- •2. Небезпеки класифікують за:
- •4.За характером походження подій, які зумовлюють виникнення надзвичайних ситуацій на території України, розрізняють такі їх види:
- •6. Буря це дуже сильний вітер, який призводить до великого хвилювання на морі і до руйнувань на суходолі. Буря може спостерігатися під час проходження циклону, смерчу.
- •8. Лісова пожежа — стихійне, некероване поширення вогню по лісових площах.
- •9. Біологічними (біо від грец. Bios – життя) називаються небезпеки, що походять від живих об’єктів.
- •10. Загальна характеристика біологічних об'єктів
- •13. За характером техногенні небезпеки поділяються на механічні, хімічні, енергетичні.
- •16. Згідно законодавства ставляться певні вимоги до відправника, перевізника і одержувача небезпечних речовин.
- •23. Забезпечення пожежної безпеки — невід'ємна частина державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства та навколишнього середовища.
- •45. Єдина система запобігання забезпечує виконання завдань забезпечення безпеки населення на державному, регіональному, місцевому та об'єктному рівнях у таких напрямах діяльності:
- •50. Дезактивація
- •53. Практична робота (остання)
23. Забезпечення пожежної безпеки — невід'ємна частина державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства та навколишнього середовища.
На підприємствах існує два види пожежної охорони: професійна і воєнізована.
Воєнізована охорона створюється на об'єктах з підвищеною небезпекою. Крім того, на підприємствах для посилення пожежної охорони організовуються добровільні пожежні дружини і команди. До складу УПО входить Державний пожежний нагляд який здійснює:
• Контроль за станом пожежної безпеки
• Розробляє і погоджує протипожежні норми і правила та контролює їх виконання в проектах і безпосередньо на об'єктах народного господарства
• Проводить розслідування і облік пожеж
• Організовує протипожежну профілактику.
24.
25."Першими ознаками ураження організму людини великими дозами гамма-опромінення, близько 500 р. є раптово розвивається нудота, за якою незабаром настає блювання, а іноді і пронос. У деяких людей ці симптоми проявляються через півгодини після опромінення, в інших - через кілька годин. Ці ознаки зникають зазвичай через два-три дні. Проте, у невеликої кількості людей ці симптоми не зникли; блювота і пронос посилювалися, цього слід було виснаження, висока температура і іноді маячний стан. У таких випадках потерпілий помирав приблизно через тиждень після опромінення ".
"Ті, хто переніс описані вище стадії променевої хвороби, відчувають себе досить добре, хоча аналіз їх крові показує, що відбулося зменшення числа білих кров'яних клітин. Однак між другою і четвертою тижнями у деяких з постраждалих настає нове загострення, якому передує поступове наростання нездужання. Першою ознакою такого загострення є, ймовірно, часткове або повне випадання волосся. Потім, починаючи приблизно з третього тижня, спостерігаються крововиливи в шкірному покриві і слизовій оболонці рота, що може створити схильність до легкого виникнення синців і кровотеч з ясен. В цей же час у роті та горлі утворюються виразки. Освіта подібних виразок у кишечнику може з'явитися причиною відновлення проносу. Незабаром хвороба ще більше посилюється; у потерпілого постійно підвищується температура, він повністю втрачає апетит і худне. Годування такого хворого через рот неможливо, так як це повело б до розтину гояться виразок і занесенню до них інфекції ".
Діти також украй чутливі до дії радіації. Відносно невеликі дози при опроміненні хрящової тканини можуть уповільнити або зовсім зупинити у них ріст кісток, що призводить до аномалій розвитку скелета. Чим менше вік дитини, тим сильніше пригнічується ріст кісток.Виявилося також, що опромінення мозку дитини при променевій терапії може викликати зміни в його характері, призвести до втрати пам'яті, а у дуже маленьких дітей навіть до недоумства і ідіотії. Кістки і мозок дорослої людини здатні витримувати набагато більші дози.
26. У нашій країні захист працюючих від впливу радіаційного випромінювання забезпечується системою загальнодержавних заходів. Вони складаються з комплексу організаційних і технічних заходів. Ці заходи залежать від конкретних умов роботи з джерелами іонізуючого випромінювання та від типу джерела випромінювання.
