Завдання до самостійної роботи

1. Які види команд функціонують у соціальній роботі? У чому полягає особливість багатопрофільної команди і роботи в ній?

2. Заповніть таблицю:

Індивідуальні якості

осіб, яких корисно мати в колективі

Тип	Характеристика	Позитивні риси	Слабкості
Працівник служби
Керівник
Мозок
Дослідник ресурсів
Оцінювач-контролер
Працівник команди

Рекомендована література: [5, c. 19-38]; [6, c. 266-289]; [56, c. 37-56].

Практичне заняття 3.8

ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В АВІАЦІЙНІЙ СФЕРІ-2

План

1. Професійна підтримка (супервізія) в соціальній роботі.

2. Забезпечення якості соціальних послуг.

Методичні рекомендації

Розгляд першого питання слід почати з визначення поняття «супервізія», розкриття основних функцій супервізора. Зауважимо, що супервізію слід розглядати як частину політики організації, важливий чинник забезпечення її стабільності й ефективного розгляду. Далі слід з’ясувати й охарактеризувати різновиди супервізії.

Друге питання варто розпочати зі з’ясування поняття якості соціальних послуг, а також критеріїв якості послуг. Стандартні вимоги до якості відіграють важливу роль у соціальній роботі, зокрема в авіаційній сфері. Такими стандартами можуть бути: час обслуговування одного клієнта; витрати на утримання одного клієнта; кількість клієнтів, яких обслуговує один працівник. Для аналізу дотримання соціальною службою стандартних вимог використовують моніторинг надання послуг, зміст якого, мету й основні елементи необхідно охарактеризувати.

Завдання до самостійної роботи

1. Опишіть образ ідеального супервізора (складіть перелік умінь, знань, навичок, особистісних якостей, необхідних супервізору в щоденній діяльності).

2. Яка роль системи наставницької супервізії в соціальній службі?

3. Обґрунтуйте важливість для соціальної роботи стандартних вимог і нормативів.

Рекомендована література: [5, c. 19-38]; [6, c. 266-289]; [56, c. 37-56].

Практичне заняття 3.9

КОМУНІКАТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА

План

1. Професійне спілкування в соціальній роботі, його структура (зміст, засоби, мета, функції спілкування).

2. Моделі комунікації.

Методичні рекомендації

Розгляд першого питання слід розпочати з визначення поняття «спілкування». З’ясування особливостей професійного спілкування соціальних працівників і працівників авіаційної галузі значною мірою обумовлені етичними стандартами соціальної роботи, цінностями, культурними традиціями, віковими, інтелектуальними та іншими характеристиками клієнтів тощо. Варто звернути увагу й охарактеризувати найважливіші аспекти будь-якого спілкування, яким є зміст, мета, засоби, функції.

У другому питанні необхідно розкрити зміст поняття «комунікація», яка відрізняється від спілкування фігуруванням у ній тільки інформаційного зв’язку. Слід розглянути моделі комунікації: від найпростішої до моделі двосторонньої комунікації. Часто спілкування соціального працівника і клієнта не досягає очікуваної ефективності через виникнення комунікативних бар’єрів. Далі необхідно з’ясувати, що відносять до комунікативних бар’єрів та як можна запобігти їх виникненню у спілкуванні соціальних працівників і працівників авіаційної галузі.

Завдання до самостійної роботи

1. Чим обумовлена специфіка спілкування соціальних працівників і працівників авіаційної галузі?

2. Як соціальні працівники можуть забезпечити зворотний зв'язок у двосторонній моделі комунікації?

Рекомендована література: [6, c. 192-221]; [17, c. 189-201]; [44, c. 97-121].

Практичне заняття 3.10

КОМУНІКАТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА-2

План

1. Особливості спілкування як взаємодії.

2. Деформації у спілкуванні.

