4. Криві виживання

Один з основних факторів, що впливають на розміри популяції,— це відсоток особин, які гинуть до досягнення статевої зрілості (смертність у дорепродуктивному періоді). У межах певного виду ця величина значно більш мінлива, ніж плідність. Для того щоб чисельність популяції залишалася сталою, у середньому тільки два нащадки кожної пари повинні доживати до репродуктивного віку.

Криву виживання можна отримати, якщо почати спостереження за певною популяцією, відстежуючи тільки новонароджених особин, і відзначати число особин, що залишаються жити залежно від часу. На вертикальній осі, як правило, зазначають або абсолютне число особин, що вижили, або їхній відсоток від початкової популяції:

Кожний вид має характерну криву виживання, форма якої почасти залежить від смертності статевонезрілих особин.

Виживання, %

Вік

Три типи кривих виживання

Більшість тварин і рослин підлягають старінню, що проявляється в зниженні життєвості з віком після періоду зрілості. Як тільки починається старіння, імовірність настання смерті в певний проміжок часу зростає. Безпосередні причини смерті можуть бути різні, але їхньою основою є зменшення опірності організму впливу несприятливих факторів, наприклад хвороб.

Крива А на рисунку дуже близька до ідеальної кривої для популяції, у якій старіння є головним фактором, що впливає на смертність. Властива однолітнім культурним рослинам, наприклад пшениці, коли всі рослини на певному полі старіють одночасно.

Крива типу Б характерна для популяцій організмів з високою смертністю в ранній період життя, наприклад для гірських овець або для популяції людини в країні, де поширені голод і хвороби.

Плавна крива типу В може бути отримана, якщо смертність постійна протягом усього життя організмів (50 % за певну одиницю часу). Це може бути тоді, коли головним фактором, що зумовлює смертність, стає випадок, причому особини гинуть до початку помітного старіння. Дуже схожа крива характерна для популяцій деяких тварин (наприклад, гідри), котрим не загрожує особлива небезпека в ранньому віці. Для більшості безхребетних і рослин теж характерна крива такого типу, але висока смертність серед молодих особин призводить до того, що початкова частина кривої падає ще більш круто.

Існують невеликі внутрішньовидові відмінності в кривих виживання. Вони можуть бути зумовлені різними причинами й нерідко пов’язані зі статтю. У людей, наприклад, жінки живуть трохи довше, ніж чоловіки, хоча точні причини цього невідомі.

Креслячи криві виживання для різних видів, можна визначати смертність для особин різного віку й у такий спосіб з’ясовувати, у якому віці даний вид найбільш уразливий. Установивши причини смерті в цьому віці, можна зрозуміти, як регулюється розмір популяції.

5. Гомеостаз популяцій

Підтримання певної щільності називають гомеостазом популяцій.

Гомеостаз популяції — це здатність популяції підтримувати певну чисельність своїх особин тривалий час.

В основі здатностей популяцій до гомеостазу лежать зміни фізіологічних особливостей, росту, поведінки кожної особини у відповідь на збільшення або зменшення числа членів популяції, до якої вона належить.

Механізми популяційного гомеостазу залежать від екологічної специфіки виду, його рухливості, ступеня впливу хижаків і паразитів тощо. В одних видів вони можуть проявлятися у жорсткій формі, призводячи до загибелі надлишку особин, в інших — у пом’якшеній, наприклад у зниженні плідності на основі умовних рефлексів.

Аналіз прикладів взаємодії між членами популяції (від «жорстких» форм — прямого знищення однією особиною іншої — до зниження репродукційних здатностей як умовного рефлексу на підвищення частоти контактів).

Висновок. Усі проаналізовані приклади являють собою різні форми обмеження зростання популяцій. Ці гальмівні механізми діють до повного виснаження ресурсів середовища у відповідь на сигнали, що свідчать про загрозу перенаселення.

Ступінь розвитку механізмів популяційного гомеостазу перебуває також у тісному зв’язку з тим, наскільки впливають на популяцію інші види: конкуренти, хижаки, паразити. Загальна регуляція чисельності популяцій у природних угрупованнях відбувається в результаті складних міжвидових та внутрішньовидових взаємозв’язків.