Тема 6 облік розрахунків за заробітною платою на малому підприємстві План викладу і засвоєння матеріалу:

6.1 Особливості організації обліку праці та заробітної плати на малих підприємствах. 6.2 Синтетичний та аналітичний облік нарахувань заробітної плати та утримань із неї.

6.3 Типові бухгалтерські проведення з обліку заробітної плати.

6.1. Особливості організації обліку праці та заробітної плати на малих підприємствах

На підприємствах малого бізнесу дедалі більше акцентують увагу на питаннях оплати праці з метою забезпечення повної зайнятості і збереження чисельності працюючих.

Заробітна плата як переважна частина всіх доходів населення відіграє центральну роль у реалізації ринкових відносин і тим са­мим виступає найважливішим елементом відтворення суспільного продукту, одним із головних чинників ефективності економіки та її зростання.

Витрати на оплату праці як складові собівартості впливають на ре­зультати фінансово-господарської діяльності малого підприємства. За нормальної організації виробничого процесу збільшення цих витрат свідчить про підвищення якості продукції, рівня продуктивності праці та доходу.

На сьогодні Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР визначає найбільш повно економічні, правові та орга­нізаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудо­вих відносинах з підприємствами усіх форм власності і спрямовані на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.

На кожному малому підприємстві ведеться облік особового скла­ду з використанням таких первинних документів: наказів про при­ймання на роботу, про переведення на іншу роботу, про надання відпустки, про припинення трудового договору (контракту). Дані про кожного працівника фіксують в його особовій картці або особово­му листку. Відповідно в бухгалтерії відкривається особовий листок, де фіксують усі нарахування та утримання з заробітної плати.

Облік використання робочого часу (вихід на роботу, і допрацьова­ний час, невиходи на роботу з різних причин) ведеться в табелі, який складає призначена особа і передає в бухгалтерію, як правило, два рази на місяць: для нарахування заробітної плати за перебігу половину мі­сяця і розрахунку заробітної плати за місяць.

В обліку чисельності особового складу виділяють:

■ Обліковий склад працівників.

■ Середньооблікову чисельність працівників.

Облікова і середньооблікова чисельність працюючих для малих під­приємств визначається за методикою, затвердженою Держкомстатом України (Інструкція зі статистики кількості працівників від 28.09.05 р. № 286).

● Облікова чисельність - це показник чисельності працюючих облікового складу на певну дату. Облікова кількість включає всіх працівників, прийнятих на постійну, тимчасову чи сезонну робо­ту строком на один чи більше днів з дня зарахування на роботу.

Показник середньооблікової кількості усіх працівників в еквівален­ті повної зайнятості використовується для визначення середнього рівня заробітної плати та інших середніх величин у цілому по підприємству, а також аналізу ефективності використання робочої сили.

Наказом Державного комітету статистики України від 5 грудня 2008 року № 489 затверджено наступні типові форми первинної облікової документації по розрахунках з робітниками і службовцями по заробіт­ній платі:

П-1 «Наказ (розпорядження) про прийом на роботу».

П-2 «Особова картка працівника».

П-3 «Наказ (розпорядження) про надання відпустки».

П-4 «Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту), «наказ про відпустку».

П-5 «Табель обліку використання робочого часу».

П-6 «Розрахунково-платіжна відомість працівника».

П-7 «Розрахунково-платіжна відомість працівника зведена».

У відповідності з діючими нормативними актами трудовий колек­тив малого підприємства самостійно визначає у колективному договорі форми і систему оплати праці своїх працівників, керуючись діючими тарифними ставками і посадовими окладами, іншими умовами оплати праці, без обмеження розміру виплат кожному окремому працівникові.

Працівникові, який працює за договором підряду, щомісячно пови­нні виплачувати заробітну плату, розмір якої обумовлений у трудовій угоді, - як правило, у вигляді окладу, що не залежить від розміру фонду оплати праці. Особи, що працюють за сумісництвом, одержують заро­бітну плату за фактично виконану роботу.