Методичні рекомендації

Професійне спілкування у соціальній роботі має не тільки комунікативний аспект, воно розгортається і як взаємодія – взаємозалежний обмін діями, уміннями, навичками, організація спільної діяльності. Розкриваючи перше питання слід охарактеризувати особливості спілкування як взаємодії, з’ясувати етапи взаємодії між соціальним працівником і клієнтом, починаючи від знайомства, встановлення контакту, і завершуючи виходом з нього. Особливу увагу слід звернути на етап завершення стосунків із клієнтом.

Розгляд другого питання слід почати зі з’ясування причин викривлення образу співрозмовника, обумовлених певними соціально-психологічними ефектами сприйняття. Потрібно визначити ефекти, а також способи уникнення викривленого сприйняття особистості клієнта в практиці соціальної роботи. Соціальному працівникові дуже важливо відстежувати, що відбувається в процесі бесіди і скеровувати її, зберігаючи при цьому поважливе, об’єктивне ставлення до клієнта.

Завдання до самостійної роботи

1. Розкрийте мовленнєві (вербальні) та не вербальні механізми впливу.

2. Охарактеризуйте сутність емпатії. Які її рівні більш прийнятні для соціальних працівників?

Рекомендована література: [6, c. 192-221]; [17, c. 189-201]; [44, c. 97-121].

Практичне заняття 3.11

СОЦІАЛЬНА РОБОТА З КЛІЄНТАМИ РІЗНОГО ВІКУ-1

План

1. Проблема вікової типології в соціальній роботі.

2. Соціальна робота з дітьми.

3. Соціальна робота з молоддю.

Методичні рекомендації

Розгляд першого питання слід почати з розгляду різних класифікацій віку. Особливу увагу слід звернути на соціально-педагогічну класифікацію, де вікова періодизація співвідноситься з етапами соціалізації. Наявність багатьох підходів до класифікації віків і численність їх типологій є наслідком складності, багатозначності й багатосторонності самого феномена «вік». Крім того, варто звернути увагу на те, що в руслі індивідуальної соціальної роботи з клієнтом на основі вікового підходу йому необхідно надавати конкретну допомогу з вирішення завдань (проблем), які перед ним стоять. З тою чи іншою мірою умовності можна виділити три групи завдань кожного віку: природно-культурні, соціально-культурні та соціально-психологічні. Зміст кожної з указаних груп необхідно з’ясувати докладніше.

У наступному питанні слід зазначити, які періоди можна включити до вікової категорії «діти (дитина)», а також указати вікові характеристики дитинства, розкрити основні напрями діяльності соціальних працівників у цей період.

Підготовку до третього питання слід розпочати з визначення вікових груп періоду молодості, з’ясування вікових завдань, властивих кожній групі, а також напрямків роботи соціальних працівників у цей період.

Завдання до самостійної роботи

1. Чим зумовлена наявність у теорії і практиці соціальної роботи варіативності класифікацій віку?

2. Розробіть програму соціальної роботи з дитиною однієї з конкретних проблемних груп.

3. Наведіть конкретні приклади соціальної роботи в Україні з молоддю.

Рекомендована література: [40, c. 127-167]; [48, c. 316-327]; [46, c. 7-27].

Практичне заняття 3.12

СОЦІАЛЬНА РОБОТА З КЛІЄНТАМИ РІЗНОГО ВІКУ-2

План

1. Соціальна робота з людьми зрілого віку.

2. Особливості соціальної роботи з людьми літнього і престарілого віку.

Методичні рекомендації

У першому питанні слід охарактеризувати соціальну роботу з людьми зрілого віку. До цього віку відносять осіб від 34 до 60 років. Необхідно розкрити характерні для цього періоду вікові завдання, провідні інститути та агенти соціалізації, а також небезпеки, властиві для цього віку. Далі варто звернути увагу на основні напрями роботи соціальних працівників у цей віковий період.

Розгляд другого питання слід почати з характеристики особливостей людей «літнього віку» і соціальної роботи з ними, а також вікових завдань, провідних інститутів соціалізації, особливостей життєдіяльності людей літнього віку, основних напрямів соціальної роботи. Зауважимо, що основне завдання соціальної роботи з людьми похилого віку пов’язане з їхнім соціальним захистом. У свою чергу, соціальний захист верств населення літнього і престарілого віку складається з профілактики, підтримки і представництва. Зміст цих понять необхідно розкрити докладніше.

