1. Синтетичний та аналітичний облік нарахувань заробітної плати та утримань із неї

Для узагальнення інформації про розрахунки з персоналом (як облі­кового, так і необлікового складу підприємства) з оплати праці, а також розрахунки за не отриману персоналом у встановлений термін суму по оплаті праці (розрахунки з депонентами) використовується балансовий рахунок 66 «Розрахунки з оплати праці».

По кредиту рахунка 66 відображається нарахована працівникам підприємства основна і додаткова заробітна плата, премії, допомога з тимчасової непрацездатності, матеріальна допомога, суми індексації заробітної плати у зв’язку з інфляцією, суми компенсації втрати пра­цівником частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, та інші нарахування, які є доходом працівника (дивіденди, доход від розподілу прибутку, вартість оплаченого підприємством про­їзду тощо), по дебету - виплата заробітної плати, премій, матеріальної допомоги, а також суми утриманих податків, платежів за виконавчими листами, вартість отриманих у рахунок оплати праці матеріалів, про­дукції, товарів та інші утримання з нарахованих сум оплати праці пер­соналу.

Аналітичний облік рахунків з персоналом ведеться по кожному пра­цівникові з виданих виплат і утримань. Сума нарахованих заробітних плат по всіх працівниках дорівнює обороту по кредиту синтетичного рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці» за певний період. Сума всіх утримань із заробітної плати працівників і сума виплаченої заробіт­ної плати дорівнюватиме обороту по дебету рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці». Кредитове сальдо цього рахунка дорівнюватиме сумі в графі розрахунково-платіжної відомості «Сума, що належить до ви­плати».

Не отримана у встановлений для виплати термін сума з оплати праці відображається у Відомості 3-М у наступних місяцях як заборгованість з поміткою «Депоновано» у графі 3 із зазначенням дати її депонування.

З сум нарахованої заробітної плати працівників підприємства, осіб, що працюють на підприємстві за трудовими угодами, за сумісництвом, виконують разові роботи, здійснюють різноманітні утримання. Вони поділяються на обов’язкові утримання і добровільні.

Обов’язкові утримання із заробітної плати робітника включають:

1. Податок на доходи фізичних осіб - утримуються щомісячно із сукупного оподаткованого доходу за місцем основної роботи за став­ками 15 або 17 %, якщо сукупний дохід не перевищує 10-кратного роз­міру мінімальної заробітної плати. Об’єкти оподаткування та платни­ки податку з доходів фізичних осіб подано в таблиці 6.1.

Таблиця 6.1

Об’єкти оподаткування та платники податку на доходи фізичних осіб

Нормативна база	Платники податку	Об’єкт оподаткування
1	2	3
Податковий кодекс України (зі змінами та доповненнями)	1. Резидент, який отри­мує доходи в Україні та за її межами.	Об’єктом оподаткуван­ня у резидента і нерези­дента є: - загальний місячний оподаткований дохід з джерелом його похо­дження з України; чистий річний оподат­кований дохід, зменше­ний на суму податково­го кредиту; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцево­му оподаткуванню при їх виплаті; - іноземні доходи рези­дента.
	2. Нерезидент, який отримує доходи в Укра­їні.

2. З 1 січня 2011 року вступив в силу Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхуван­ня» № 2464-УІ від 08.07.2010. Замість чотирьох платежів - до Пенсійно­го фонду, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соціального страхування від нещасного випадку запроваджено єдиний соціальний внесок. Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соці­альне страхування (ЄСВ) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціально­го страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основні з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав за­страхованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціаль­ного страхування.

Для працівників, які працюють на підприємствах, у фізичних осіб — підприємцях або у фізичних осіб, що забезпечують себе роботою са­мостійно на умовах трудового договору встановлюється ставка єдино­го соціального внеску 3,6 %. Фізичні особи, що виконують роботи за цивільно-правовими договорами сплачують єдиний соціальний внесок за ставкою 2,6 %. Державні службовці сплачують внесок за ставкою 6,1 %.

Наведемо формулу для розрахунку суми податку на доходи фізич­них осіб у вигляді зарплати працівників:

П = (Д- (ЄСВ + ПСП) * С_п,

де П - сума податку на доходи фізичних осіб;

ЄСВ - єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне стра­хування;

ПСП - сума податкової соціальної пільги (якщо вона застосовуєть­ся);

С_п - ставка податку на доходи фізичних осіб.

У Податковим кодексом при розрахунку податку на прибуток перед­бачається надання платникам податків податкових соціальних пільг з податку на доходи фізичних осіб у вигляді зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отриманого з джерел на території України від одного роботодавця.

Розмір «звичайної» податкової соціальної пільги приймається на рівні 50 % однієї мінімальної заробітної плати (в розрахунку на місяць), уста­новленої на 1 січня звітного податкового року.

Отже, незалежно від коливань розміру мінімальної зарплати протя­гом року розмір пільги протягом цього періоду залишиться незмінним. Пільга надається незалежно від того, хто є роботодавцем - підприєм­ство чи приватний підприємець.

Застосовується пільга (незалежно від її розміру) виключно до до­ходу, нарахованого на користь платника податків протягом звітного податкового місяця у вигляді заробітної плати (інших прирівняних до неї відповідно до законодавства виплат, компенсацій і відшкодувань), розмір якого не перевищує встановленої межі. Розмір такої межі до­рівнює сумі місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, установленого на 1 січня звітного податкового року, помноженій на 1,4 та округленій до найближчих 10 гривень.

При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадках, передбаче­них пп. 6.1.2 Закону № 889, визначається як добуток величини розра­хункової суми і відповідної кількості дітей.

Слід додати, що фізичні особи окремих категорій можуть розрахо­вувати на підвищену пільгу в розмірі 150 % і 200 % суми звичайної податкової соціальної пільги.

Пільга надається платнику податку за його заявою та при надан­ні документів, що підтверджують право на її одержання. У разі, якщо платник податку має право на соціальну пільгу з двох чи більше під­став, то застосовують лише одну з них - найбільшого розміру.

Оплата праці робітників веде до додаткових зобов’язань підпри­ємств перед державними фондами обов’язкового страхування. Підпри­ємство зобов’язане здійснювати нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, який дифе­ренційований відповідно до класу професійного ризику виробництва. Так, для першого класу професійного ризику ставка ЄСВ становить 36,76 %, а для останнього (67) - 49,7 % (п.5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціаль­не страхування» № 2464-VI від 08.07.2010).