6.3.1. Мікроклімат виробничого приміщення

Мікроклімат – стан повітря у виробничому приміщені, який повинен відповідати вимогам ГОСТ ДСН 3.3.6.042-99 “Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень”.

Мікроклімат або метеорологічні умови виробничих приміщень визначається такими параметрами і допустимі норми їх становлять: температура t=15-20ºС; відносна вологість повітря, φ, не більше 75%; швидкість руху повітря, w, не більше 0,4 м/с.

Параметри мікроклімату у виробничих неопалювальних приміщеннях не нормуються.

Можливості організму людини пристосовуватись до метеорологічних умов значні, однак не обмежені. Таким чином, для нормального теплового самопочуття людини важливе повне співвідношення температури, відносної

вологості і швидкості руху повітря. В таблиці 6.1 наведені оптимальні та допустимі параметри мікроклімату у робочій зоні виробничих приміщень в очисному відділені.

Для забезпечення потрібних параметрів мікроклімату проектом передбачено наступні заходи:

опалення (якщо температура в приміщенні менша 20ºС);

припливно-витяжна вентиляція.

Завдяки передбаченим заходам фактичні параметри повинні наближатися до нормативних.

Таблиця 6.1. – Допустимі норми мікроклімату в очисному відділенні

№	Професія	Категорія робіт за важкістю	Температура, °С, на робочих місцях									Відносна вологість, φ, %	Швидкість руху повітря, м/с, не більше
			Верхня границя					Нижня границя
			постій- них		непостій- них			постій- них		непостій-них
1.	Апарат- ник хім- водоочи- щення	ІІа	Холодний період року
			23	24			17			15		75	0,2
			Теплий період року
			30	31			27			29		75	0,2–0,4
2.	Контро- лер служ- би контролю за якістю	Іб	Холодний період року
			24	25			20			17		75	0,2
			Теплий період року
			28		30		21			19		60	0,1–0,3
3.	Майстер цеху та змінний технолог	ІІа	Холодний період року
			23		24	17			15		40...60		0,3
			Теплий період року
			30		31	27			29		65 (при 260 С)		0,2–0,4

6.3.2. Загазованість

Загазованість повітря робочої зони регламентується ГОСТ ДСН 3.3.6.042-99 “Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень”. На харчових підприємствах повітря робочої зони може бути забрудненим шкідливими речовинами, які виділяються при виробничих процесах або містяться у продуктах, напівпродуктах і відходах виробництва. Їх вплив на організм людини залежить від токсичності та концентрації і проявляється у вигляді отруєнь або гострих хронічних захворювань.

В процесі очищення водноспиртових сумішей на вугільних колонках повинна контролюватись концентрація в повітрі парів етилового спирту, гранично допустима концентрація якого 1000,0 мг/м³, густина 789 кг/м³, температура кипіння 78^о С, відноситься до 4 класу небезпеки.

Пари спирту є небезпечними, вони є наркотиком і призводять до збудження, а при великих концентраціях – до паралічу центральної нервової системи. Тривалий час дії може привести до захворювань нервової і серцево-

судинної систем, органів травлення і печінки.

У приміщенні приготування сортівки,очисному відділенні, цеху розливу, складу готової продук­ції та спиртоприймальному відділенні передбачена загально обмінна вентиляція з витяжкою з нижньої та верхньої зон та припливом в робочу зону. В усіх вищезгаданих приміщеннях та спиртосховищі аварійна вентиляція забезпечує 8-ми кратний повітрообмін.

Системи вмикаються автоматично від газоаналізаторів.

Параметром контролю є ГДК – гранично допустима концентрація парів спирту та його домішок у повітрі. Ці дані зведені до таблиць 6.2 та 6.3

Таблиця 6.2. – Гранично допустима концентрація спирту у приміщенні

Найменування приміщення	Найменування професії	Шкідливості у повітрі робочої зони			Група виробни- чих про- фесій за СНІП 2.0904-87	Санітарна характе- ристика виробни- чого про- цесу
		Найменування	Клас небезпеки за ГОСТ 12.1005-88	Величина ГДК, мг/м3
Очисне відділення	Апаратник хімводоочи- щення	Спирт ети- ловий	ІV	1000	Ів	Процеси, які спри- чиняють забрудне- ння 3-4 класів безпеки тіла і одягу

Таблиця 6.3. – Гранично допустима концентрація домішок спирту у повітрі робочої зони, мг/м³

Найменува- ння показника	Найменування домішки
	Метиловий спирт	Оцтовометиловий ефір	Оцтовоізоаміловий ефір	Оцтовопропіоновий ефір	Пропіловий спирт	Етиловий ефір	Оцтовоетиловий ефір
ГДК	5	100	100	200	100	300	200

6.3.3. Запиленість повітря

Запиленість повітря робочої зони регламентується ГОСТ ДСН 3.3.6.042-99 “Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень”. Не нормується для очисного відділення тому, що там немає обладнання, яке б утворювало пил.

6.4. Шум

Шум на робочих місцях не повинен перевершувати допустимі рівні встановлені ДСН 3.3.6.037-99 “Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку”, значення яких наведено в табл.6.

Шум відноситься до загальнобіологічних небезпек, що викликають загальне захворювання організму людини. Джерелами шуму у відділенні є колони, колектори, вентиляційне обладнання, насоси з електродвигунами. Нормування шуму проводять за двома методиками: по граничному спектру (дБ) та по рівню звуку в дБА.

Гранично допустимий рівень (ГДР) шуму на постійних робочих містах та на території підприємства повинен бути не більше 80 дБА.

Таблиця 6. – Допустимі норми шуму

№ п/п	Професія	Рівень звукового тиску, дБ, в активних смугах з середньоарифметичними смугами, вГц									Рівень звуку і еквіва-лентні рівні звуку, дБА
		31,5	63	125	250	500	1000	2000	4000	8000
1.	Постійні робочі місця і ро- бочі зони у примі- щеннях	103	99	92	86	83	80	78	76	74	85

6.5. Вібрації

Вібрація буває локальна і загальна. Машини, що не потребують постійного ручного керування, або безпосереднього контакту з людиною, як це має місце в наведеному прикладі з обладнанням очисного відділення, створюють загальну технологічну вібрацію, що передається на фундамент або на підлогу, на якому встановлене відповідне обладнання , а через підлогу діє на людину. Гігієгічні норми вібрації передбачає встановлення найбільш допустимих рівнів віброшвидкості в м/с ДСН 3.3.6.039-99 “Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації”. У відділенні приготування та очищення сортівки вібрація загальна і не значна, тому вона не нормується.