Глава 2 Міжнародне олімпійський рух

2.1 Олімпійське русі сучасності

У цьому розділі ми розглянемо історію і проведення декількох ігор з історії сучасних олімпійських ігор.

Здійснення олімпійської ідеї та її розробку П'єр де Кубертен і його прихильники не змогли б здійснити без міжнародної підтримки та організаторської діяльності, тому барон відвідує Англію, Німеччину, Грецію, Австралію і т.д. Величезне значення і резонанс мала поїздка Кубертена в Північну Америку, де їм були організовані зустрічі з представниками спортивних спілок, ліг, об'єднань та керівниками політичних рухів. П'єром де Кубертеном був створений Комітет з пропаганди фізичного виховання (1887-1890 рр..), Прочитаний лекційний курс у Сорбонського університету 1892 р., де було зроблено офіційну пропозицію про відновлення олімпійських ігор. У 1893 р. був створений комітет з підготовки до скликання установчого конгресу. Було здійснено проведення попередніх нарад з представниками держав, де спортивне життя отримала широкий розвиток 5.

У результаті цієї діяльності 16 червня 1894 р. у Сорбонського університету відбувся Установчий конгрес з представниками Франції, Англії, Росії, США, Швеції, Бельгії, Італії, Угорщини, Греції. Австралія і Японія письмово заявили про своє приєднання. Цей день є святом для фізичної культури і спорту у світовому масштабі, тому що делегати одноголосно присягнули на вірність принципу аматорства і створили Міжнародний Олімпійський Комітет. Було вирішено, починаючи з 1896 р. «в інтересах підтримки і розвитку фізичного виховання і сприяння дружнього спілкування народів у цій області раз на 4 роки проводити за зразком еллінських олімпіад великі ігри, на які будуть запрошуватися всі цивілізовані народи» 6. Так почалося міжнародне олімпійський рух, яке на сьогоднішній день представлено діяльністю Конгресів, МОК, НОК, літніми та зимовими Олімпійськими іграми, міжнародними федераціями з видів спорту, атлетами всього світу. Першим президентом Міжнародного Олімпійського комітету в 1894 році був обраний Деметріус Вікелас (Греція), письменник і патріот своєї країни, один із самих великих європейських інтелектуалів кінця XIX століття. Він керував МОК до 1896 року і став душею перших Олімпійських ігор. Надалі відповідальний і важливий пост президента МОК займали П'єр де Кубертен (Франція, 1896-1925); Анрі де Байє-Латур (Бельгія, 1925-1942); Юханнес Зігфрід Едстрем (Швеція, 1946-1952); Евері Брендедж (США, 1952 -1972); Майкл Кілланін (Ірландія, 1972-1980); Хуан Антоніо Самаранч (Іспанія, 1980-2001). В даний час президентом МОК обраний Жак Рогг (Бельгія) 7.

На першому конгресі в Парижі в 1894 році був прийнятий і нормативно-правовий акт Олімпійського руху, який протягом століть неодноразово доповнювався з урахуванням розвитку і вдосконалення Олімпійського руху.

Ігри I Олімпіади Афіни, Греція, 1896

Отже, в 1896 р. Олімпіада з мрії перетворилася на реальність. Її відкриття передували чималі труднощі, скептики й недоброзичливці висловлювали сумніви в можливості організації та проведення Ігор. П'єр де Кубертен, великий ентузіаст і пропагандист руху, натхненник, батько сучасного олімпізму, організатор Міжнародного олімпійського комітету, доклав чимало сил, перш ніж його мрія про відродження Олімпіад стала дійсністю 8.

За два роки до Ігор Міжнародний олімпійський комітет визначив порядок їх проведення, розробив церемонію нагородження переможців і вирішив, якими мають бути нагородні та пам'ятні медалі та офіційний значок.

Але, перш ніж розповісти про них, звернемося до рішень Міжнародного атлетичного конгресу, що проходив у Парижі в 1894 р. Олімпійська хартія, розроблена на цьому конгресі, визначила принципи нагородження переможців. Суть їх така: за перше і друге місця вручаються медалі з срібла 925-ї проби, медаль переможця повинна бути покрита шістьма грамами чистого золота. Діаметр нагороди - близько 60 мм, товщина 3 мм.

За третє місце спортсмени нагороджуються бронзовими медалями.

Всім учасникам, які зайняли місця з першого по шосте, вручаються почесні дипломи.

Тоді ж було вирішено, що учасники Ігор, судді, офіційні особи отримають пам'ятні медалі. Але вже при підготовці до Ігор I Олімпіади організатори начисто забули про ці рішення конгресу.

