Проблема буття у філософії. Свідомість. План

1. Фундаментальне значення проблеми буття в філософії.

2. Основні виміри буття.

3. Єдність матерії, руху, простору, часу.

4. Свідомість як духовний спосіб орієнтації людини в світі.

5. Генезис свідомості.

6. Структура свідомості, її рівні.

7. Сутність і структура суспільної свідомості.

1.Ми закінчили розгляд різних напрямків світової філософії. Тепер приступимо до з’ясування однієї з найважливіших тем філософської науки, яка має виключне значення для її розуміння.

Онтологія (онто – суще, сутнісне, логія – вчення). – це вчення про буття, розділ філософії у якому з’ясовуються фундаментальні проблеми існування, розвитку сутнісного, найважливішого. Філософський смисл поняття буття тісно пов’язаний з поняттями небуття, існування, простору, часу, матерії, становлення, розвитку, якості, кількості, міри та іншими категоріями.

Що означає поняття буття?Як відомо, особливістю філософії є те, що вона дає найбільш узагальнене знання про те, що існує. Філософське усвідомлення світу ґрунтується на узагальненому, абстрактному, теоретичному відображенні дійсності. Таке відображення здійснюється за допомогою найбільш загальних понять, категорій, найпершою з яких є

поняття “буття”. Буття – філософська категорія, що позначає:

• все те, що ми бачимо, що реально існує;

• все те, що ми не бачимо, але воно є у дійсності (наприклад, радіохвилі, йонізуюче випромінювання, електричне поле, внутрішня зміна тощо);

• все те, що є уявним, нереальним (наприклад, уявлення про ідеальне, міфологічні образи);

• реальність, яка існує об’єктивно, незалежно від свідомості людини (природа, об’єктивні закони);

• загальний спосіб існування людини, суспільства.

Отже, в категорії буття об’єднуються такі основні ідеї:

• світ є, існує як безмежна і неминуща цілісність;

• природне і духовне, індивіди і суспільство рівноправно існують, хоч і в різних формах, їх розрізненість фіксується тільки за формою, існування є передумовою єдності світу;

• за об’єктивної логіки існування і розвитку світ у наявності різних форм свого існування утворює сукупну об’єктивну реальність, дійсність, яка представляється свідомості і виражається у дії конкретних індивідів та поколінь людей.

Для розуміння сутності буття доцільно виділити такі якісно відмінні і в той же час взаємопов’язані його форми:

• буття речей, тіл, процесів, яке, в свою чергу, поділяється на буття речей, процесів, станів природи, буття природи як цілого і буття речей і процесів, створених людиною;

• буття людини, яке поділяється на буття людини в світі речей та на специфічно людське буття;

• буття духовного (ідеального), яке поділяється на індивідуалізоване духовне і об’єктивоване (позаіндивідуальне) духовне;

• буття соціального, яке поділяється на індивідуальне буття (буття окремої людини в суспільстві і в процесі історії) і буття суспільства.

2.Усе розмаїття форм буття звично зводять до двох його аспектів: буття матеріального і буття ідеального. Виходячи з цього, сутність матеріального буття розкривається через поняття матерії та форм її існування.

Категорія матерії є фундаментальним філософським поняттям, яке розвивалось, уточнювалось упродовж всієї історії філософії.

Так, один із засновників античної філософії Фалес Мілетський вважав, що першоосновою, тобто матерією всіх речей, є вода. Інший представник мілетської школи Анаксімандр основу світу зводив до апейрону – безкінечної, невизначеної, незнищуваної та всеохоплюючої матеріальної частки, що вічно рухається і творить. Анаксімен пов’язував першопочаток із повітрям. Давньогрецький філософ Левкіп ввів поняття атом для позначення неподільних одиниць буття, з яких складаються всі речі. Демокріт, розвиваючи вчення Левкіпа, стверджував, що матерія складається з атомів( неподільних часток). Матеріалісти ХVII-XIX ст. теж розглядали матерію як таке, що існує як першоцеглинка. Зміни у розумінні матерії відбулися після відкриття електрону, з’ясувалось, що атом розпадається, він не є найпростішим елементом. Зрештою в межах діалектичного матеріалізму сформувалось поняття матерії, яке не пов’язувалося з конкретною будовою речей і Всесвіту, а включало лише дві вимоги — бути об’єктивною реальністю і відображуватись у людській свідомості та відчуттях, існуючи незалежно від них.