Економічні передумови.

Важливим каталізатором появи нової науки про суспільство стали зміни в економічній сфері, зумовлені промисловою революцією. Промислова революція — це перехід від ручної праці до машинної, від мануфактури до фабрики. Але технічні зміни були лише частиною значно ширшого спектра соціально-технічних нововведень. Разом з технікою приходив і новий соціально-економічний порядок.

Промислова революція почалася у Великобританії у 1760 р. і за кілька десятиліть (промисловий переворот в Англії завершився в 10—20-х рр. XIX ст.) економічне життя країни було змінено докорінно. Змінилися форми праці (все більше людей працювали в промисловості, і все менше — у сільському господарстві), змінилися доходи (більше людей отримували зарплатню і стали суб'єктами ринкових відносин, а не жили на самозабезпеченні за рахунок власного натурального господарства), стали іншими умови життя (спосіб життя у місті відрізнявся від сільського), релігія, освіта, форми правління. Після Великобританії, до кінця XIX ст., промислова революція відбулася у США, Франції, Німеччині, Японії. У XIX ст. промислова революція поширилася в усій Західній Європі й Америці. Капіталізм утвердився у багатьох країнах світу. Розвиток капіталістичного виробництва став поштовхом до вивчення багатьох соціальних питань. 3 одного боку, капіталістичні підприємці були зацікавлені у тому, щоб дізнатися як раціонально використати робочу силу, як правильно спланувати виробництво, виникла необхідність з'ясування платоспроможного попиту населення тощо. 3 іншого боку, різкі зміни у суспільному житті спричинили багато нових соціальних проблем: злидні, важкі умови праці, відсутність традиційного соціального контролю, самотність. Для вирішення цих проблем необхідно було об'єктивно дослідити суспільне життя.

Політичні передумови.

Унаслідок промислового перевороту загострилися класові суперечки між пролетаріатом і буржуазією, що призвело до ряду буржуазних революцій: нідерландської, англійської та ін. Особливе місце займає Велика французька революція 1789—1798 рр., яка стала символом політичних перетворень епохи. Вперше в історії був повністю зруйнований феодальний суспільний лад і зародився новий — ідеалом якого була загальна свобода і рівність. В історії людства вимога демократичних свобод була цілком новим явищем.

Змінилася форма організації суспільства: якщо в феодальному суспільстві організація людей забезпечувалася тиском на них з боку влади, то у новому капіталістичному суспільстві вільним і незалежним людям стали необхідними конкретні знання про суспільство, розуміння своїх інтересів, причин та обставин, які спонукають людей вдаватися до певних вчинків. Саме в умовах становлення громадянського суспільства виникає достатньо масова потреба в знанні, орієнтованому на опис реальних соціальних явищ і процесів. Громадянське суспільство — це змагання, компроміс диференційованих громадян. Відтак виникає необхідність розглядати суспільство не як однорідну масу, а враховувати його диференційованість, розмаїтість, багатоплановість. Соціологія і стала відповіддю на потребу громадянського суспільства, що переживало період свого становлення (така потреба відчувається зараз і в Україні), яка в силу своєї достовірності, доказовості, націленості на практичний результат е якісно новою формою соціального пізнання.