Ігри II Олімпіади Париж, Франція, 1900

Ігри II Олімпіади організатори вирішили приурочити до Всесвітньої промисловій виставці, яка проходила в 1900 р. у столиці Франції.

Це призвело до того, що спортивні змагання проводилися одночасно із заходами виставки і сприймалися часом глядачами, так і самими учасниками, як частина її розважальної програми. Крім того, тривали Паризькі Ігри невиправдано довго - не дарма паризькі газети називали їх Іграми, розтягнутими на п'ять місяців. Відкриття Ігор відбулося 20 травня, закриття - 28 жовтня.

997 спортсменів з 24 країн з'їхалися до Парижа, щоб оскаржувати олімпійські титули і нагороди. І хоч частенько боротьба була гострою, а події на спортивних аренах захоплюючими, все ж таки перша Олімпіада нового, ХХ ст. фактично потонула у подіях Всесвітньої виставки.

Ігри XII Олімпіади Гельсінкі, Фінляндія, 1940

Хоча Друга світова війна 1939-1945 рр.. перервала олімпійський цикл XII і XIII літні Олімпійські ігри не відбулися, вони тим не менш отримали свої порядкові номери в хронологічній таблиці.

Спочатку олімпійською столицею був вибраний Токіо - столиця Японії, зимові Ігри передбачалося провести в 1940 р. в Саппоро. Через війни Японія відмовилася від цієї честі, і 16 липня 1938 МОК прийняв рішення віддати Олімпіаду 1940 столиці Фінляндії Гельсінкі. Військові дії розгорнулися на території майже всієї Європи, і олімпійські змагання були відсунуті на невизначений термін.

Ігри ХIV Олімпіади Лондон, Великобританія, 1948

Після закінчення Другої світової війни 1939-1945 рр.. Лондон, який повинен був згідно з рішенням МОК, прийнятому в 1939 р., стати організатором Ігор 1944 р., у березні 1946 р. знову обрали столицею Олімпіади.

29 липня 1948 у столиці Великобританії, сильно постраждала під час війни, спалахнув олімпійський вогонь. Німеччина і Японія, що розв'язали світову війну, на Ігри допущені не були. Оргкомітет з підготовки до Олімпіади вже задовго до її початку вирішив питання про випуск офіційних значків, нагородних і пам'ятних медалей 9.

Ігри ХХ Олімпіади Мюнхен, ФРН, 1972

Мюнхен, столиця Баварії, вибраний столицею Олімпійських ігор на сесії МОК у 1966 р. Ігри 1972 зібрали рекордну кількість учасників: 7234 спортсмена з 121 країни.

Організатори зробили все для того, щоб Ігри перетворилися на справжнє свято. Величезні кошти вклали у благоустрій міста. Тут вперше побудували метро, ​​практично повністю реконструювали центр міста, число місць в готелях виросло з 16 000 до 150 000, була майже заново створена система під'їзних шляхів.

Новий комплекс спортивних споруд включав в себе: Олімпійське селище на 10-15 тисяч осіб-громади сучасних будинків химерної архітектури, а також відносно невеликі котеджі; Олімпійський стадіон на 80 000 місць, Палац спорту, інші спортивні зали і майданчики.

Широко використовувалося телебачення - глядачами олімпійських змагань стали більше 1 млрд любителів спорту на всіх континентах.

Ігри XXI Олімпіади Монреаль, Канада, 1976

Коли Монреаль отримав право на організацію Ігор XXI Олімпіади, мер міста Жан Драпо сказав, що це будуть скромні Ігри, на яких будуть панувати простота і гідність у традиціях величі людини.

На Іграх у Мюнхені технічний прогрес владно увірвався в організацію Олімпіади. За минулу після цього чотири роки, природно, з'явилися технічні новинки. На головній спортивній арені встановили два гігантських телеекрану (20 × 10 м) для уповільненого повтору моментів змагань.

Інша новинка - олімпійський плавальний басейн без ... хвиль.

Турбулентні потоки, що створюються плавцями під час руху, гасилися завдяки особливій конструкції і нестандартними розмірами ванни. По всій довжині монреальського басейну в двох з половиною метрів від поверхні води в стінках зроблений невеликий жолоб для гасіння хвиль. У порівнянні із загальноприйнятими стандартами басейн став на 4 метри ширше. Таким чином, спортсмени, яким діставалися крайні доріжки, пливли щонайменше в двох метрах від стінки, що значно зрівнювало шанси змагаються.

І, нарешті, головна сенсація, якої особливо пишалися організатори Олімпіади-76, називаючи її гідною космічного століття: ніколи досі не застосовувався спосіб транспортування олімпійського вогню в столиці Ігор. 13 липня 1976 за традицією вогонь був запалений в Олімпії. Змінюючи один одного, грецькі бігуни донесли факел до Афін, де 15 червня на Мармуровому стадіоні передали його канадському спортсмену. Той запалив вогонь у чаші стадіону, і на цьому старі традиції закінчуються.