Для захисту від зовнішнього опромінювання, яке має місце при роботі із закритими джерелами випромінювання, основні зусилля необхідно направити на попередження переопромінення персоналу шляхом:
- збільшення відстані між джерелом випромінювання і людиною (захист відстанню);
- скорочення тривалості роботи в зоні випромінювання (захист часом);
- екранування джерела випромінювання (захист екранами).
Під закритими джерелами радіаційного випромінювання розуміють такі, які виключають можливість потрапляння радіоактивних речовин в навколишнє середовище. У виробничих і лабораторних умовах необхідно якомога швидше
застосовувати дистанційне управління роботою обладнання, яке дає можливість виконувати операції з радіоактивними речовинами на відстані.
Захист від внутрішнього опромінення вимагає виключення безпосереднього контакту з радіоактивними речовинами у відкритому вигляді та попередження потрапляння їх у повітря робочого простору.
Під внутрішнім опроміненням розуміють вплив на організм людини випромінювань радіоактивних речовин, що потрапляють всередину організму.
27. практична робота «Глобальні небезпеки»
28. Звичайною називається зброя, дія якої базується на використанні енергії вибухових та запалювальних речовин і сумішей. Багато видів звичайної зброї за своїми характеристиками наближаються до звичайної ядерної зброї. Найбільш руйнівні: • вакуумна зброя; • боєприпаси об'ємного вибуху; • кумулятивні та бетонобійні бомби; • кулькові та касетні бомби.
Серед сучасних засобів ведення війни особливе місце займає зброя масового ураження, до якої відносять ядерну, хімічну і біологічну (бактеріальну) зброю. Ядерною зброєю називають зброю, уражаюча дія якої базується на використанні енергії, що виділяється у виді вибуху при ядерних перетвореннях.
29. Тероризм
До соціально-політичних конфліктів належить виступ екстремістських угруповань (тобто тероризм). В наш час явище тероризму досить поширене. Якщо донедавна звертання до терору як засобу вирішення політичних або релігійних проблем було винятковим, надзвичайним явищем, то в наші дні практично щоденні повідомлення про терористичні акти сприймаються як щось неминуче. Терор став органічною складовою сучасного життя і набув глобального характеру.
Тероризм (від лат. terror — страх, залякування) — це форма політичного екстремізму, застосування найжорсткіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей, для досягнення певних цілей.
Тероризм здійснюється окремими особами, групами, що виражають інтереси певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений до рангу державної політики. Тероризм — антигуманний спосіб вирішення політичних проблем в умовах протиборства, зіткнення інтересів різних політичних сил. Він може застосовуватись і як засіб задоволення амбіцій окремими політичними діячами, і як знаряддя досягнення своїх цілей мафіозними структурами, кримінальним світом.
Визначити тероризм можна як політику залякування, пригнічення супротивника силовими засобами. Існує три основних види тероризму: політичний, релігійний та кримінальний.
Найбільш поширеними у світі терористичними актами є:
• напади на державні або промислові об'єкти, які призводять до матеріальних збитків, а також є ефективним засобом залякування та демонстрації сили;
• захоплення державних установ або посольств (супроводжується захопленням заручників, що викликає серйозний громадський резонанс);
• захоплення літаків або інших транспортних засобів (політична мотивація — звільнення з тюрми товаришів по партії; кримінальна мотивація — вимога викупу);
• насильницькі дії проти особистості жертви (для залякування або в пропагандистських цілях);
• викрадення (з метою політичного шантажу для досягнення певних політичних поступок або звільнення
в'язнів; форма самофінансування);
• політичні вбивства (це один з найбільш радикальних засобів ведення терористичної боротьби; вбивства, в розумінні терористів, повинні звільнити народ від тиранів);
» вибухи або масові вбивства (розраховані на психологічний ефект, страх та невпевненість людей).
Проблема тероризму в Україні перебуває в іншій площині — це «кримінальній тероризм» всередині країни та діяльність закордонних терористичних організацій на території України.
Зростання кількості терористичних актів, непередбачуваність наслідків цих актів викликають велику стурбованість світової громадськості, яка все більше активізує свої зусилля в боротьбі з тероризмом.
