Контрольні запитання

1. Дайте поняття підприємства.

2. Види підприємств за формами власності.

3. Назвіть організаційно-правові форми підприємств, що діють в Україні.

4. Охарактеризуйте види господарських товариств.

5. Назвіть види добровільних об’єднань в Україні.

6. Які переваги має акціонерна форма організації підприємств?

7. Дайте характеристику колективного підприємства.

8. Дайте характеристику приватного підприємства.

9. Дайте характеристику ТОВ.

10. Дайте характеристику приватного АТ.

11. Дайте характеристику публічного АТ.

12. Дайте характеристику консорціуму.

13. Яке з видів обєднань діє тимчасово?

14. Дайте характеристику холдингової компанії.

СРС Підприємництво як сучасна форма господарювання.

1. Поняття підприємництва, його форми.

2. Принципи підприємницької діяльності.

1. Поняття підприємництва, його форми.

Часто підприємство плутають з підприємництвом. Проте це зовсім різні речі. В ринкових умовах підприємництво лежить в основі діяль­ності будь-якого підприємства і розцінюється як сучасна форма гос­подарювання.

Підприємництво — самостійна, ініціативна господарсько-фінан­сова діяльність громадян, спрямована на отримання доходів, що здійснюєть­ся від свого імені, на свій власний ризик та під особисту майнову відпо­відальність або від імені та під майнову відповідальність юридичної особи — підприємства (організації) (За Законом "Про підприємництво").

Отже, підприємництво — це вид діяльності підприємства, і його варто характеризувати з економічного, політичного, соціального, пси­хологічного поглядів. Основні характеристики підприємництва наве­дено в табл. 1.

Таблиця 1. Основні характеристики підприємництва

Критерії	Основні характеристики
Основні ознаки	— свобода вибору напрямків та методів діяльності; — наявність постійного ризику; — орієнтація на досягнення комерційного успіху; — інноваційний характер діяльності
Основні функції	— ресурсна (формування та ефективне використання капіталу, трудових, матеріальних, інформаційних ресурсів); — організаційна (організація виробництва, маркетингових заходів, ма­теріально-технічного постачання, збуту продукції тощо); — творча (розроблення новаторських ідей, збирання та активне використання ініціатив працівників, уміння ризикувати)
Суб'єкти підприємницької діяльності	Громадяни України та інші юридичні особи, підприємства всіх форм власності
Об'єкти підприємницької діяльності	— товар; — продукт; — послуга
Види підприємництва за використанням праці	— без використання найманої праці; — з використанням найманої праці; — без утворювання юридичної особи; — з утворюванням юридичної особи
Принципи	— вільний вибір діяльності; — добровільність залучення майна та коштів юридичними особами і громадя­нами; — самостійність формування програм у виборі постачальників, цін, партнерів, працівників; — право використання природних, фінансових, матеріальних, трудових ресурсів з урахуванням законодавства: — вільне використання прибутку; — самостійна зовнішньоекономічна діяльність

Підприємництво як форма ініціативної діяльності може започат­ковуватися та функціонувати в будь-яких видах (виробнича та тор­говельна діяльність, посередництво, надання послуг тощо). В Україні правове забезпечення підприємницької діяльності підприємств визначалося Законами України "Про підприємництво в Україні" та "Про підприємство", прийнятими Верховною Радою у 1991 р. та Законом України "Про державну підтримку малого підприємництва", прийнятим Верховною Радою у 2000 р., а з 2004 р. – Господарським Кодексом України.

В умовах ринкових форм господарювання вели­кого значення набуває розвиток підприємницької діяльності. Підприємництво як форма господарювання є невід'ємною скла­довою ринкової економіки, її самостійним сектором. Економічні наука і практика завжди приділяли велику ува­гу дослідженню підприємницької діяльності. Один із заснов­ників класичної політичної економії Адам Сміт у відомій праці «Багатство народів» зазначив, що підприємець керується лише власним інтересом, власною вигодою. При цьому він «невиди­мою рукою» спрямовується до мети, яку зовсім не ставив. Праг­нучи задовольнити свої власні інтереси, він часто краще служить інтересам суспільства, ніж тоді, коли свідомо намагається слу­жити їм.

В економічній літературі вважається, що сам термін "підпри­ємництво" був уведений французьким економістом Рішаром Кантільйоном на початку XVIII ст. Відтоді й до наших днів по­няття підприємницької діяльності уточнювалось, суттєво змі­нювалось.

Підприємництво — це самостійна, ініціативна, система­тична, на власний ризик господарська діяльність, що здійсню­ється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою отримання прибутку.

Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути громадяни України та інших держав, не обмеже­них законом у правоздатності або дієздатності, а також юридичні особи різних форм власності: приватної, колективної та держав­ної. Іншими словами, підприємцями можуть бути правоздатні й дієздатні громадяни України та іноземці, колективи грома­дян, об'єднання громадян, індивідуальні, сімейні, приватні, ко­лективні, державні, спільні та інші види, типи й категорії під­приємств, створення яких не суперечить законодавчим актам України.

