Зміст лекції

1. Поняття прибутку, його функції.

Прибуток - економічна категорія. Визначення її сутності в багатьох літературних джерелах зводиться до того, що прибуток - це частина вартості прибавочного продукту, прибавочний продукт, виражені в грошах, частина чистого доходу, одна з його форм і т.д.

Прибуток як економічна категорія являє собою грошове вираження вартості реалізованого чистого доходу, основну форму грошових нагромаджень суб'єктів, що хазяюють. Вона характеризує фінансовий результат підприємницької діяльності підприємства, є показником, що найбільше повно відбиває ефективність виробництва, обсяг і якість проданої продукції, рівень її собівартості, стан продуктивності праці.

Прибуток - одне з основних джерел фінансових ресурсів підприємств, формування централізованих і децентралізованих фондів коштів. За рахунок прибутку відбувається формування в значному обсязі бюджетних ресурсів держави, здійснюється фінансування розширення підприємств, матеріальне стимулювання працівників, рішення соціально-культурних заходів і т.д. У цьому зв'язку в одержанні прибутку повинні бути зацікавлені не тільки трудові колективи підприємств, але і держава в цілому.

Багатоканальне використання прибутку підсилюється з переходом економіки держави на основи ринкового господарства. У цих умовах суб'єкти, що хазяюють, одержавши фінансову самостійність і незалежність, вправі вирішувати, на які цілі й у яких розмірах використовувати прибуток, що залишився після сплати в бюджет установлених податків і платежів.

Прибуток підприємства це:

• основна стратегічна мета підприємства;

• основна умова функціонування підприємства в ринковій економіці;

• основне фінансове джерело розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази та продукції;

• джерело сплати податків;

• основний результативний показник діяльності підприємства;

• економічний показник , який об’єднує інтереси держави, підприємства, працівників та власника;

• кінцевий результат діяльності підприємства; його отримання – обов’язкова умова розширеного відтворення підприємства, забезпечення самофінансування та укріплення його конкурентоспроможності на ринку.

Прибуток – це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства.

Згідно з П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати, а збиток - це перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого бу­ли здійснені ці витрати.

Суть прибутку визначають його функції, що представлені на рис. 1.(

Рис. 1. Функції прибутку

Оцінна функція прибутку виявляється в тім, що прибуток використовується як основний критерій економічної ефективності виробництва і використання основних виробничих фондів. Використання прибутку в цій функції дає підприємцеві діючий засіб контролю над раціональним використанням наявних матеріальних і трудових ресурсів.

Для підприємства прибуток означає, по-перше, надбавку до собівартості продукції і, по-друге, приріст авансованої вартості. Отже, у силу того що прибуток виражає результат руху всієї авансованої вартості, у ній виражаються результативність витрат як живого, так і упредметненої праці, тобто ефективність виробництва.

Стимулююча функція прибутку виявляється в тім, що вона є джерелом матеріального заохочення працівників, розширення виробництва і рішення соціальних проблем на підприємствах, а також джерелом сплати прямих податків у бюджет. У зв'язку з цим в одержанні були повинні бути зацікавлені як держава, так і підприємства.

Відтворювальна і стимулююча функція прибутку виявляється в тім, що комерційний розрахунок, будучи основним методом господарювання підприємств, передбачає не тільки покриття своїх витрат своїми доходами, але й одержання нагромаджень (прибутку) для стимулювання працівників і рішення інших питань - розширеного відтворення основних і оборотних фондів.

У той же час не виключена можливість наділення прибутку й інших функці:

• Оцінка результатів господарської діяльності підприємства;

• Джерело винагороди засновникам (власникам) підприємства;

• Джерело самофінансування та розвитку підприємства;

• Критерій доцільності під час схвалення.

2. Формування прибутку підприємства.

В умовах ринкової економіки одержання прибутку орієнтує товаровиробників на збільшення обсягу виробництва продукції, потрібної споживачеві, зниження витрат на виробництво. Цим досягається як мета підприємництва, так і задоволення суспільних потреб.

Основним фінансовим результатом є прибуток.

Прибуток підприємства — це перевищення доходів від його діяльності над сумою витрат; він являє собою єдину форму його власних нагромаджень.

Прибуток є одним із джерел формування дохідної бази бюджетів різних рівнів. Він надходить до бюджетів у вигляді податків (податку на прибуток, податку з власників транспортних засобів) та платежів (плати за землю).

