Типологізація світогляду

За формою	 цілісний, фрагментарний, внутрішньо злагоджений, суперечливий
За ступенем сприйняття дійсності	 реалістичний, фантастичний, викривлений, адекватний дійсності
За ставленням до існування вищих сутностей	 релігійний, скептичний, агностичний, атеїстичний
За способом існування (за носіями)	 індивідуальний, груповий, суспільний
За рівнем світобачення та усвідомлення	 усвідомлений, неусвідомлений, науковий, буденний, філософський і т.д.
За морально - ціннісними орієнтирами	 гуманістичний, егоїстичний, цинічний альтруїстський, антигуманний, шовіністичний
За історичними епохами	 архаїчний, античний, середньовічний, ренесансний, світовий ХХ ст.
За ступенем та чіткістю самосвідомості	 життєво-практичний, теоретичний

За своїми функціями світогляд постає такою формою духовного засвоєння світу, яка покликана:  інтегрувати людину у світ;  надати їй найперших життєвих орієнтирів;  подати дійсність у її людських вимірах та виявленнях.

Р івні світогляду

світовідчуття, світосприйняття, світорозуміння

Світогляд – постійний супутник людської життєдіяльності на будь-якому етапі історії суспільства.

Історичні типи світогляду:

• наївний реалізм - вийшовши з тваринного стану, людина, як і тварини, пізнавала світ  органами відчуття. Людина того часу осягала світ таким, яким вона його бачила, чула, їла тощо. "Наївним" - тому що по-дитячому, наївно, сприймає за дійсність світ, який йому ввижається; "Реалізм" – тому, що наші почуття ще у тваринному світі пройшли перевірку практикою і виявилися ефективними, правдивими.

• міфологічний світогляд - розповіді або сказання про богів і боротьбу між ними,  про втручання богів в історичні події й особисте життя греків, першопредків, про створення світу тощо. Це світогляд родового і нерозвинутого класового суспільства. «Міф є мудрість у поетичній формі юного людства»;

• релігійний світогляд - віра в існування надприродних - персоніфікованих сил, що супроводжується переконанням у здатності цих сил або сили (Бога, богів, духів, Абсолюту, Космосу і т.п.) впливати на Всесвіт та на долю людей і заснований на вірі;

• філософський світогляд - спрямований на критичне дослідження та вирішення світоглядних проблем з метою підвищення ступеню достовірності та надійності таких вирішень; це усвідомлений світогляд.

Предмет і функції філософії

Філософія покликана тримати увесь час у полі уваги та у актуальному стані всі основні виявлення людини як людини:

 її предмет є історично змінним, оскільки історично змінними постають самовиявлення та самоусвідомлення людини

 уся історія філософії фактично входить у окреслення її предмету, оскільки лише за такої умови ми здатні окреслити «топографію» людськості

 філософія постає своєрідною формою збереження та забезпечення історичної неперервності людської свідомої 10та10 ідентифікації.

Предметом будь-якої філософської системи, будь-якого її напрямку є відношення “людина – світ” і виходячи із відповідей на дане питання філософи поділились на два основних напрямки: матеріалізм і ідеалізм.

НАПРЯМКИ ФІЛОСОФІЇ

МАТЕРІАЛІЗМ (від лат. materialis – речовинний) – філософський напрямок, який виходить з того, що природа, буття, матерія є первинними, а свідомість, мислення, дух – вторинними.

ІДЕАЛІЗМ (від грецьк. Idea – ідея, образ, поняття) – філософський напрямок, протилежний матеріалізму, який виходить з того, що свідомість, мислення, дух є первинними, а природа, буття, матерія – вторинними.

Об’єктивний ідеалізм за основу дійсності приймає безособистісний дух, розум, свідомість (“абсолютний дух”, “абсолютний розум”, “чиста свідомість”).

Суб’єктивний ідеалізм конструює світ на основі особливостей індивідуальної свідомості і ставить цей світ в залежність від неї, від “Я”.

Функції філософії

Функція (від лат. – виконання, звершення) – спосіб діяння якоїсь системи, органу, котрий спрямований на досягнення певного результату

світоглядна	 філософія допомагає людині знайти і обґрунтувати свої життєві орієнтири, з’ясувати зміст і значення життєвих пріоритетів та цінностей
пізнавальна	 філософія озброює людину орієнтирами в пізнавальній діяльності
логічна	 філософія сприяє формуванню культури людського мислення, виробленню критичної неупередженої позиції
соціально-адаптивна	 філософія допомагає зорієнтуватися у складних проявах суспільного життя і виробляти власну життєву позицію
критична	 роявляється в опозиції філософії до емпіричної дійсності, до світу повсякденної реальності, пошуку шляхів до більш вдосконаленого, людяного світу
виховна	 філософія сприяє розвитку самоповаги, самовдосконаленню, пошуку життєвих сенсів
загально-методологічна	 її основоположні принципи, закони, понятійний апарат можуть бути використані у будь-яких сферах наукового пізнання як загальні методи дослідження тих чи інших явищ

Гуманістичний потенціал філософії проявляється:

- по-перше, розглядає людину як єдино можливий суб’єкт. Людина включається в предмет філософії в контексті співвідношення “людина-світ”;

- по-друге, філософія утверджує людину як найвищу цінність світу, творця знання взагалі і філософського, зокрема;

- по-третє, філософія завдяки своєму логічному арсеналу, своїми формами і методами створення понять, узагальнень, розвиває теоретичне мислення, мову, сутнісні сили людини, її пізнавальні можливості.

Філософські методи мислення:

 діалектичний метод - будь-яке явище перебуває у процесі зміни, розвитку, в основі якого - взаємодія (боротьба) протилежностей;

 феноменологічний метод - головне завдання - це формування понять, якими оперує філософія;

 трансцендентальний метод - визначення сущого дається через розкриття суб’єктивних умов (засад) його конституювання (формоутворення);

 метод герменевтики - передбачає проникнення в смисл деяких феноменів на основі з’ясування їх місця і функції в культурі.