30. Інформаційно-психологічна безпека особистості (у вузькому розумінні) – це стан захищеності психіки людини від негативного впливу, який здійснюється шляхом упровадження деструктивної інформації у свідомість і (або) у підсвідомість людини, що приводить до неадекватного сприйняття нею дійсності.
Інформаційно-психологічна безпека особистості (в широкому розумінні) це:
по-перше, належний рівень теоретичної і практичної підготовки особистості, при якому досягається захищеність та реалізація її життєво важливих інтересів і гармонійний розвиток незалежно від наявності інформаційних загроз;
по-друге, здатність держави створити можливості для гармонійного розвитку й задоволення потреб особистості в інформації, незалежно від наявності інформаційних загроз;
по-третє, гарантування, розвиток і використання інформаційного середовища в інтересах особистості;
по-четверте, захищеність від різного роду інформаційних небезпек.
Інформаційну небезпеку створюють інформаційні загрози, що поширюються в інформаційному просторі.
Інформаційні загрози (у вузькому розумінні) – це сукупність умов і факторів, що створюють небезпеку життєво важливим інтересам особистості, суспільства, держави в інформаційній сфері. Інформаційні загрози (у широкому розумінні) - це такий інформаційний вплив (внутрішній або зовнішній), при якому створюється потенційна або актуальна (реальна) небезпека зміни напрямку або темпів прогресивного розвитку держави, суспільства, індивідів;небезпека заподіяння шкоди життєво важливим інтересам особистості, суспільства, держави шляхом інформаційного впливу на свідомість, інформаційні ресурси та інфосферу машинно-технічних систем;сукупність чинників, що перешкоджають розвитку і використанню інформаційного середовища в інтересах особистості, суспільства й держави.
Унікальною особливістю інформаційних загроз є те, що вони виступають як самостійні загрози і поряд з цим – є реалізаційною основою інших видів загроз на інформаційному рівні, а часто і їх першопричиною.
31. Найпоширенішими факторами, що негативно впливають на стан здоров'я людини, є такі шкідливі звички, як алкоголь, куріння, наркотики.
Здоров'я на 50% залежить від умов та способу життя людини, на 20-25% від стану зовнішнього навколишнього середовища, на 20% від генетичних факторів і на 10-15% від стану охорони здоров'я.
32. Корупція (від лат. corrumpere — псувати) — протиправна діяльність, яка полягає у використанніслужбовими особами їх прав і посадових можливостей для особистого збагачення; підкупність і продажність громадських і політичних діячів.
Криміналізація - це визначення тих чи інших діянь як злочинів із передбаченням у відповідній статті Особливої частини кримінального закону ознак складу злочину та встановленням покарання за його вчинення. Таким чином, криміналізація - це вагомий елемент правової політики, що встановлює, які з діянь є злочинами, а які такими не є
33. Маніпулюва́ння свідо́містю - програмування думок і прагнень людей, їхніх настроїв і психічного стану з метою забезпечення такої поведінки, яка необхідна групі небагатьох власників засобів маніпуляції, що здійснюють такий вплив, переслідуючи свої особисті корисливі цілі. Це вид духовного, психологічного впливу, а не фізичне насильство чи загроза. Це прихований вплив, факт якого не повинен бути помічений об'єктом маніпуляції. Успіх маніпуляції гарантований, коли маніпульований вірить, що все відбувається природно і неминуче.
Оксфордський словник англійської мови трактує маніпуляцію як «акт впливу на людей або керування ними зі спритністю, особливо із зневажливим підтекстом, як приховане управління та обробка». Саме в такому наповненні слово «маніпуляція» замінило в політичному словнику термін «макіавеллізм».
34. 1. Куріння,
2. Алкоголізм,
3. Наркоманія,
а також такі соціальні шкідливі звички, як:
4. Сучасна ігроманія,
5. Шопінгоманію,
6. Кофеїн і деякі інші.
Хоча, кажучи про кофеїн, можна і посперечатися. Одні не сприймають його як згубної звички, інші ж вважають пристрасть до кави і кофесодержащім напоїв наркоманією.
