6. Установлення контакту з аудиторією

Найвищий прояв майстерності публічного виступу – це контакт зі слухачами, тобто спільність психічного стану оратора й аудиторії. Це виникає на основі спільної розумової діяльності, подібних емоційних переживань. Ставлення оратора до предмета промови, його зацікавленість, переконаність викликають у слухачів відповідну реакцію. Як говорить прислів'я, слово належить наполовину тому, хто говорить, і наполовину тому, хто слухає. Головні показники взаєморозуміння між комунікантами – позитивна реакція на слова виступаючого, зовнішнє вираження уваги у слухачів (їхня поза, зосереджений погляд, вигуки схвалення, посмішки, сміх, оплески), «робоча» тиша в залі. Контакт – величина змінна. Він може бути повним (зі всією аудиторією) і неповним, стійким і хитким у різні фрагменти проголошення промови.

Щоб завоювати аудиторію, треба встановити з нею і постійно підтримувати зоровий контакт. Промовець звичайно повільно обводить поглядом слухачів (у вигляді вісімки).

Перед початком промови витримують невелику психологічну паузу – 5-7 секунд.

Яка б не цікава була тема, увага аудиторії згодом притупляється. Її необхідно підтримувати за допомогою таких ораторських прийомів:

- прийом питання-відповіді. Оратор ставить питання і сам на них відповідає, висуває можливі сумніви і заперечення, з'ясовує їх і доходить певних висновків;

- перехід від монологу до діалогу (полеміки) дозволяє прилучити до процесу обговорення окремих учасників, активізувати тим самим їхній інтерес;

- прийом створення проблемної ситуації. Слухачам пропонують ситуацію, що викликає питання: «Чому?», що стимулює їхню пізнавальну активність;

- прийом новизни інформації, гіпотез змушує аудиторію припускати, міркувати;

- опора на особистий досвід, думки, що завжди цікаві слухачам;

- показ практичної значущості інформації;

- використання гумору дозволяє швидко завоювати аудиторію;

Короткий відступ від теми дає змогу слухачам «відпочити».

Уповільнення з одночасним зниженням сили голосу здатне привернути увагу до відповідальних місць виступу (прийом «тихий голос»).

Дієвим засобом контакту є спеціальні слова і вислови, що забезпечують зворотний зв'язок. Це особові займенники 1 і 2 особи (я, ви, ми, ми з вами), дієслова у 1 і 2 особі (спробуємо зрозуміти, обмовимося, відзначимо, прошу вас, відзначте собі, подумайте, конкретизуємо й ін.), звертання (шановні колеги, дорогі мої), риторичні запитання (Ви хочете почути мою думку?). Перелічені мовні засоби контакту допомагають перебороти «бар'єр», слугують об'єднанню оратора зі слухачами.

Презентація

Ефективності виступу сприяє його електронна презентація – демонстрування засобами комп’ютерних технологій послідовності слайдів із текстовими і візуальними матеріалами (рисунки, фотографії, діаграми, музика, відеоролики). Текстові матеріали становлять електронний текст, і адресат має змогу не лише прочитати його, а й прослухати звукові файли чи переглянути відеофайли, приєднані до такого тексту.

Використання різних мультимедійних засобів дає змогу підвищити інформативність та ефективність повідомлення, оскільки при цьому одночасно задіяні зоровий та слуховий канали сприйняття інформації.

Організація презентації складається з таких етапів:

1. Написання сценарію презентації.

2. Складання, плану, конспекту, вибір форми і стилю виступу.

3. Підготовка відповідей на запитання.

4. Підбір демонстраційних матеріалів (слайди, відеоролики тощо).

5. Підготовка приміщення і технічних засобів.

Основними недоліками презентації вважають:

• непідготовленість, надмірні надії на досвід та імпровізацію;

• надлишок інформації, невдалий спосіб її подання.

Під час підготовки презентації бажано, щоб пропонована інформація була максимально простою, а водночас не спрощеною, відповідала рівню підготовленості аудиторії. Текст доповіді не читають, а виголошують, що створює у глядачів відчуття того, що оратор вільно володіє текстом, і впевненості доповідача.

Основною одиницею електронної презентації у середовищі Power Point є слайд, або кадр інформації (кольорове або чорно-біле зображення, яке проектується на екран), створений з урахуванням ергономічних (допустимі нервові, психічні, фізичні) вимог візуального сприйняття інформації.

Серед основних принципів розробки електронної презентації:

• оптимальний обсяг (значна кількість слайдів викликає втому і відволікає від суті викладу; слайди повинні доповнювати, уточнювати інформацію; не повинно бути некоментованих слайдів);

• урахування вікових особливостей і рівня підготовки слухачів (кожне слово, речення, поняття, схема, графік повинні бути зрозумілими);

• достовірність (яскраві картинки та інформація не повинні суперечити реальних фактам);

• урахування особливостей сприйняття інформації з екрана (коли глядач читає текст з екрана комп’ютера – мозок працює в уповільненому режимі, якщо інформацію подано у графічному вигляді – мозок працює швидше). Краще звести до мінімуму текстову інформацію, натомість використовувати графіки, таблиці, діаграми, рисунки, фотографії, анімацію, фрагменти фільмів.

