Матерія є філософська категорія для позначення об’єктивної реальності, котра існує незалежно від людини та її свідомості і відображається за допомогою її відчуттів.

Матерія наділена і рядом інших властивостей: вона скінченна і нескінченна, перервна і неперервна, структурна, перебуває у стані руху, існує в просторі і часі. У неї є і така фундаментальна властивість, як можливість відображення, з якої в ході тривалої еволюції на базі суспільної практики виникла свідомість.

Сучасна наука виділяє кілька видів матерії — речовина, антиречовина, поле, фізичний вакуум. Речовина може бути в твердому, рідкому або газоподібному стані. Однак найбільш розповсюдженим станом матерії у Всесвіті є плазма (газоподібний стан, створений електрично зарядженими частинками - електронами та іонами). В стані плазми знаходяться зірки, туманності, міжзірковий газ тощо. Другим із відомих видів матерії є поле. Виділяють гравітаційне, електромагнітне, ядерне, мезонне, електронно-позітронне поле тощо. Сучасна фізика досліджує і антиречовинні види матерії. Антиречовина- матерія, котра складається з античастинок.

Філософія розглядає також структурні рівні видів матерії:

неорганічний рівень – мікросвіт, макросвіт, мегасвіт (з гр.- надвеликий);

органічний рівень- організменний, надорганізменний рівні матерії

( організм енний рівень – клітина, надорганізменний – біосфера, біоценоз);

соціальний рівень – людина, сім’я, плем’я,народність, нація, соціальна група, суспільство.

Отже, матерія невичерпна в своїх конкретних виявах і формах, все, що здатне викликати в людині певні психічні реакції, є матерія. Нематеріальною, тобто, ідеальною є тільки психіка, але й вона є властивістю високоорганізованої матерії і функцією свого матеріального носія — мозку, її вияви завжди супроводжуються фізіологічними, електромагнітними, хімічними тощо процесами.

Матеріалісти вважають ідеальне суб'єктивним образом об'єктивного світу, тобто відображенням зовнішнього матеріально-речового світу в формах свідомості і волі. За К.Марксом, "...ідеальне є не що інше як матеріальне, пересаджене в людську голову і перетворене в ній" Ідеальне не існує поза людською головою, поза суб'єктом і об'єктами, тим більше поза продуктами людської діяльності: все, що виготовлено людиною і є продуктом її діяльності, перед цим існувало в її голові у вигляді знань, оцінок, досвіду. Реальній дії завжди передує ідеальний образ, завдання, план, що є однією із суттєвих відмін людини від тварини, яка діє за інстинктивними програмами. Маркс писав, що "найгірший архітектор від найкращої бджоли з самого початку відрізняється тим, що перед тим, як будувати чарунку із воску, він уже побудував її в своїй голові" Конструктор програмує в своїй голові (ідеально) варіанти машин, механізмів, вузлів; в кресленні ідеально подана певна машина або механізм; столяр у дошці вже бачить майбутню полицю або стіл; муляр в купі цегли і піску — стіни майбутнього будинку; картина в певному відношенні також є річ ідеальна (К.Маркс).

3.Невід’ємним атрибутом матерії є рух. Світ, знаходиться в постійному русі та розвитку. Немає жодної матеріальної системи яка могла б знаходитись в стані спокою. Тобто рух є способом існування матерії. З точки зору філософії, рух — це не просто пересування, переміна місць, а будь-яка зміна предмета взагалі. Форми та види руху різноманітні. Кожному структурному рівню матерії відповідають свої форми руху.

Розрізняють п’ять основних форм руху матерії:

механічна ( дія – протидія, притягання – відштовхування тощо);

фізична (позитивна – негативна електрика, симетрія – антисиметрія);

хімічна ( розкладання – з’єднання; асоціація – дисоціація);

біологічна ( асиміляція – дисиміляція; спадковість – мінливість);

соціальна форма руху ( соціальні суперечності; соціальні конфлікти, антагонізми, боротьба інтересів різних соціальних груп).

З погляду спрямованості змін виділяються три типи руху: прогресивний; регресивний; кругообіг.

Світ не можна уявити поза простором і часом. Простір і час є невід’ємним атрибутом об’єктивного світу. Всі тіла мають певну довжину, ширину, висоту. Вони так чи інакше розміщені один відносно одного, складають частину тієї чи іншої системи.

Простір – форма існування матерії, яка характеризується протяжністю матеріальних об’єктів та їх взаємодією. Тобто, простір існує лише тоді і в тому зв’язку, коли є матеріальні об’єкти. Без них це поняття є безпредметним.

Всі процеси у світі відбуваються або одночасно, або один раніше чи пізніше іншого. Це означає, що тіла існують і рухаються в часі.

Час –форма існування матерії. Категорія “час” відображає тривалість існування матеріальних об’єктів і послідовність їх зміни. Так само, як і простір, час без матеріальних об’єктів не існує. Просторово-часові характеристики має будь-яке явище буття світу.

Простір є тривимірним, він має довжину, ширину і висоту; час — є одновимірним, бо він характеризується тривалістю. У фізиці ці виміри в певних випадках поєднуються, створюючи характеристику чотиривимірного простору — часу. Особливістю часу є те, що він незворотний.