Усім нам відомо згубний вплив шкідливих звичок, наприклад куріння, на організм. МОЗ про це постійно попереджає, і вже, напевно, втомився попереджати, але мало хто звертає на це увагу, адже проблеми зі здоров’ям починаються не відразу, а коли вони виявляються (рак легенів і деякі інші), тоді буває вже надто пізно. Саме в таких випадках наслідки шкідливих звичок – тривалі хвороби і в результаті смерть. Профілактика шкідливих звичок допомагає всього цього запобігти.
Деякі шкідливі звички, наприклад наркоманія, не прощають навіть одного єдиного разу вживання згубного для організму речовини, тому варто гарненько подумати, перш ніж ступити на таку доріжку, з якої вже неможливо буде згорнути.
Звідки взагалі беруться шкідливі звички людини і для чого вони йому? Деякі з нас вважають, що куріння допомагає розслабитися і зняти стрес, зайняти якесь особливе становище в суспільстві (так вважається у підлітків), але за все це доводиться платити свої здоров’ям, від якого залежить наше майбутнє і здоров’я наших дітей.
Шкідливі звички: алкоголізм і наркоманія, – починаються з того, що людина хоче піти від своїх проблем, забутися, але в той момент він не усвідомлює, що цим в тисячі разів погіршує свій стан. Покурити «за компанію» з друзями і виглядати при цьому «крутіше» – ось на чому грунтуються шкідливі звички молоді.
В даний час існує безліч клінік, які допомагають у боротьбі проти шкідливих звичок, та їх профілактиці відсутність яких дозволяє жити повноцінним життям і мати здорових дітей, адже життя без шкідливих звичок – це головна складова нашого майбутнього.
35. Алкоголі́зм — захворювання, що викликається систематичним вживанням алкогольних напоїв, що характеризується патологічним потягом до них, призводить до психічних і фізичних розладів та порушує соціальні стосунки особи, яка страждає цим захворюванням. Найважчою стадією є синдром фізичної залежності від алкоголю, при якому раптове припинення його вживання може викликати такі абстинентні симптоми, як тремор, страх, галюцинації або марення.
Алкогольні напої шкідливо впливають на мозок і печінку людини. Також від алкоголю страждають ожирінням, захворюваннями серця. Медики в Україні відзначають, що алкоголізм подвоївся в Україні за останні роки і офіційна статистика визначає кількість хворих алкоголізмом - 700 тисяч.
Алкоголізм характерний психо-фізичною залежністю від алкоголю.
Психологічно має дві стадії: звичка та хвороба.
Алкоголізм, або алкогольна залежність, асоціюється з рядом ознак:
1. Хворобливий потяг до алкоголю;
2. Ріст толерантності (зростає витривалість до великої кількості алкоголю);
3. Втрата кількісного контролю;
4. Наявність синдрому відміни або абстинентного синдрому.
Розрізняють три ступені гострого алкогольного сп'яніння: початковий, середній і важкий.
Початковий ступінь сп'яніння виявляється у відчутті тепла, легкого запаморочення. Поведінка людини майже не змінюється, але з'являється самовпевненість. Посилюється серцебиття, розширюються зіниці, судини обличчя. Зовнішні рухові розлади не помітні, але координація рухів дещо порушується, уповільнюється реакція на зовнішні подразники.
Середній ступінь сп'яніння. П'яний нервується, йому властиві спалахи гніву, озлобленості, буяння, він втрачає почуття відповідальності за свої вчинки, прихильний до вихваляння і агресії. Після витвережування, проявляється в'ялість, сонливість, головний біль.
Важкий ступінь сп'яніння наступає при вживанні великої дози алкоголю. Для цього стану характерні дві фази: збудження і гальмування. В першій фазі мова стає невиразна, рухи некоординовані, вчинки беззмістовні, нерідко агресивні. Фаза гальмування проявляється у в'ялості, сонливості і закінчується глибоким наркотичним сном. В такому стані людина не реагує навіть на сильні больові подразники, вона може заснути на вулиці, а в холодну пору року замерзнути. Після пробудження людина майже не пам'ятає, що з нею було, з'являється сильне бажання випити ще. У людини можлива нудота, блювота і інші ознаки отруєння.
