Звіт про власний капітал

Дія стандарту 5 не розповсюджується на банки та бюджетні установи, малі підприємства. Тут надається більш детальна, ніж в балансі, інформація про зміни в статутному капіталі та їх причини

Власний капітал – частина в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов’язань.

Зміни фіксуються по видах власного капіталу:

• Статутний капітал

• Пайовий капітал

• Додатковий капітал (емісійний доход)

• Інший додатковий капітал (переоцінка, безкоштовне отримання)

• Резервний капітал

• Нерозподілений прибуток

• Несплачений капітал

• Вилучений капітал

Примітки до звітів

Сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів. Які саме примітки стосовно фінансових результатів, руху грошових коштів, звіту про власний капітал слід робити – розкрито у відповідних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Тема 14.Управлінський облік в менеджменті

Будь-яка підприємницька діяльність складається з трьох взаємопов’язаних елементів: інвестиційної, операційної та фінансової діяльності. Для узгодження різних видів діяльності існує специфічна функція - управління. Управління забезпечує планування, організацію, мотивацію, контроль та регулювання діяльності.

Управлінський облік - це сукупність методів та процедур, які забезпечують підготовку і надання інформації для планування, контролю і прийняття рішень на різних рівнях управління підприємством.

Управлінський облік – це внутрішній облік, і підприємства організують Управлінський облік самостійно, виходячи з особливостей діяльності, структури і розмірів підприємства, технології виробництва, а також в залежності від потреб управління.

Взаємозв’язок між фінансовим і управлінським обліком

Спільне :

1.Єдина система первинного обліку

2.Єдині принципи побудови обліку як двоїстого процесу

Відмінності управлінського і фінансового обліку (який орієнтовано на складання фінансової звітності):

1.Споживачі інформації. Фінансова Звітність призначена, головним чином, для зовнішніх користувачів. Головні користувачі управлінського обліку - керівники конкретного підприємства та менеджери всіх рівнів.

2.Обмеження. Управлінський облік не обмежений у виборі методів, правил і процедур, на відміну від фінансового, який ведеться з дотриманням певних офіційних регламентів (стандарти і нормативні документи).

3.Використання вимірників. Управлінський облік розробляється самим підприємством і бере до уваги в основному якісні чинники діяльності, а фінансовий всі операції відображає на рахунках, і у звітності, в єдиному грошовому вимірі.

4.Періодичність. Фінансовий: складання звітів регулярне (за квартал, рік). Управлінський облік надає оперативну інформацію за короткий проміжок часу.

5.Націленість. Фінансовий облік описує операції, які вже мали місце, тобто оцінка минулого, а головним завданням управлінського обліку є передбачення наслідків майбутніх операцій (прогнозування).

6.Відкритість даних. Фінансова звітність публікується, а дані Управлінського обліку є комерційною таємницею підприємства, оскільки відображають його стратегію та тактику у конкурентній боротьбі.

В системі управлінського обліку найбільшу увагу приділяють обліку витрат і доходів.

Важливою складовою управлінського обліку є виробничий облік.

Виробничий облік - це збір даних для визначення собівартості запасів (даних про витрати діяльності) та фінансових результатів. Тобто виробничий облік акумулює та систематизує витрати для:

• оцінки запасів і визначення фінансових результатів;

• прийняття управлінських рішень;

• забезпечення контролю.

Головними об’єктами управлінського (виробничого) обліку є витрати і доходи підприємства, фінансові результати, вже відображені попередньо у фінансовому обліку. Але в Управлінському обліку витрати перегруповуються за їх цільовим призначенням, тобто за видами продукції, замовленнями, процесами, стадіями виробництва, центрами відповідальності, сферами діяльності тощо.

Аналогічно здійснюється групування доходів підприємств і фінансових результатів: за видами продукції, сферами діяльності, центрами відповідальності, регіонами реалізації продукції.

Організація Управлінського обліку здійснюється за такими моделями обліку:

1. Ступінь взаємодії фінансового та управлінського обліку .:

• інтегрована система;

• автономна система.

Відмінність цих систем полягає в розробці системи рахунків управлінського обліку.

2.Ступінь нормування.

За цією моделлю виділяють:

• облік фактичних (минулих) витрат;

• облік стандартних (нормативних) витрат.

