
Тема 4. Психологія особистості План
1. Поняття про особистість, індивід, індивідуальність.
2. Основні ознаки та структура особистості.
3. Спрямованість особистості.
4. Самосвідомість та «Я - концепція» особистості.
5. Формування особистості в процесі розвитку та становлення.
Використана література:
1. Посібник практичного психолога Баришполь С.В..- Х: «Основа», 2009.- 267 с.
2. Основи вікової психології Заброцький М.М..- Тернопіль. Навчальна книга – Богдан 2006.- 110 с.
3. Основи психодіагностики пізнавального розвитку учнів молодших класів Кузьма М.І., Талапканич М.І, Химинець В.В..- У.:1994.- 135 с.
4. Практичному психологу навчального закладу.- Лунченко Н.В, Червонна Т.Ш..- К.: «Шкільний світ», 2009.- 127 с.
5. Настільна книга шкільного психолога Марінушкіна О.Є..- Х: «Ранок», 2011.- 288 с.
6.Вікова психологія Савчин М.В, Л.П. Василенко.- К. «Академвидав», 2006.- 360 с.
7. Скринінг шкільного життя Сівак С..-Тернопіль «Підручники і посібники», 2002.- 71 с.
8.
Психологія /За
9. Увага! Особливі діти Туріщева Л.В..- Х.: «Основа», 2012.- 128 с.
10.Настільна книга шкільного психолога.-Туріщева Л.В..- Х.: «Основа», 2010.- 288 с.
11. Тиждень психології в школі.- Туріщева Л.В..- Х.: «Основа», 2011.- 208 с.;
12. Словник шкільного психолога /укладач Туріщева Л.В..- Х.: «Основа», 2010.- 107 с.;
13. Психолог /газета/ №3 (435), січень, 2011.
14. Психолог /газета/ №10 (442), березень, 2011.
15. Психолог /газета/ №16 (448), квітень, 2011.
16. Психолог /газета/ №43 (475), листопад, 2011.
17. Психолог /газета/ №46-47 (478-479), грудень, 2011.
18. Шкільному психологу усе для роботи /Науково-методичний журнал/ №1(49), січень, 2013р.
19. Шкільному психологу усе для роботи /Науково-методичний журнал/ №2(50), лютий, 2013р.
Поняття про особистість, індивід, індивідуальність.
Особистість є об’єктом вивчення різних наук – філософії, соціології, етики, біології, психології, педагогіки тощо. Розумінню природи особистості сприяють література, музика, образотворче мистецтво. Особистість відіграє значну роль у вирішенні політичних, економічних культурних, наукових, технічних проблем, загалом у піднесенні рівня людського буття.
Категорія особистості посідає в сучасних наукових дослідженнях і в суспільній свідомості одне з центральних місць. Завдяки категорії особистості постають можливості для цілісного підходу, системного аналізу та синтезу психічних функцій, процесів, станів, властивостей людини.
У психологічній науці не існує загальноприйнятого визначення природи особистості. Епоху активного наукового вивчення проблем особистості можна умовно розділити на два етапи. Перший охоплює період з кінця ХІХ до середини ХХ ст. і приблизно збігається з періодом становлення класичної психології. У цей час були сформульовані фундаментальні положення про особистість, закладені головні напрями психологічних досліджень особистості. Другий етап досліджень проблем особистості розпочався у другій половині ХХ ст.
Для розуміння природи особистості потрібно з’ясувати співвідношення цього поняття з іншими поняттями, що використовуються як у класичній, так і в сучасній психології. Це насамперед поняття індивіда, людини, особистості, індивідуальності, суб’єкта.
Людина народжується на світ з генетично закладеними в неї потенційними можливостями стати саме людиною. Немовляти притаманні анатомічні та фізіологічні властивості тіла й мозку, що належать тільки людині. Вони забезпечують у перспективі оволодіння прямоходінням, знаряддями праці та мовою, розвиток інтелекту, самосвідомості тощо. Але система біологічних, генетичних, анатомічних, фізіологічних чинників передбачає становлення людини лише в певних соціальних, культурно-історичних умовах цивілізації.
Особистість – людина, що усвідомлює себе, здатна до пізнання, спілкування і праці, до керування своїм поводженням, діяльністю і психічним розвитком. Людина з її соціально зумовленими та індивідуально вираженими якостями (характером, здібностями, своєрідністю потребнісно-мотиваційної, пізнавальної та емоційно-вольової сфер).
Особистість – це людина (індивід )із соціально зумовленою системою вищих психічних якостей, що визначається замученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин. Ця система виявляється і формується в процесі свідомої продуктивної діяльності і спілкування.
Особистість характеризується якісними та кількісними проявами психічних особливостей, які утворюють її індивідуальність.
Сутнісна характеристика особистості та її основних особливостей визначаються:
1) Змістом світогляду людини, її психологічною сутністю. Світогляд людини – це сформована в неї система переконань, наукових поглядів на природу, суспільство, людські стосунки, які стали її внутрішнім надбанням і відклалися у свідомості у вигляді певних життєвих цілей та інтересів, ставлень, позицій.
Психологічна сутність світогляду особистості проявляється в специфічному впливі її індивідуально і соціально-психологічних якостей на поводження, дії й учинки.
2) Ступенем усвідомленості людиною свого місця в суспільстві. Часто трапляється, що людина через різноманітні обставини занадто довго не може знайти свого місця в суспільстві, що не дозволяє її світогляду остаточно оформитися й ефективно проявлятися.
3) Змістом і характером потреб і інтересів, стійкістю і легкістю їх переключення, їхньою вузькістю і багатогранністю.
4) Специфікою співвідношення і прояву різних особистісних якостей.
Особистість настільки багатогранна у своїх індивідуально-психологічних проявах, що співвідношення її різноманітних якостей може позначатися на проявах світогляду й поводженні.
Індивідуальність – своєрідне поєднання індивідуальних властивостей людини, що відрізняє її від інших людей.
Індивід – це людська біологічна основа розвитку особистості у певних соціальних умовах.
У стосунках з батьками, ін. людьми психіка дитини розвивається саме як психіка людини. На певному етапі постає особистість із притаманними їй соціально зумовленими ознаками – вищими психічними функціями, свідомістю і самосвідомістю, здатністю до активного пізнання та перетворення довкілля та себе.
Індивідуальність – це поєднання психологічних особливостей людини, що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей. Індивідуальність проявляється у здібностях людини, в домінуючих потребах, інтересах, схильностях, у рисах характеру, в почутті власної гідності, у світобаченні, системі знань, умінь, навичок, у рівні розвитку інтелектуальних, творчих процесів, в індивідуальному стилі діяльності та поведінки, в типі темпераменту, в характеристиках емоційної та вольової сфер тощо. Індивідуальність формує важливу характеристику особистості людини, яка забезпечує властивій тільки їй стиль взаємозв’язків з навколишньою дійсністю.