36. Наркоманія (від грецьких слів narke — заціпеніння, сон, і mania — божевілля, пристрасть, потяг) — група хвороб, що виникає внаслідок систематичного, у наростаючій кількості вживання речовин, які включені до затвердженого на офіційному рівні списку наркотиків (такий поділ передумовлений передовсім правовими, а не медичними чинниками, - адже з клінічних позицій наркоманії та токсикоманії патогенетично досить схожі). Проявами наркоманії є психічна і фізична залежність від цих речовин, а також розвиток абстиненції внаслідок припинення їх прийому.
Серед причин виникнення й розвитку наркоманії найчастіше називають особливості характеру, психічні і фізичні розлади, вплив різних соціальних чинників. Нерідкими є також випадки виникнення наркоманії серед хворих, змушених тривалий час приймати наркотичні речовини в медичних цілях. Багато лікарських засобів, які застосовуються в офіційній медицині (в основному снодійні, заспокійливі і знеболюючі), можуть викликати важкі форми наркотичної залежності, що є серйозної проблемою їх застосування. В деяких країнах вживання наркотиків пов'язано з певними релігійними і культурними традиціями (жування індіанцями листя коки, паління гашишу в мусульманських країнах). В Європі та Америці наркоманія набула широкого поширення під час молодіжної культурної революції 1960-х рр. Саме з цього часу це явище стало серйозною соціальною проблемою.
Список речовин, здатних викликати токсикоманії дуже великий і розширюється по мірі синтезу нових лікарських препаратів.
Найпоширенішими видами наркоманії є алкоголізм (пристрасть до напоїв, що містять етиловий спирт) і тютюнопаління (пристрасть до нікотину).
Також поширене вживання наркотиків на основі конопель (гашиш, маріхуана), маку (опіум, морфін, героїн), коки (кокаїн) та багатьох інших.
37. Три види злочинних пося¬гань: 1) злочини проти життя особи; б) злочини проти здоров'я особи; в) злочини, що ставлять у небезпеку життя та здоров'я особи.
Злочини проти життя особи поділяються на вбивства (стат¬ті 115-119) та доведення до самогубства (ст. 120).
Злочини проти здоров'я є трьох видів: 1) тілесні ушкодження;
2) завдання фізичних або моральних страждань; 3) зараження соці-альними хворобами.
Злочини, що ставлять у небезпеку життя та здоров'я особи, поділяються на: такі злочини в медичній сфері діяльності та інші злочини.
Іншими злочинами, що ставлять у небезпеку життя та здо¬ров'я особи, є: незаконне проведення аборту (ст. 134), залишення в небезпеці (ст. 135), ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані (ст. 136), неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей .
38. Нáтовп — це скупчення неорганізованих людей, стурбованих фактором зовнішньої провокації.
1. Випадковий натовп можна спостерігати на місці дорожньо-транспортної аварії. Він складається із зацікавлених перехожих, які затрималися на деякий час. Такий вид натовпу може зберегтися навіть після від´їзду винуватців аварії. Це пов´язано з процесом «емоційного кружляння» - натовп по колу відтворює одну й ту саму розповідь, додаючи до неї свої емоції та свій погляд на ситуацію.
2. Експресивний натовп - це сукупність людей, що відкрито виражають свої емоції: радість, горе, гнів, заперечення. Одним з варіантів експресивного натовпу є екстатичний натовп, він може виникати під час релігійних обрядів, шалених карнавалів чи концертів музичних кумирів, коли індивіди молитвами, ритуалами або іншими спільними діями доводять себе до стану шаленства.
3. Конвенційний натовп складається з людей, що поєднані спільними інтересами та дотримуються низки правил. Та лише до певного моменту конвенційний натовп діє відповідно правилам. Прикладом цього виду натовпу можна назвати групи вболівальників - «фанатів» футбольних команд, що підтримують своїх кумирів на стадіонах.
4. Діючий натовп. У соціальній психології вивченню саме цього виду натовпу приділяється особлива увага. Він вважається найбільш значимим у соціально-політичному відношенні. У свою чергу, діючий натовп поділяють на чотири підвиди: агресивний, панічний, здирницький та бунтівний.