Облік фактичних витрат полягає у формуванні витрат та прибутку, для визначення фактичної собівартості і прибутку від реалізації одиниці продукції.

Облік стандартних (нормативних) витрат включає: розробку стандартів (нормативів) по витратах з придбання і використання матеріалів, Основних засобів, витратах праці, накладних витрат, складанні калькуляцій собівартості за нормативними витратами і обліку фактичних витрат з виділенням відхилень від нормативів і кошторисів.

У світовій практиці така система називається стандарт-кост. Вона орієнтована на оперативність контролю за формуванням собівартості і регулювання її процесу.

3.Повнота включення витрат до собівартості:

• облік повних витрат;

• облік часткових (неповних) витрат.

Основою системи повних витрат є їх поділ на прямі (які відносяться безпосередньо на об’єкт калькулювання) та непрямі (які розподіляються між об’єктами калькулювання пропорційно певній базі).

Облік часткових (неповних) витрат передбачає, що в собівартість включаються тільки змінні витрати. Змінні залежать від обсягів виробництва. Це прямі витрати (23-прямі/змінні). Непрямі витрати поділяються на змінні і постійні (91- змінні/постійні), вони можуть бути виробничі і невиробничі. У свою чергу, постійні поділяються на виробничі – включаються у собівартість продукції, що калькулюється, та невиробничі, що відшкодовуються за рахунок прибутку.

У світовій практиці така система називається директ-костінг.

Поняття про центри витрат, центри відповідальності та центри рентабельності.

В практиці підприємств, що працюють в умовах ринку, існують наступні підходи до побудови аналітичних рахунків управлінського обліку:

• за центрами виникнення витрат;

• за центрами відповідальності за витрати, що виникають;

• за центрами рентабельності.

Класифікація затрат в системі Управлінського обліку:

• за місцем виникнення (витрати виробництва, цеху, дільниці, служби)

• за видами продукції, робіт, послуг

• за способом перенесення вартості на продукцію (прямі, непрямі)

• за ступенем впливу обсягу виробництва на рівень затрат (змінні, постійні)

• за рівнем управління (контрольовані, не контрольовані)

• інші.

Змінні витрати – витрати, розмір (величина) яких змінюється на протязі короткого періоду часу, ними можливо управляти на всіх стадіях виробництва.

Постійні - витрати, які знаходяться поза контролем економістів – менеджерів, тому що вони є обов’язковими і повинні бути оплачені в плановому періоді незалежно від об’єму виробництва.

Групування затрат на постійні та змінні

№ п/п	Витрати	Постійні	Змінні
1	Амортизація виробничого обладнання	+
2	Прямі виробничі матеріали		+
3	Затрати на обслуговування обладнання	+
4	Заробітна плата директора підприємства	+
5	Електроенергія для виробничого обладнання		+
6	Затрати на опалення цеху	+
7	Пряма заробітна плата робітників		+
8	Затрати на оренду приміщення	+
9	Затрати на страхування майна	+
10	Відрахування на страхування робітників		+

Групування затрат за способом перенесення вартості на готову продукцію. Підприємство займається виготовленням взуття.

№ п/п	Витрати	Прямі	Непрямі
1	Заробітна плата директора підприємства		+
2	Затрати на оренду приміщення цеху		+
3	Амортизація будівлі офісу підприємства		+
4	Електроенергія на виробничі цілі	+
5	Заробітна плата основних виробничих робітників	+
6	Затрати матеріалів на виготовлення продукції	+
7	Комунальний податок		+
8	Проценти за користування кредитом банку		+
9	Вартість мастильних матеріалів для обслуговування обладнання		+
10	Затрати на зберігання готової продукції		+
11	Відрахування на соціальне страхування виробничих робітників	+

Групування затрат на контрольовані та неконтрольовані керівником цеху. Цех займається ремонтом машин та устаткування.

№ п/п	Витрати	Контрольовані	Неконтрольовані
1	Ціна придбаних матеріалів та запасних частин		+
2	Затрати на освітлення офісу підприємства		+
3	Використання запасних частин на ремонтні роботи	+
4	Електроенергія, використана для роботи верстатів по виготовленню основної продукції		+
5	Амортизація верстатів основного виробництва		+
6	Пряма заробітна плата робітників ремонтного цеху	+
7	Заробітна плата адміністративного персоналу		+

86