Відповідно до чинного законодавства в Україні заборонено займатися підприємницькою діяльністю таким категоріям гро­мадян: військовослужбовцям, посадовим особам органів проку­ратури, суду, арбітражу, державного нотаріату, органів держав­ної влади й управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств, посадовим особам адміністрації Пре­зидента, Кабінету Міністрів, міністерств, відомств, інших цент­ральних органів виконавчої влади та місцевих державних адмі­ністрацій.

Не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійс­нення відповідного виду діяльності особи, яким заборонив це суд (до закінчення встановленого вироком строку), а також ті, які ма­ють непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші ко­рисливі злочини. Останні також не можуть бути співзасновниками підприємницьких організацій, а також обіймати в підприєм­ницьких товариствах та їх спілках чи об'єднаннях керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.

Підприємець виконує такі функції, властиві саме його діяль­ності:

- ресурсна функція – полягає в тому, що підприємець бере на себе поєднання матеріальних, трудових, інтелектуальних, фі­нансових та інших ресурсів у процесі виробництва товару, ви­конання робіт, надання послуг;

- управлінська функція (організаційна) – полягає в тому, що підприємець приймає управлінські рішення на всіх стадіях виробничої та комерційної діяльності, здійснює організацію та контроль, перевірку виробничих процесів;

- інноваційна функція (творча) – означає здійснення інновацій, тобто впровадження виробництва нових видів продукції або нових способів створення традиційної продукції;

- ризикова функція – полягає в прийнятті підприємцем рі­шень, спрямованих на отримання доходу, але які не гаранту­ють цього з огляду на невизначеність і непередбачуваність ним економічного середовища діяльності та стохастичний характер економічних процесів.

Варто назвати окремі характерні риси підприємця, що визначені в процесі виявлення «оптимального типу підприємця». До них, зокрема, належать:

- організаційно-господарське новаторство;

- готовність та здатність до ризику;

- пошук нових можливостей та ініціативність;

- майнова відповідальність та цілеспрямованість;

- орієнтація на ефективність і якість продукції;

- чіткість та планомірність у роботі;

- висока поінформованість та постійне вивчення кон'юнк­тури ринку;

- здатність переконувати людей, комунікабельність тощо. Наявність таких рис підвищує шанси конкретної особи до­сягти успіху в підприємницькій діяльності. Здійснення підприємницької діяльності передбачає наявність у підприємця певних прав та зобов'язань. До останніх на­лежать як формально визначені нормативи поведінки, які рег­ламентуються законодавчо, так і комплекс неформальних цін­ностей, що формують етику підприємництва.

Серед найважливі­ших складових підприємницької етики слід визначити такі:

- переконання в корисності своєї справи для суспільства;

- визнання необхідності конкуренції, здатність до співробіт­ництва;

- повага до законів, соціального устрою, державної влади;

- здатність створювати команду однодумців та організову­вати її ефективну роботу;

- вміння оцінювати новаторські ідеї інших, рівень їх підприємницького потенціалу;

- ставлення до бізнесу як до захоплюючої творчості, форми самовираження.

2. Принципи підприємницької діяльності.

Принципи у будь-якій сфері діяльності — це ті обов'язкові правила поведінки, якими зобов'язані керуватися і котрих по­винні дотримуватись усі учасники даного процесу.

Відповідно до чинного законодавства в Україні підприєм­ницька діяльність здійснюється на основі таких принципів:

- вільний вибір видів діяльності;

- залучення на добровільних засадах до здійснення підпри­ємницької діяльності

майна та коштів юридичних осіб і гро­мадян;

- самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і

споживачів вироблюваної продукції, установ­лення цін відповідно до

законодавства;

- вільне наймання працівників;

- залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових,

природних та інших видів ресурсів, викори­стання яких не заборонене або не

обмежене законодавством;

- вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів,

установлених законодавством;

- самостійне здійснення підприємцем — юридичною особою зовнішньо-

економічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому

частки валютної виручки на власний розсуд;

- робота на принципах комерційного розрахунку.

Реалізація принципів потребує відповідного механізму.

Сутність механізму реалізації підприємницької діяльності полягає у тому, що він є конкретним господарським інструмен­том (сукупністю заходів, методів, функцій), завдяки якому організовується і досягає цілі діяльність суб'єктів підприєм­ництва.

Наукові розробки сучасних економістів структурують механізм реалізації підприємницької діяльності за певними озна­ка ми, згідно з якими розрізняють:

- економічний механізм; - соціальний механізм; - організаційний механізм.

Економічний механізм ґрунтується на використанні вартісних інструментів, які є необхідною передумовою функціонування підприємства в ринкових умовах (самостійне бізнес-планування, укладання угод, ціноутворення, інвестування тощо).

Соціальний механізм формується і діє згідно з інтересами підприємця та інших учасників підприємницького процесу.

Організаційний механізм формує ланки організації підпри­ємницької діяльності протягом повного життєвого циклу під­приємницької структури: реєстрація, функціонування, держав­на підтримка, регулювання, міжнародна підтримка, донор­ські організації, ринкова інфраструктура, ліцензування, лізинг, запобігання банкрутству, санація, банкрутство і порядок лікві­дації підприємницької структури.

Упродовж життєвого циклу підприємницьких структур економічний, соціальний та організаційний механізми діють як єдина система здійснення, збереження і розвитку підприєм­ницької діяльності.