1. Агресивним натовпом рухає ненависть та гнів. Це маса людей, яким притаманна жага вбивств та руйнувань.
2. Панічний натовп поєднує людей, що намагаються уникнути небезпеки, реальної або вигаданої.
3. Люди, що належать до здирницького натовпу, прагнуть до надбання певних матеріальних цінностей - це можуть бути звичайні мародери або ошукані вкладники фінансових пірамід, їх головна особливість - емоційна єдність, але при цьому неминучий конфлікт цінностей, за які бореться натовп, не вистачить на всіх.
39. 1.Заздалегідь вивчіть шляхи можливої евакуації при відвідуванні місця передбачуваного скупчення людей. Це у ваших інтересах. При цьому не залишайте без уваги паркани, сходи, двори, вікна, запасні виходи і маршрути.
2.Займіться власною зовнішністю. Волосся зберіть у «хвіст», заховайте під хустку. Позбавтесь від речей, які заважають вашим рухам,— перш за все від окулярів, краваток. Не беріть в кишені важкі гострі речі, випуклі предмети від яких можна отримати поранення. Фотоапарат, відеокамера, парасолька теж можуть бути смертельно небезпечними у некерованому натовпі. В екстремальній ситуації небезпечна навіть авторучка або гребінець у нагрудній кишені. Застебніть блискавки і ґудзики на одязі, закрийте усі кишені, вільні краї шнурків заправте в черевики. Не одягайте довгий одяг та шарфи.
3.Не можна стояти біля стін, металевих парканів, вітрин, до яких можуть притиснути.
4.Рухайтесь повільно, разом з основним потоком. Розрахуйте, куди прямує натовп. Ваше завдання: обдумати шляхи відступу і, побачивши їх, виринути із натовпу не раніше і не пізніше. Порятунок у тому, щоб піти дворами або під’їздами.
5.Рухайтесь тримаючи руки зігнутими в ліктях і притискаючи їх до тіла. Якщо з Вами група людей, можна спробувати рухатись «клином».
6.Перетинати натовп потрібно по діагоналі або дотичній. Ні в якому разі не йдіть проти натовпу.
7.Не дивіться в очі людям у натовпі, щоб не викликати агресію, погляд повинен бути спрямований трохи нижче особи з включенням так званого периферійного зору.
8.Якщо Ви впали, то забудьте про цілісність одягу, сумки. Захистіть руками голову, зігніть ноги і підтягніть до живота, підіймайтеся швидко по ходу натовпу.
9.Не привертайте до себе уваги висловлюваннями політичних, релігійних та інших симпатій, ставлення до цих подій, не наближайтеся до груп осіб, які поводяться агресивно.
10.Не допускайте відвідування дітьми місць скупчення людей.
40. Психологічні особливості людини.
Робота аналізаторів людини забезпечує фізіологічну складову психофізіологічної надійності, а її психологічна складова визначається пам'яттю, мисленням, увагою, характером, темпераментом, емоціями, волею, потребами, здібностями та ін. Психологічні особливості людини тісно пов'язані з діяльністю вищої нервової системи, яка забезпечує адекватні взаємовідносини організму з довкіллям. Будь-яка поведінка людини (навіть найскладніша) визначається наявністю безумовних (спадкових) та умовних (набутих) рефлексів, проте найвища форма пристосування людини до умов проживання є її розумова діяльність. Безпека життєдіяльності людини залежить також від її психічного стану. І хоч від народження людині властивий інстинкт самозахисту та самозбереження, вона часто стає жертвою небезпечних ситуацій. Причини такого стану речей криються як в оточуючому середовищі, так і в самій людині - індивідуальних фізіологічних та психологічних особливостях, порушеннях емоційного стану, у недостатності знань та досвіду. До психічних процесів, які посідають важливе місце в забезпеченні безпеки людини, відносять лам 'ять, мислення і увагу. Пам'ять - це складний комплекс психічних процесів, що відбуваються в центральній нервовій системі і забезпечують нагромадження, зберігання та відтворення інформації. З пам'яттю тісно пов'язаний процес мислення, суть полягає у вловлюванні закономірностей взаємозв'язків між об'єктами та явищами природи і здатності їх використання за нових умов. Без пам 'яті і мислення життя людини втрачає сенс, а неосяжні їхні здатності відкривають людині шлях до самовдосконалення і розкриття своїх здібностей. Безпека людини визначається рівнем уваги - концентрації свідомості на окремих об'єктах. Свідомість людини завжди охоплює певні об'єкти, однак важливо вчасно вольовим зусиллям сконцентрувати її на певному, заданому об'єкті. Обсяг уваги, її розподіл та швидкість переведення від одного об'єкта на інший у різних людей неоднакова і залежить від віку, їхнього психофізіологічного стану та багатьох інших причин. Для оцінки психофізіологічних особливостей людини використовують різні методи: загальнонаукові (спостереження), психодіагностичні (тестування), педагогічні (вивчення результатів трудової діяльності). Найчастіше використовують психодіагностичний метод. Сучасна психодіагностика користується такими тестами:
• тести інтелекту використовують для виявлення розумового
потенціалу індивіда;
• тести досягнень дають змогу оцінити ступінь конкретних знань;
• тести творчості застосовують для виявлення творчих здібностей;
• проектні тести призначені для цілісного вивчення особистості.