Об'єкти соціології та елементи соціологічного знання  Увага соціолога може бути спрямоване на будь-яке явище суспільного життя. Це може бути суспільство в цілому з притаманними йому багатоманітними соціальними зв'язками і відносинами між людьми, матеріальної і духовної культурою або ж одна із сфер суспільного життя - економічна, соціальна, політична, духовна. Це можуть бути великі і малі соціальні групи і національні спільності людей (класи, нації, народності, професійні і демографічні групи, включаючи різні групи молоді, жінок, представників старшого покоління, виробничі й інші колективи, політичні партії, профспілки, творчі організації).  Предметом уваги соціології можуть бути окремі особи, їх потреби, інтереси, ціннісні орієнтації, а також сім'ї як осередку суспільства і так звані малі групи з їх стійкими і нестійкими соціально-психологічними зв'язками, в тому числі групи за інтересами, сусідів, друзів і т. д. Як бачимо, коло об'єктів соціології якнауки досить широкий і різноманітний, що значною мірою визначає структуру соціологічного знання.  Структура соціологічного знання - не просто сукупність інформації, уявлень і наукових понять про суспільні явища і процеси, а певна впорядкованість знань про суспільство як динамічно функціонуючої і розвивається соціальної системі.  Вона постає як система взаємопов'язаних уявлень, понять, поглядів, теорій про соціальні процеси різних рівнів, будь то життєдіяльність окремих людей, соціальних груп чи суспільства в цілому.  Соціологічні уявлення та наукові знання, так само як і їх структура, формуються в залежності від ряду факторів, у тому числі:  ü кола об'єктів, що вивчаються соціологією;  ü глибини і широти наукових узагальнень і висновків, зроблених в рамках соціологічних теорій на підставі аналізу даних про ті чи інші соціальні явища і процеси, і ін  Якщо виходити з об'єктів, на вивчення яких спрямована соціологія, то слід почати з суспільства як цілого, тому що людина, як і будь-яка соціальна група,соціальні організації та інститути, матеріальна і духовна культура - словом, все, що є в суспільстві, є продуктом його розвитку і має соціальну природу. Та й до природної природі люди ставляться виходячи переважно зі своїх соціальних - економічних, естетичних та інших потреб та інтересів. Навіть потреби людини в їжі чи продовженні роду не належать до суто природним. Це його біосоціальних за своїм змістом потреби. Вони мають біологічну основу, але виступають в соціальній формі і задовольняються соціальними способами на основі розвитку матеріального виробництва і частіше за все в рамках сім'ї.  Підхід до будь-якого соціального явища як до елементу суспільства і через саме суспільство, розгляд його як частини функціонуючої і розвивається соціальної системи - один з найважливіших методів наукової соціології.  Таким чином, вихідний елемент структури соціологічного знання - знання про суспільство як цілісному соціальному організмі. Це знання про систему суспільних відносин, їх зміст і механізм їх взаємодії. Розуміння природи і сутності суспільних відносин дозволяє глибше осмислити суть взаємодії наявних у суспільстві соціальних суб'єктів. Знання про суспільство включають в себе розуміння об'єктивних законів його розвитку, уявлення про основні сферах життя суспільства і їх взаємодії, про взаємовплив матеріальної, політичної та духовної культури.  Іншим елементом структури соціологічного знання виступає взаємозв'язок уявлень про функціонування і розвиток окремих сфер суспільного життя, в тому числі економічної, соціальної, політичної, духовної. Соціолог не повинен підміняти економіста, політолога, правознавця, етика чи мистецтвознавця. У нього свій кут зору на процеси, що відбуваються в даних сферах суспільного життя. Перш за все він досліджує можливості життєдіяльності і соціального самоутвердження в кожній з цих сфер особистості або соціальних груп, у тому числі молоді, різних груп робочого класу, селянства, інтелігенції, службовців, підприємців.  Важливим елементом структури соціологічного знання є знання про соціальний склад населення країни і соціальній структурі суспільства, тобто про класи, великих і малих соціальних, професійних і демографічних групах, їх місці і взаємодію в системі економічних, соціальних і політичних відносин, а також про нації, народності, інших етнічних групах та їхні стосунки між собою.  Ще один елемент структури соціологічного знання - наукові уявлення, погляди, теорії, пов'язані з політичної соціології. Тут увагу соціолога спрямоване на з'ясування реального стану різних соціальних груп суспільства в системі політичних відносин і перш за все в системі відносин влади. Не менш важливо для соціолога знаходження шляхів і способів здійснення суб'єктами громадянського суспільства їх соціально-політичних прав і свобод, достатніх для того, щоб реально впливати на процеси в суспільстві політичні процеси. Під цим кутом зору розглядається діяльність різних політичних партій і рухів, функціонування всієї політичної системи суспільства.  Важливим елементом структури соціологічного знання є наукові уявлення і висновки соціологів про діяльність існуючих у суспільстві соціальних інститутів,таких, як держава, право, церква, наука, культура, інститути шлюбу, сім'ї і т.д.  Соціальним інститутом в соціології прийнято називати щось подібне органу в живому організмі: це вузол діяльності людей, що зберігається стабільним протягом певного періоду часу і забезпечує стабільність всієї соціальної системи ^1. Кожен специфічний «вузол» стійкою і дуже істотною діяльності людей грає важливу роль у функціонуванні суспільства. Зрозуміло, існують об'єктивні передумови появи і функціонування кожного з названих інститутів. Вони мають відповідної внутрішньої організацією і займають своє місце в суспільному житті, виконуючи при цьому специфічні функції. Взаємодіючи між собою, вони забезпечують функціонування суспільства.  Існують і інші елементи структури соціологічного знання, виділені відповідно до об'єктами вивчення соціології, наприклад, наукові уявлення, погляди та теорії, що стосуються життєдіяльності виробничих колективів, так званих неформальних груп і організацій, а також малих груп міжособистісного спілкуванняі окремих особистостей.  Всі перераховані наукові уявлення, поняття, погляди і теорії про різні соціальні явища і процеси пов'язані між собою і утворюють єдину і досить складну структуру соціологічного знання, яка більш-менш адекватно відображає всі сторони суспільного життя в їх зв'язку і взаємодії і в кінцевому рахунку науково відтворює суспільство як цілісну соціальну систему. Все це складає структуру соціології як науки і як навчального курсу, що й знайшло своє відображення в даному підручнику.