримувати не тільки особистий дохід працівникам підприємства, але й створює можливості для нарощування капіталу підприємства, а відповідно і збільшення обсягу виробництва, росту сегменту ринку, на якому функціонує підприємство, можливість виходу на нові ринки збуту, що в свою чергу призводить до збільшення робочих місць, збільшення податкових надходження до бюджету тощо.

На сьогодні використовується декілька понять прибутку:

- бухгалтерський прибуток – тобто прибуток  як кінцевий фінансовий результат, який виявлений у звітному періоді на основі бухгалтерського обліку усіх господарських операцій підприємства та оцінки статей бухгалтерського балансу;

- валовий прибуток – це різниця між нетто-виручкою від продажу продукції та собівартості цього продажу без умовно-постійних управлінських витрат та витрат по збуту.

Чистий прибуток – це нерозподілений прибуток, який  формується в звіті про фінансові результати згідно П(С)БО 3.