Б4. Методика оцінки майна міжнародних спільних підприємств

У міжнародній практиці спільне підприємництво виступає як сукупність різноманітних форм виробничо-господарської діяльності партнерів із декількох країн, в основі якої лежить поєднання зусиль, фінансових коштів, матеріальних ресурсів, довготермінової гарантії збуту товарів, систематичного оновлення продукції, науково-технічної та торговельної кооперації, участі у прибутках, розподілі технічних та інвестиційних ризиків. Спільне підприємство (СП) передбачає наявність власності у спільному володінні, яка управляється партнерами по СП. Кожен із партнерів робить свій внесок у створення підприємства, має право на отримання частки прибутку, адекватної внеску, а також на управління підприємством. Усі ризики, пов'язані з діяльністю СП, розподіляються партнерами, як правило, згідно з розміром внеску. Це означає, що партнери повинні постійно знаходити єдині, переважно компромісні рішення.

Б4. Суть, етапи та завдання позиціонування товарів

Позиціюва́ння — це маркетингове забезпечення товарові бажаного місця на ринку і у свідомості потенційних покупців (образ). Позиція компанії чи продукту показує чим він унікальний УТП (унікальну торгівельну пропозицію), чим відрізняється від конкурентів (відстройка від конкурентів), чим корисний споживачу. Завдання позиціювання можуть мати різні орієнтації. Орієнтація на встановлення позиції товарів підприємства означає прагнення підприємства до розробки концепції первинного позиціювання. Орієнтація на зміцнення у свідомості споживачів позиції товарів підприємства означає прагнення підприємства до зміцнення поточної позиції товару, тобто до вторинного позиціювання. Первинне та вторинне позиціювання базується на одних і тих самих характеристиках товарів підприємства. Якщо підприємство прагне проникнути в нові споживчі сегменти або на новий ринок, то його метою стає репозиціювання. Обираючи цільову орієнтацію на перепозиціювання, підриємство використовує нові відмінні характеристики товарів, тобто прагне знайти і зайняти нову незайняту нішу, що є цінністю для досить великої кількості споживачів. Отже, перепозиціювання спрямоване на перегляд поточної позиції товару.

Позиціонування зазвичай здійснюється в три етапи:

I. Проводиться детальне дослідження ринку з метою визначення, які атрибути є важливими для даного ринкового сегменту, і встановлюється пріоритетність цих атрибутів.

II. Складається перелік конкуруючих продуктів, що володіють виявленими атрибутами.

III. Встановлюється ідеальний рівень значень атрибутів для конкретного сегмента ринку. Проводиться порівняльна оцінка атрибутів позиціонується марки продукту в порівнянні з ідеальним рівнем і в порівнянні з продуктами конкурентів.

За результатами позиціонування остаточно вибираються ринкові сегменти і напрями диференціації продуктів.

Б5.Фактори, які впливають на міжнародну товарну політику:

- мета фірми - фірма, яка прагне до максимізації прибутку і не ставить своєю метою глибоке довготривале проникнення на зовнішні ринки, скоріш за все буде прагнути до стандартизації товару;

- ринки і їх вимоги - враховується специфіка міжнародного маркетингового середовища: чим більш схожі ринки, тим вигідніше стратегія стандартизації, якщо ринок менш розвинутий, використовується стратегія оборотного винаходу;

- ресурси фірми - фірма, яка прагне до максимального ступеня задоволення потреб зарубіжних ринків шляхом стратегії адаптації товар повинна врахувати, що це потребує вкладення значних засобів в різноманітні компоненти системи маркетингу;

- характер товару - включає в себе наступні особливості:

1.степінь привабливості - деякі товари за своєю природою мак широкий попит на світовому ринку і не потребують будь-якої диференціації, їх адаптація до місцевого ринку є мінімальною;

2.необхідний рівень сервісу;

3.торгова марка - у випадку, якщо фірмі вдалось створити зарекомендувавши себе в міжнародному масштабі фірмову марку, верх бере стандартизація над адаптацією;

4.простота чи важкість виробництва;

5.правові обмеження - примушують застосовувати стратегію адаптації, впливають насамперед на дизайн товару, його упаковку, розфасовку і супроводжуючу документацію;кожне з яких відповідає правилам і нормам країн призначення;6.особливості життєвого циклу товару - чим він коротший, тим ризикованіше вкладати засоби в адаптацію товарів до зарубіжних ринків в світлі вимог окупності вкладень.