Інвентаризація як вид первинного спостереження і прийом бухгалтерського обліку.

Є такі господарські факти, які документація безпосередньо не може охопити в момент їх виникнення. Цьому заважають природні умови (випарювання, усихання, тощо), несправність ваго-вимірювальних приладів, втрата документів, допущені помилки в документах, можливі зловживання окремих працівників, неуважність (пересортиця однорідної продукції, матеріалів), та ін.

Для того щоб це виявити необхідна інвентаризація.

Під інвентаризацією розуміють перевірку фактичної наявності матеріальних цінностей, фінансових зобов’язань підприємства на певний момент часу і звіряння цих даних з даними бухгалтерського обліку.

Інвентаризацію проводять для підтвердження достовірності даних бухгалтерського обліку

Відобразивши результати інвентаризації можна буде усунути розбіжності між даними бухгалтерського обліку і фактичною наявністю об’єктів господарювання.

Відображають ці дані в спеціальному документі - Інвентарному описі. Інвентарний опис обробляється, як будь-який бухгалтерський документ.

Загальні питання порядку проведення інвентаризації визначені : Інструкцією про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових засобів і документів, розрахунків. Інструкція затверджена наказом Міністерства фінансів від 11.08.94 р. №69.(№90 для казначейства, №158 державних підприємств, які приватизуються.)

Обов’язково проводити інвентаризацію необхідно:

- перед складанням річного звіту

- у випадках приватизації і оренди державного майна

Залежно від повноти охоплення об’єкта інвентаризації розрізняють два виду : повну і часткову.

Повна інвентаризація охоплює всі без винятку об’єкти господарювання - матеріальні цінності, гроші, розрахунки, що належать господарству. Таку інвентаризацію проводять перед річним звітом. Термін проведення інвентаризації окремих господарських фактів встановлюється законодавством.

Часткова інвентаризація охоплює тільки окремі види господарських фактів. Наприклад, перевірка грошей у касі, товарно -матеріальних цінностей та ін.

Окремо виділяється вибіркова інвентаризація , однак за характером охоплення вона належить до часткової.

ОЦІНКА

Оцінювання - спосіб вартісного визначення господарських фактів.

Вартісна оцінка в бухгалтерському обліку є принципом вимірювання, який дає змогу узагальнити всі господарські факти.

Види оцінок: історичної собівартості, поточної собівартості, вартості реалізації (для Акт) чи вартості розрахунку (для Зоб), теперішньої вартості

Активи мають визначатися і відображатися в балансі у грошовому виразі з використанням певної бази оцінки, а саме:

1.Історичної собівартості активу. Активи відображаються за сумою сплачених грошових коштів чи їх еквівалентів або за справедливою вартістю компенсації, виданої, щоб придбати їх, на момент придбання.

2.Поточної собівартості активу. Активи відображаються за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яка була б сплачена в разі придбання такого ж або еквівалентного активу на поточний момент.

3.Вартості реалізації активу. Активи відображаються за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яку можна було б отримати на поточний момент шляхом продажу активу в ході звичайної реалізації.

4.Теперішньої вартості активу. Активи відображаються за теперішньою дисконтовою вартістю майбутніх чистих надходжень грошових коштів, які, як очікується , має генерувати стаття під час звичайної діяльності підприємства.

Для визначення балансової вартості зобов’язань використовують такі види оцінок:

1.Історична собівартість зобов’язання - сума надходжень, отриманих в обмін на зобов’язання або, за деяких інших обставин, суми грошових коштів чи їх еквівалентів, що, як очікується, будуть сплачені з метою погашення зобов’язання під час звичайної діяльності підприємства.

2.Поточна собівартість зобов’язання – недисконтована сума грошових коштів чи їх еквівалентів, яка була б необхідна для погашення зобов’язання на поточний момент.

3.Вартості розрахунку (погашення платежу) - недисконтована сума грошових коштів чи їх еквівалентів, що , як очікується, буде сплачена для погашення зобов’язань під час звичайної господарської діяльності підприємства.

4.Теперішня вартість зобов’язання – теперішня (дисконтована) вартість майбутніх чистих відпливів грошових коштів, які, як очікується, будуть необхідні для погашення зобов’язань під час звичайної діяльності підприємства.

Основою оцінки, яка найчастіше приймається підприємствами для складання фінансових звітів, є історична собівартість.

Можливі варіанти: 1) просте (купівельна ціна)

2) складне (калькуляція)

Калькулювання - це спосіб розрахунку собівартості господарських фактів. Це визначення розміру витрат у грошовому вираженні, які проводяться на калькуляційну одиницю. За допомогою калькулювання обчислюють собівартість придбаних матеріалів, виконаних робіт, готової продукції.

Способи калькулювання: 1) просте сумування

2) складні розрахунки

.