Псидіагностичні тести з успіхом використовують не лише для визначення, а й для формування відповідних розумових та емоційно- вольових якостей. Психофізіологічна надійність людини непостійна і закономірно змінюється з віком, зокрема у дітей та людей похилого віку вона знижена порівняно з особами середнього віку. Це пояснюється тим, що у дітей відповідні аналізатори та психофізіологічні особливості ще остаточно не сформувалися, а у людей похилого віку вже не виконують в повному обсязі свої функції. Є й інші чинники, які також змінюють психофізіологічну надійність людини та рівень її безпеки. Знижують рівень безпеки міжособистісні конфлікти (психічна травма, спричинена внаслідок конфлікту, виводить людину з нормального психофізіологічного стану, що може призвести до суттєвих змін у виконанні професійних функцій і загального функціонального стану), втома, перевтома, хвороба, куріння, вживання алкогольних напоїв (алкоголь негативно впливає на центральну нервову систему: порушується розумова і фізична працездатність, посилюється втома, знижується швидкість рухової реакції, стійкість та інтенсивність уваги, порушуються процеси мислення і пам'яті); наркоманія (вживання наркотиків призводить до хронічного наркотичного отруєння, яке спричиняє розлад нервової системи) та ін. Рівень безпеки підвищують - оздоровча фізична культура, раціональне харчування,
фізіотерапія, масаж, загартовування, психотерапія, професійний відбір та професійна освіта
41. Стрес (від англ. stress — напруга, тиск) — неспецифічна реакція організму у відповідь на дуже сильну дію (подразник) зовні, яка перевищує норму, а також відповідна реакція нервової системи.
42. Сучасний світ відкинув концепцію абсолютної безпеки і прийшов до концепції прийнятного (допустимого) ризику, сутність якої у прагненні до такої безпеки, яку приймає суспільство у даний період часу.
Прийнятний ризик поєднує у собі технічні, економічні, соціальні та політичні аспекти і являє собою певний компроміс між рівнем безпеки та можливостями її досягнення
43. Алгоритм застосування експертного методу оцінки рівня ризику:
1. Визначення кола експертів, які мають необхідну кваліфікацію та досвід для оцінки рівня даного ризику.
2. Визначення переліку факторів, що обумовлюють рівень певного виду ризику та вагових коефіцієнтів кожного з них для узагальненої оцінки рівня ризику.
3. Встановлення відповідності між характером дії факторів та рівнем ризику (у балах з кожного фактора).
4. Проведення бальної оцінки дії кожного ризик-фактора використовуючи для цього фактор-карту, що була розроблена раніше.
5. Якісне визначення рівня ризику за допомогою підрахунку загальної кількості балів з кожного ризик-фактора з врахуванням його вагового коефіцієнта. Сума встановлених балів по кожному фактору, що обумовлює даний вид ризику, дозволяє зробити висновок відносно ступеня даного ризику в цілому.