У той момент, коли в чаші спалахнув вогонь, спрацював спеціальний прилад, який перетворив іонізовані частинки полум'я в імпульс. Генерований олімпійський вогонь миттєво за допомогою космічного супутника ретранслюватися, або, простіше кажучи, перенісся за океан, в столицю Канади Оттаву, де інший прилад зробив над ним зворотну метаморфозу. Полум'я спалахнуло в чаші, і священний вогонь знову понесли бігуни.

В Іграх брали участь 6084 спортсмена з 92 країн. 32 країни Африки та Азії відкликали свої делегації на знак протесту проти участі в Олімпійських іграх команди Нової Зеландії, яка підтримувала спортивні контакти з Південно-Африканською Республікою, якій через режим апартеїду був оголошений бойкот.

На Іграх було встановлено 82 олімпійських рекордів, у тому числі 34 світових.

Ігри XXII Олімпіади Москва, СРСР, 1980

Ще в 1970 р. Москва висувала свою кандидатуру на проведення Ігор-76. Але тільки на сесії МОК у Відні в жовтні 1974 р. столиця СРСР отримала право називатися столицею Олімпіади-80. Ігри обіцяли стати найбільшими в історії, але за півроку до їх відкриття США і низка інших країн на знак протесту проти війни в Афганістані прийняли рішення про бойкот Московської Олімпіади. Тому спортсмени кількох десятків країн не потрапили на ці змагання.

Тим не менше в Іграх, які крім Москви проводилися в Талліні (вітрильний спорт), Ленінграді (нині Санкт-Петербург), Києві, Мінську (футбол), брали участь 5179 спортсменів з 80 країн.

На спортивних аренах 36 разів оновлювали світові рекорди, 74 - олімпійські, 39 - європейські, а рахунок національних рекордів йшов на сотні. Про найвищий напруженні боротьби свідчить і широка географія переможців: золоті медалі завоювали атлети 25 країн, а призерами стали представники 36 країн-учасниць.

Ігри XXIX Олімпіади Пекін, Китай, 2008

У серпні 2008 р. чергові Олімпійські ігри приймає столиця Китайської Народної Республіки Пекіна. На Ігри 2008 р. претендували, крім Пекіна: Стамбул (Туреччина), Осака (Японія), Париж (Франція) і Торонто (Канада). Але на сесії МОК, що відбулася в Москві, поза конкуренцією виявився Пекін. Організатори Ігор роблять все можливе, щоб підготувати місто до змагань кращих атлетів світу. Ведеться робота з підготовки прекрасних спортивних споруд, створення чудові умови для проживання і дозвілля спортсменів та гостей Олімпіади.

27 березня 2007 у зв'язку з тим, що в той день почався 500-денний відлік до початку Олімпійських ігор у столиці Китаю, світу були вперше продемонстровані медалі переможців Ігор. Їх вишуканий, елегантний дизайн втілює в собі традиційну китайську культуру і олимпизм. Зовнішність олімпійських нагород відрізняється оригінальністю.

Вперше за весь час проведення літніх Ігор медалі мають вставку з нефриту (полірований круглий диск з отвором у центрі) виконану в старовинному китайському стилі.

Зимові Олімпійські ігри 2010 (офіційна назва - XXI зимові Олімпійські ігри) - міжнародне спортивне захід, яке проходило з 12 по 28 лютого 2010 року в канадському місті Ванкувер.

Олімпійська асоціація Канади вибрала Ванкувер в якості представника країни на цих виборах міста, залишивши позаду нього Калгарі, що планував приймати Ігри вдруге, і Квебек, який програв у 1995 році вибори міста на зимові Олімпійські ігри 2002. У першому турі голосування, що відбувся 21 листопада 1998 року, за Ванкувер було подано 26 голосів, за Квебек 25 і за Калгарі - 21. 3 грудня 1998, в другому і останньому турі виборів міста-кандидата між двома лідируючими кандидатами, за Ванкувер було подано 40 голосів проти 32 голосів, відданих Квебеку. За підсумками голосування місто почало підготовку до міжнародного змагання за право приймати Ігри.

Після корупційного скандалу, що мав місце на іграх-2002 у Солт-Лейк-Сіті, що змусив Квебек подавати до суду з вимогою виплати 8 мільйонів канадських доларів компенсації за програні вибори, правила голосування істотно змінилися, наприклад, були заборонені грошові подарунки від приймаючої сторони членам МОК , що виїжджають в міста-кандидати з метою інспектування.