45. Єдина система запобігання забезпечує виконання завдань забезпечення безпеки населення на державному, регіональному, місцевому та об'єктному рівнях у таких напрямах діяльності:

управління техногенно-екологічною безпекою, включаючи управ ління екологічно небезпечною військовою діяльністю; підвищення готовності до надзвичайних ситуацій;

реагування на надзвичайні ситуації і управління силами реагува ння; ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій.

На об'єктному рівні діють:

системи вимог і регламентів з безпечної діяльності та функціо нування об'єктів;

кризові протиаварійні структури об'єктів атомної енергетики;

підрозділи і окремі спеціалісти, які виконують функції запобі гання і реагування на надзвичайні ситуації;підсистеми:

локального моніторингу навколишнього природного середовища та потенційно небезпечних об'єктів;

повідомлень про надзвичайні ситуації;

оцінки та регулювання безпеки об'єктів, створені на основі широкого впровадження автоматизованих інформаційних технологій;

• взаємодії з місцевими та регіональними підсистемами і системою запобігання і реагування на загальнодержавному рівні.

Для забезпечення ефективної діяльності єдиної системи запобі гання запроваджуються три режими функціонування як усієї системи в цілому, так і окремих її складових:

• нормальної діяльності – функціонування системи за нормальних виробничих, екологічних, санітарно-гігієнічних умов;

• підвищеної готовності – функціонування системи у разі отримання прогнозу можливості погіршення виробничих, екологічних, санітарно-гігієнічних умов, що ведуть до загрози виникнення надзвичайних ситуацій;

• надзвичайний режим, який запроваджується під час виникнення надзвичайної ситуації.

46.

47. Зв'язок є основним засобом надання інформації безперервного управління та підготовки

проведення рятувальних та інших невідкладних робіт під час ліквідації наслідків

НС.

Сигнали оповіщення ЦО, повідомлення про загрозу та виникнення надзвичайних

ситуацій, інформація про дії в умовах надзвичайної ситуації доводяться до працівників

підприємств, установ, організацій, населення всіма наявними засобами зв'язку, мовлення,

оповіщення.

іомовлення та телебачення. Повідомленням, що передаються територіальними

органами ІДО та НС, потенційно небезпечними підприємствами, повинно передувати

уривчасте звучання елекросирен, наявних на відповідній території, а також

радіомовлення, що означає "Увага всім!".

За цим сигналом населення повинно вмикати засоби теле- та радіомовлення

для прийому мовного повідомлення.

Тексти звернень до населення повинні передаватися державною мовою, якою

користується більшість населення в регіоні.

На пунктах управління закладені варіанти текстів для передання повідомлення в

різних ситуаціях:

В мирний час:

— при аварії на АЕС;

— при аварії на хімічному об'єкті;

— при землетрусі;

— при повені та інших НС.

На воєнний час:

—при виникненні "повітряної небезпеки";

—при закінченні "повітряної небезпеки";

—при загрозі хімічного зараження;

— при загрозі радіоактивного зараження.

Правила поведінки населення за сигналами оповіщення ЦО встановлюються

заздалегідь стосовно всього населення, для об'єктів, а також визначаються конкретні

дії. Відповідальність за оповіщення покладається на територіальні органи ЦО.

48. Сутність рятувальних та інших невідкладних робіт — це усунення безпосередньої загрози життю та здоров'ю людей, відновлення життєзабезпечення населення, запобігання або значне зменшення матеріальних збитків. Рятувальні та інші невідкладні роботи включають також усунення пошкоджень, які заважають проведенню рятувальних робіт, створення умов для наступного проведення відновлювальних робіт. РІНР поділяють на рятувальні роботи і невідкладні роботи.

До рятувальних робіт відносяться:

розвідка маршруту руху сил, визначення обсягу та ступеня руйнувань, розмірів зон зараження, швидкості і напрямку розповсюдження зараженої хмари чи пожежі;

локалізація та гасіння пожеж на маршруті руху сил та ділянках робіт;

визначення об'єктів і населених пунктів, яким безпосередньо загрожує небезпека;

визначення потрібного угрупування сил і засобів запобігання і локалізації небезпеки;

пошук уражених та звільнення їх з-під завалів, пошкоджених та палаючих будинків, із загазованих та задимлених приміщень;

розкриття завалених захисних споруд та рятування з них людей;

надання потерпілим першої допомоги та евакуація їх (при необхідності) у лікувальні заклади;

вивіз або вивід населення із небезпечних місць у безпечні райони;

відновлення життєздатності населених пунктів і об'єктів;

пошук, розпізнавання і поховання загиблих;

знезараження одягу, взуття, засобів індивідуального захисту, територій, споруд, а також техніки;

До невідкладних робіт відносяться:

- локалізація аварій на водопровідних, енергетичних, газових і технологічних мережах;

Рятувальні та інші невідкладні роботи здійснюються у три етапи. На першому етапі вирішуються завдання: щодо екстреного захисту населення;

з запобігання розвитку чи зменшення впливу наслідків;

з підготовки до виконання РІНР.