У збільшенні прибутку зацікавле­ні і підприємства, і держава, оскільки, з одного боку, вони є прямим джерелом виробничого і соціального розвитку під­приємства, а з іншого — забезпечують постійні й зростаючі надходження до державного бюджету.

На відміну від ПДВ і акцизного збору, прибуток, що його одержують підприємства у сфері виробництва товарів і послуг значною своєю частиною використовується тими підприємствами, які його одержали, на збільшення виробництва, реконструкцію і технічне переоснащення їх основних засобів, удосконалення технології, матеріальне заохочення, соціальний розвиток колективів.

Прибуток у класичному розумінні являє собою різницю між ціною товару й затратами на виробництво товару - його собівартістю.

Фінансовим підсумком господарської діяльності будь-якого підприємства є його прибутковість, що характери­зується абсолютними і відносними показниками. Абсолютним показником прибутковості є сума прибутку. Прибуток синтезує в собі всі найважливіші сторони роботи підприємства.

Прибуток — це частина виробленої та реалізованої додат­кової вартості, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток тоді, коли втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.

Одержання загальної суми прибутку пов'язане з кількома напрямами діяльності підприємства.

Перший напрям — це основна діяльність, результатом якої є прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Зазвичай цей прибуток становить основну питому частку в складі загального прибутку.

Другий напрям - це діяльність, що не є основною для певного підприємства, але пов'язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг, її результат мож­на визначити як прибуток від іншої реалізції.

Третій напрям — це діяльність, пов'язана зі здійсненням фінансо­вих інвестицій. У результаті підприємства одержують при­буток у вигляді дивідендів на акції; від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків на державні цінні папери, облігації підприємств, депозитні рахунки.

Четвертий напрям — це діяльність, пов'язана з одержан­ням позареалізаційних прибутків і виникненням позареалі­заційних витрат підприємств.

Прибуток - це та частина виручки, що залишається після відшко­дування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства.

Згідно з П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати" прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати, а збиток це перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого бу­ли здійснені ці витрати.

Залежно від формування та розподілу розраховують:

• валовий прибуток;

• маржинальний прибуток;

• прибуток від операційної діяльності;

• прибуток від звичайної діяльності до оподаткування; прибуток від звичайної діяльності;

• надзвичайний прибуток;

• чистий прибуток.

Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (рис. 2.1).

Рис. 2.1 - Розрахунок валового прибутку (збитку)

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, по­слуг) визначається шляхом вирахування із доходу (виручки) від реаліза­ції продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, зни­жок тощо (рис. 2.2).

Рис. 2.2 - Формування чистого доходу (виручки) підприємства

Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алге­браїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адмі­ністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат (рис. 2.3).

Рис. 2.3 - Розрахунок фінансового результату від операційної діяльності.

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування виз­начається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяль­ності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших ви­трат (збитків) (рис. 2.4).

Рис. 2.4 - Фінансовий результат від звичайної діяльності до

оподаткування

Прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичай­ної діяльності до оподаткування та сумі податків на прибуток (рис. 2.5).

Рис. 2.5 - Розрахунок фінансового результату від звичайної діяльності

Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків із надзвичайного прибутку (рис. 2.6).

Рис. 1.10 - Розрахунок чистого прибутку (збитку)

Значну питому вагу у складі чистого прибутку підприємства займає чистий прибуток від основної (статутної) діяльності.

3. Розподіл та використання прибутку.

Важливе місце у фінансовій політиці підприємства посідає розподіл прибутку. Виділяють два етапи розподілу прибутку. Перший – це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава і підприємство: кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Другий етап – розподіл і використання чистого прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства після здійснення платежів до бюджету.

Прибуток, що залишився після оподаткування - чистий прибуток, поступає в повне розпорядження підприємства та використовується згідно з його статутом і рішеннями власників.

Прибуток, що спрямовується за межі підприємства, називають розподіленим. Прибуток, що залишається на підприємстві як джерело фінансування, називають нерозподіленим прибутком.

Рис. 7. Схема використання прибутку підприємства.

На ПрАТ «ВО«КОНТІ» розподіл чистого прибутку проводиться за схемою 2.

Рис. 2. Схема розподілу чистого прибутку підприємства.