Оплата праці працівника проводиться у формі щомісячної заробітної плати і премій за кінцевим результатом. Рівень мінімальної ставки на підприємстві не може бути нижче встановленого державою, але може перевищувати його при додержанні норм і гарантій, передбачених за­конодавством. При цьому такий рівень фіксується в колективному до­говорі та є підставою для розроблення тарифних ставок і окладів з ура­хуванням кваліфікації працівників, видів і складності робіт.

В основу організації заробітної плати в малих підприємствах покла­дено три взаємозалежні елементи:

■ тарифну систему; ,

■ нормування праці;

■ форми оплати праці (відрядна, погодинна).

Кожна з цих форм має свої системи, пов’язані з матеріальним заохо­ченням; кількісні і якісні показники (погодинна проста, погодинна пре­міальна, відрядна проста, відрядна преміальна). Система оплати праці регулюється Кодексом законів про працю (КЗпГТ) та системою угод, що укладаються на відповідних рівнях: колективний договір та індивідуаль­ний трудовий договір, галузева (регіональна угода), генеральна угода.

# Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995р. № 108).

Заробітна плата складається з основної заробітної плати, додаткової плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

# Основна заробітна плата - це винагорода за виконану робо­ту відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, посадові обов язки).

Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відряд­них розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Так, для нарахування основної заробітної плати працівникам з пого­динною оплатою праці необхідно мати відомості про посадові оклади (за штатним розписом), про присвоєні розряди (на підставі наказів по підприємству), а також дані табельного обліку відпрацьованого ними часу за відповідний період (місяць).

При нарахуванні основної заробітної плати працівникам, яким вста­новлена відрядна оплата праці, крім табеля, необхідно мати відомості про виробіток і розцінки за виконані роботи.

# Додаткова заробітна плата - це винагорода за роботу понад встановлені норми, за трудові успіхи, винахідливість і за особли­ві умови праці.

Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компен­саційні виплати, передбачені чинним законодавством.

# Інші заохочувальні і компенсаційні виплати. До них нале­жать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премій за системами і положеннями, компенсаційні та інші гро­шові і матеріальні виплати, які не передбаченні актами чинного законодавства.

Основна і додаткова оплата праці становлять фонд оплати праці. Облік заробітної плати невіддільний від обліку праці, тобто обліку ро­бочого часу і виготовленої продукції, виконаних робіт і послуг.

В обліку праці і заробітної плати важливе місце займає правильне об­числення середньої заробітної плати. При обчисленні середньої заробіт­ної плати необхідно керуватися постановою КМУ «Про порядок обчис­лення середньої заробітної плати» затвердженою 08.02.1995 р. № 100.

Розрахунок середньої заробітної плати проводиться в таких ви­падках:

■ при наданні щорічної відпустки,

■ додаткової відпустки

■ при виплаті компенсації за невикористану відпустку.

Для визначення оплати за час відпустки суму заробітної плати за 12 місяців (або за менший фактично відпрацьований період) ділять на кількість календарних днів у взятому для розрахунку періоді (за винят­ком святкових і неробочих днів згідно із законодавством — на сьогодні їх є 10 днів) і одержаний середній денний заробіток множать на кіль­кість календарних днів, що припадають на період відпустки. Згідно із Законом України «Про відпустки» строк щорічної основної відпустки повинен бути не менше 24 календарних днів за відпрацьований рік.

Згідно зі ст. 24 ЗУ «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР, зі змінами та доповненнями, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в терміни, установлені в колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не пере­вищує 16 календарних днів. Якщо день виплати зарплати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, зарплата виплачується на­передодні.

За особистою письмовою згодою працівника виплата зарплати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на зазна­чений ним рахунок (адресу) з обов’язковою оплатою таких послуг за рахунок власника або уповноваженого ним органу.