Основними заходами щодо екстреного захисту населення є:

- оповіщення про небезпеку;

- використання засобів захисту;

- додержання режимів поведінки;

- евакуація з небезпечних у безпечні райони;

- здійснення санітарно-гігієнічної, протиепідемічної профілактики і надання медичної допомоги;

- локалізація аварій;

- зупинка чи зміна технологічного процесу виробництва;

- попередження (запобігання) і гасіння пожеж. На другому етапі проводяться:

пошук потерпілих;

- витягання потерпілих з-під завалів, з палаючих будинків, пошкоджених транспортних засобів;

- евакуація людей із зони лиха, аварії, осередку ураження;

- надання медичної допомоги;

- знезараження одягу, майна, техніки, території;

— проведення інших невідкладних робіт, що сприяють і забезпечують здійснення рятувальних робіт

На третьому етапі вирішуються завдання щодо забезпечення життєдіяльності населення у районах, які потерпіли від наслідків НС:

- відновлення чи будівництво житла;

- відновлення енерго-, тепло-, водо-, газопостачання, ліній зв'язку;

- організація медичного обслуговування;

- забезпечення продовольством і предметами першої необхідності;

- знезараження харчів, води, фуражу, техніки, майна, території;

- соціально-психологічна реабілітація;

- відшкодування збитків;

- знезараження майна, території, техніки.

49. Значну небезпеку для населення становлять біологічні аварії, які супроводжуються викидами у навколишнє середовище препаратів з патогенними біологічними агентами (ПБА) 1-2 груп (бактерії, віруси, рикетсії, гриби, мікроплазми, токсини та отрути біологічного походження). Біологічна розвідка проводиться з метою своєчасного виявлення факту викиду біологічного агента, у тому числі індикації та визначення виду збудника.

У разі виявлення біологічних засобів негайно оповіщаються населення та відповідні сили системи цивільного захисту про загрозу зараження біологічними агентами.

З метою локалізації та ліквідації осередку біологічного зараження, який виник внаслідок біологічної аварії, здійснюється комплекс режимних, ізоляційно-обмежувальних та медичних заходів в рамках карантину та обсервації.

Під карантином слід розуміти систему державних заходів, до яких належать режимні, адміністративно-господарчі, протиепідемічні, санітарні та лікувально-профілактичні заходи, спрямовані на локалізацію та ліквідацію осередку біологічного ураження.

Режим карантину передбачає:

- оточення та збройну охорону кордонів вогнища зараження з метою його ізоляції від населення навколишніх територій;

- розгортання на основних транспортних магістралях контрольно-пропускних пунктів та санітарно-контрольних пунктів для контролю за в’їздом та виїздом громадян із зони карантину, ввезенням продовольства, медикаментів та предметів першої необхідності для населення;

- організація спеціальної комендантської служби в зоні карантину для забезпечення встановленого порядку та режиму харчування, охорони джерел водопостачання, обсерваторів тощо;

- обмеження контактів між окремими групами населення;

- активне виявлення, ізоляція та госпіталізацію інфекційних хворих;

- встановлення жорсткого протиепідемічного режиму для населення, роботи міського транспорту, торгівельної мережі та підприємств громадського харчування, роботи медичних установ;

- знезаражування (дезінфекцію) квартирних вогнищ, територій, транспорту, одягу, санітарну обробку людей;

- забезпечення населення продуктами харчування та товарами першочергової потреби з додержанням вимог протиепідемічного режиму;

- проведення санітарно-просвітницької роботи серед населення.

З метою запобігання зараження додатково здійснюється профілактична дезінфекція, дезінсекція та дератизація.

Карантин та обсервація відміняються з вичерпанням терміну максимального інкубаційного періоду даного інфекційного захворювання з моменту ізоляції останнього хворого, після заключної дезінфекції та санітарної обробки населення.