6.5. Склад витрат на оплату праці. Функції заробітної плати

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР зі змінами та доповненнями, «Інструкцією зі статистики заробітної плати», затвердженої Наказом Міністерства статистики України № 323 від 11.12.1995 р. склад витрат на оплату праці робітників складається з: фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

До складу витрат на виплату основної заробітної плати належать:

• заробітна плата, яка нарахована за виконану роботу (відпрацьований час) відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки) за відрядними розцінками, тарифними ставками (окладами) робітників та посадовими окладами усіх форм і систем оплати праці, що прийняті на підприємстві;

• суми відсоткових або комісійних нарахувань залежно від обсягу доходів (прибутку), отриманих від реалізації товарів (продукції), у випадках, коли вони є основною заробітною платою.

До витрат на виплату додаткової заробітної плати належать:

• надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством;

• премії та заохочення керівникам, спеціалістам, іншим службовцям та робітникам за виробничі результати;

• гарантійні та компенсаційні виплати;

• оплата відпусток;

• оплата іншого невідпрацьованого часу;

• інші витрати на оплату праці.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать:

• виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік;

• премії за спеціальними системами і положеннями,

• компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадять понад установлені зазначеними актами норми.

Заробітна плата в ринковій економіці має виконувати низку важливих функцій. Стосовно ринку праці всі вони за своєю природою є регулятивними.

1. Відтворювальна функція заробітної плати полягає в тому, що вона є основним джерелом коштів на відтворення трудових здібностей працівників і повинна компенсувати вартість робочої сили, забезпечуючи нормальну життєдіяльність кожної працюючої людини. Одночасно вона непрямо регулює майбутню пропозицію праці.

2. Стимулююча функція передбачає використання заробітної плати для заохочення високоефективної праці. Рівень заробітної плати для цього має залежати від кількісних і якісних результатів індивідуальної праці кожного працівника, складності виконуваних робіт, кваліфікації і професійного досвіду працівника.

3. Регулююча функція виявляється у впливі заробітної плати на кон’юнктуру ринку праці, рівень зайнятості, процеси трудової міграції, диференціацію заробітної плати.

4. Соціальну функцію зарплата виконує тоді, коли реалізується принцип однакової винагороди за однакову працю, чим забезпечується соціальна справедливість.

5. Оптимізаційна функція заробітної плати пов’язана з тим, що заробітна плата як складова витрат підприємця спонукає його до раціонального використання всіх виробничих ресурсів, удосконалення техніки й технології, підвищення продуктивності праці, ефективного менеджменту. Результатом має бути зменшення заробітної плати на одиницю виробленої продукції.