Б13. 2.Стратегії позиціонування товарів

Позиціюва́ння — це маркетингове забезпечення товарові бажаного місця на ринку і у свідомості потенційних покупців (образ). Позиція компанії чи продукту показує чим він унікальний УТП (унікальну торгівельну пропозицію), чим відрізняється від конкурентів (відстройка від конкурентів), чим корисний споживачу.

Залежно від поставленої мети розробляють і відповідну стратегію. Розрізняють дві стратегії позиціюваня: наступальну й оборонну.

Наступальна або атакуюча стратегія пов'язана з управлінням товарним асортиментом. З розширенням асортименту збільшується частка ринку за рахунок частки ринку, на якій раніше працювали конкуренти, ускладнюється виведення на ринок товарів конкурентів, посилюються конкурентні позиції підприємства. Але розширення асортименту посилює конкуренцію між власними різновидами товарів, що супроводжується зростанням витрат як загалом, так і на маркетинг.

Оборонну стратегію позиціювання називають ще статегією «фортеця на острові». Її суть полягає в тому, що різновиди товару або марки, які позиціонують як дорогі і високоякісні, захищають від цінової конкуренції дешевими товарами, призначеними для покупців, чутливих до цін.

Б13.3.Цінова політика в системі міжнародного маркетингу

Маркетингова цінова політика — це комплекс заходів стосовно визначення відпускної ціни, знижок, умов оплати за товари чи послуги, управління цінами з урахуванням побажань та можливостей споживачів, а також одночасного забезпечення прибутку підприємства-товаровиробника чи продавця.

Роль і значення маркетингової цінової політики в діяльності підприємства суттєво залежать від типу ринку. Найбільшою є її роль на ринку монополістичної (недосконалої) конкуренції, де кількість конкурентів відносно невелика, їхні сили приблизно однакові, але товари достатньо диференційовані.

Монополістична конкуренція спонукає підприємства використовувати стратегію диференціації, яка базується на зовнішніх конкурентних перевагах, тобто відмітних товарів, котрі створюють відповідну вигоду для покупців, а отже, можуть бути запропоновані споживачам за відповідними цінами.

Залежно від форм реалізації розрізняють пряму й опосередковану маркетингову цінову політику. Пряма маркетингова цінова політика полягає в попередньому розрахунку цін і їх наступному регулюванні залежно від змін ринкової кон'юнктури. Опосередкована маркетингова цінова політика — в опрацюванні системи знижок, умов оплати, поставок, торговельного кредитування.

За рівнем гнучкості розрізняють маркетингову політику стабільних та гнучких цін, а за видом товарів — маркетингову цінову політику стосовно нових товарів і товарів, які вже тривалий час перебувають на ринку, стали для нього традиційними.

Б14 1.Митні тарифи та платежі

Найпоширеніший інструмент державного регулювання зовнішньої торгівлі, діючий механізмом ціноутворення, - це митний тариф.Основними функціями митного тарифу є протекціоністська і фіскальна функції.

Протекціоністська функція пов'язані з захистом національних товаровиробників. Стягування мит з імпортних товарів збільшує вартість останніх за її реалізації на ринку країни-імпортера і тим самим підвищує конкурентоспроможність аналогічних товарів, вироблених національної промисловістю і сільське господарство.

Фіскальна функція митного тарифу забезпечує надходження коштів з допомогою стягування мит у доходну частину бюджету.

Митні платежі є важливою складовою дохідної частини бюджету.

При переміщенні через митний кордон, сплачуються такі митні платежі:

Мито.

Податок на додану вартість.

Акцизи.

Збори видавати ліцензії митні органи і відновлення дії ліцензій.

Митні збори за митне оформлення.

Митні збори за зберігання товарів.

Митні збори за митне супровід товарів.

Оплата з інформування і консультування.

Оплата з прийняття попереднього рішення.

Оплата що у митних аукціонах.

Митні платежі, стягнуті за єдиними ставками.

Інші податки, стягування яких покладено на митні органи.