Експертний метод оцінки ризиків
Ризик — це складне, багатогранне і неосяжне явище. У найбільш широкому розумінні ризиком називають невизначеність у відношенні здійснення тієї чи іншої події в майбутньому. Як свідчать сучасні дослідження і спостереження, проблема ризику набуває дедалі більшого суспільного значення, оскільки ризик сприймається вже на рівні образотворчих чинників сучасного, й особливо, майбутнього суспільства.
Фінансовий ризик за своєю природою передбачає невизначеність, тому його оцінка не може бути ідеальною. Будь-який метод оцінки ризику має на меті максимальне наближення до реального результату, але не дає змоги зовсім уникнути помилок.
44. Правову основу забезпечення безпеки за надзвичайних ситуацій складають Конституція України, Закони України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» від 17 грудня 1993 p., «Про пожежну безпеку» від 18 січня 2001 p., «Про об'єкти підвищеної небезпеки» від 28 жовтня 1996 р., Положення «Про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи», Програма створення і використання районного матеріального резерву для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та її наслідків на 2009 – 2013 роки тощо.
Поруч з нормативними актами, які прийняті вищим законодавчим органом держави, для встановлення взаємозв'язків, усунення програм, а в ряді випадків і реалізації окремих правових норм або їх елементів, до правової бази безпеки життєдіяльності належать спеціальні акти, розроблені за дорученням виконавчих державних органів усіх рівнів (Кабінет Міністрів, Міністерства, Державні Комітети та ін.).
З іншого боку, формуючи систему "Типових положень" держава на сьогоднішній день ліквідує прогалини в чинному законодавстві, узгоджує взаємозв'язки між суб'єктами правовідносин, створює юридичну базу для удосконалення і розвинення "правового поля" підприємств.
Кожний нормативно-правовий документ з безпеки життєдіяльності має свою структуру, яка визначає собою ідею систематизації відповідно зі своїм рівнем, метою та завданнями. Відповідно до цього в кожному нормативному акті є елементи, що відповідальні за зовнішній його зв'язок і створення передумов для відповідного розвинення за рахунок розробки нижчих нормативно-законодавчих актів. Сама структура нормативного акта формує відповідні внутрішні зв'язки.
Основними систематизуючими ланками нормативних актів безпеки життєдіяльності (які за Ієрархією знаходяться нижче законів) є встановлення взаємовідносин в галузі виробництва, в межах дії небезпечного фактора (в тому числі і факторів довкілля), а також відносно управління основних технологій безпеки життєдіяльності (розслідування нещасних випадків, навчання, організації робіт та ін.).
Узагальнюючими ланками систематизації на рівні держави є національна ідея, взаємовідносини в суспільстві, соціально-економічне і політичне становище держави, можливості сприймання і використання законодавчих актів з боку споживачів та ін.
Виходячи з цієї ієрархії та її змісту, Конституція України — це є провідник і гарант встановлення безпеки на рівні національної ідеї. На рівні гаранта і реалізатора вона делегує необхідні повноваження до документів, які розгортають національну ідею в межах своїх повноважень, ураховує (закріплює на своєму рівні) питання безпеки людини у співвідношенні взаємодії з суспільством.
Чинні правовідносини на теперішній час не забезпечують необхідного рівня безпеки людини. Згідно з цим в Україні фактично існує ще один правовий блок, який формує принципи (механізми) реалізації правового забезпечення життєдіяльності людини. Цей правовий блок складається (умовно) з двох частин законодавчих актів: перші, які створюють передумови управлінської діяльності, і другі, які безпосередньо відтворюють ту діяльність на практиці.
Завершальним блоком правової бази безпеки життєдіяльності є нормативно-технічні документи (НАОП, ДНАОП, СНиП, СН, РД).
Основною особливістю існуючої загальної системи є те, що вона відрізняється несуворим розподілом змісту встановленої ієрархії. За змістом, це є ряд випадків, коли окремі елементи (статті) законів знаходяться в одному блоці, а формують уявлення іншого блоку. Це ще раз підкреслює ідею, що розробка законів є реально необхідним завданням держави з проблем відношень в суспільстві. І тільки в межах науки (дисципліни) реалізуються відповідні системні уявлення за необхідністю рішення відповідних проблем.