Що ж до естетичності оформлення презентації бажано врахувати такі поради:

1. Кольорова схема має бути однаковою на всіх слайдах, що створює відчуття зв’язності, наступності, стильності, комфортності. Фон – це елемент другого плану, він повинен відтіняти, доповнювати інформацію на слайді, проте не заступати її.

2. Теплі кольори (червоний, помаранчевий, жовтий) стимулюють; холодні (синій, фіолетовий, голубий, зелений) – заспокоюють; нейтральними є світло-рожевий, сіро-голубий, жовто-зелений, коричневий.

3. Поєднання двох кольорів істотно впливає на зоровий комфорт, а деякі поєднання (наприклад, зелені літери на червоному фоні) зумовлюють стрес. Краще сприймається поєднання білого шрифту на темно-синьому фоні, лимонно-жовтого на червоному, чорного на білому, жовтого на синьому. Білий колір вважають найсильнішим засобом виразності.

4. Обираючи шрифт, слід враховувати, що прописні букви сприймаються важче, ніж рядкові. Відношення товщини основних шрифтів до висоти становить 1 : 5.

5. Оптимальна кількість тексту на екрані – не більше 6 слів у 6 рядках. Використовуючи рисунки, графіки, теж слід зберігати відчуття міри.

Застосовуючи відеофрагмент (для 10-хвилинної промови – орієнтовно 1 хвилина), доцільно спочатку пояснити, з якою метою його подано, а потім прокоментувати побачене як ілюстрацію основної ідеї доповіді.

Від слайдів краще розташовуватися зліва (так іде погляд слухачів – зліва направо) і використовувати презентер для дистанційного керування.

Науковий стиль і його засоби у професійному спілкуванні. Українська термінологія в професійному спілкуванні

Науковий текст – спосіб представлення наукової інформації, результат наукового дослідження.

Серед особливостей наукового тексту те, що

- науковий текст обов'язково відображає ту чи іншу проблему, висуває гіпотези, орієнтує на нове знання, для нього властиві доцільність і раціональність усіх положень, такий текст орієнтований на досягнення дослідницької мети та завдань;

- він має раціональний характер, складається із суджень, умовиводів, побудованих за правилами логіки науки і формальної логіки;

- широке використання понятійного, категоріального апарату науки;

- текст не ґрунтується на образі, не активізує почуттєвий світ його читача, а орієнтований на сферу раціонального мислення;

- його призначення не в тому, щоб змусити повірити, а в тому, щоб довести, обґрунтувати, аргументувати істину.

Структура наукового тексту передбачає три складові: це вступна частина, в якій окреслюють проблему, мету і завдання, гіпотези і методи дослідження; дослідна частина тексту, де описано дослідження та його результати; і висновкова частина, яка містить висновки та рекомендації для проведення подальших наукових досліджень. Слід зважати й на те, що мистецтво наукового тексту полягає в тому, щоб не тільки рельєфно відобразити окремі його складові, а й поєднати їх у цілісність.

Окреслимо загальні вимоги до наукового тексту:

1. Текст має бути чітко структурованим, поділятися на розділи і параграфи. Потрібно прагнути того, щоб кожен розділ був самостійним науковим дослідженням із певної складової загальної проблеми, щоб кожну складову було викладено в тексті, а текст був цілісним, а не фрагментарним.

2. Окрім членування тексту на розділи і параграфи, він має деталізований розподіл на значеннєві частини, абзаци і речення. Варто пам'ятати, що надмірне дроблення тексту утруднює його сприйняття, тому абзаци мають бути обґрунтованими і зводитися до викладу однієї думки.

3. Текст має вирізнятися композиційністю.

4. Початок і кінець абзаців у науковому тексті – це найбільш інформативні місця; інші речення тільки розкривають, деталізують, обґрунтовують, конкретизують головну думку або є сполучними елементами.

5. Під час викладу матеріалу необхідно уникати понять, які не можна тлумачити однозначно.

6. У тексті не має бути повторів, зокрема, це стосується висновків, написання яких передбачає новий рівень систематизації й узагальнення.

7. Науковий текст позбавлений авторського "Я". Перевагу варто надавати безособовим формам викладу. В українських наукових працях також поширено вживання

8. Текст має вирізнятися стислістю і ясністю викладу, відповідати формулі "Думкам просторо, а словам тісно". Ця вимога передбачає запобігання повторів, багатослів'я, зайвих слів, канцеляризмів тощо [5].