1.2. Предмет і об'єкт економічної теорії
Політична економія – це суспільна наука, що вивчає виробничі відносини між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання благ на базі розкриття законів економічного розвитку в умовах пріоритетності проблем добробуту та ефективного використання обмежених ресурсів.
Предметом політичної економії є вивчення виробничих відносин у їх єдності з продуктивними силами, а також вивчення дії економічних законів.
Виробничі відносини – це відносини, які складаються між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання благ. У змісті виробничих відносин формуються й чітко простежуються три елементи: хто вступає у відносини в процесі виробництва, розподілу, обміну, споживання матеріальних благ – людина; на що спрямована дія людини у виробничому процесі – на предмети праці; чим людина впливає на предмети праці і перетворює їх на предмети свого споживання – засобами праці. Ці елементи поєднуються у певному кількісному і якісному співвідношенні організаційними, управлінськими відносинами, які вивчає самостійна наука управління. Політична економія у центр наукових пошуків ставить питання щодо причин зміни виробничих відносин протягом історичного розвитку суспільного життя людей.
За політекономічним визначенням, продуктивні сили – це рушійна сила, зміст, а виробничі відносини – їх соціально-економічна форма. Що вищий рівень розвитку продуктивних сил (змісту), то досконаліші виробничі відносини (форма), які в єдності створюють сприятливі можливості суспільства для виробництва матеріальних благ, отже, і реалізації інтересів людини. В суспільному житті основне питання полягає в тому, щоб з’ясувати, з яких причин люди мають різні можливості задовольняти свої потреби і чим це зумовлено.
Під економічними законами розуміють внутрішні, стійкі причинно-наслідкові зв'язки, що постійно повторюються, між економічними явищами й процесами (наприклад, закон попиту, закон пропозиції).
Економічні закони, як і закони природи, мають об’єктивний характер. Одночасно економічні закони істотно відрізняються від законів природи, оскільки виникають і функціонують лише в процесі економічної діяльності людей, а також, на відміну від перших, діють не вічно.
Класифікуючи економічні закони, виокремлюють три їх основні типи: загальні, специфічні та стадіальні (рис. 1.2).
Механізм дії економічних законів зумовлений їх об’єктивним характером. Механізм використання включає насамперед пізнання законів людьми та врахування їх вимог при розробці економічної політики.
Досліджуючи предмет, політекономія робить відповідні висновки, узагальнення, класифікації тощо. У результаті цього формується великий понятійний апарат. У системі понять важливе значення мають такі: економічна категорія, економічний закон, економічний принцип.
Об'єктом дослідження в політекономії є економічна система (певна сукупність механізмів або інститутів функціонування й розвитку національної економіки).
Вивчаючи об’єкт свого дослідження, політична економія стикається з проблемою обмеженості виробничих ресурсів та раціонального їх використання для найповнішого задоволення потреб людей. Пізнаючи закони, які управляють виробництвом, розподілом, обміном і споживанням благ на будь-якому етапі суспільного розвитку, політична економія теоретично обґрунтовує, як люди і суспільство мають здійснювати кінцевий вибір рідкісних ресурсів, як найкраще виробляти різні блага, розподіляти і обмінювати їх.