Завдання до самостійної роботи

1. Охарактеризуйте медичні і соціально-психологічні проблеми літнього і старечого віку й можливі моделі соціальної роботи в цей період.

2. Проаналізуйте проблему адаптації до старості й специфіку соціальної роботи в цьому напрямі.

Рекомендована література: [40, c. 127-167]; [48, c. 316-327]; [46, c. 7-27].

Практичне заняття 3.13

ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА ЯК ПРОБЛЕМА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ-1

План

1. Поняття девіантної поведінки.

2. Причини девіантної поведінки.

Методичні рекомендації

Розгляд першого питання слід почати з визначення поняття «девіантна поведінка». Зауважимо, що будь-яка поведінка, яка викликає несхвалення громадської думки, називається девіантною. У широкому розумінні девіант – будь-яка людина, яка відхилилася від норми. Далі необхідно розглянути такі види девіантної поведінки, як культурні і психічні відхилення, індивідуальні і групові, первинні і вторинні, відхилення культурно схвалюванні і культурно засуджувані.

Для практики соціальної роботи важливо виявити причини девіантної поведінки осіб, які страждають різними формами соціальної патології. У другому питання слід охарактеризувати загальні причини девіантної поведінки для усіх груп ризику. Крім того, слід зазначити такі основні підходи для пояснення девіантної поведінки: біологічний (антропологічний), психологічний, соціологічний та культурологічний.

Завдання до самостійної роботи

1. Поясніть, у чому полягає сутність адиктивної поведінки?

2. Розкрийте соціально-психологічні особливості дитячої девіації та криміногенності.

Рекомендована література: [17, c. 135-147]; [23]; [39, c. 156-176].

Практичне заняття 3.14

ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА ЯК ПРОБЛЕМА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ-2

План

1. Форми прояву девіантної поведінки.

2. Соціальний контроль девіантної поведінки.

Методичні рекомендації

У першому питанні необхідно охарактеризувати основні форми прояву девіантної поведінки, серед яких алкоголізм, наркоманія, проституція, агресія, суїцид.

Суспільство завжди докладало достатньо зусиль у боротьбі з небажаними формами людської поведінки з метою збереження порядку та стабільності. Мова йде про соціальний контроль як про сукупність засобів і методів впливу суспільства на небажані форми поведінки, що відхиляється від норми. У другому питанні слід охарактеризувати такі форми контролю, як формальний і неформальний; репресивний і попереджувальний, а також розкрити методи соціального контролю: профілактика (превенція) і санкції.

Завдання до самостійної роботи

1. Охарактеризуйте типи девіантної поведінки дитини: «вуличні діти»; діти, підвладні страхам і нав’язливим думкам; діти-вандали.

2. Які Ви можете назвати заходи соціального контролю, що найактивніше застосовуються на практиці?

Рекомендована література: 17, c. 135-147]; [23]; [39, c. 156-176].

Практичне заняття 3.15

СОЦІАЛЬНА РОБОТА ЗІ СПЕЦІАЛЬНИМИ ГРУПАМИ КЛІЄНТІВ-1

План

1. Поняття спеціальних груп клієнтів.

2. Знання та навички, необхідні соціальному працівникові.

Методичні рекомендації

Розгляд першого питання слід почати з розкриття змісту поняття «спеціальні групи клієнтів». Варто назвати ці групи, дати їм характеристику. Зауважимо, що це люди, які через суб’єктивні та об’єктивні причини мають складні соціальні проблеми і потрапили у важку життєву ситуацію.

У другому питанні необхідно розкрити, професійні вимоги, що висуваються до соціального працівника під час роботи зі спеціальними групами клієнтів. Серед них варто зазначити знання законодавчих актів щодо соціальної роботи зі спеціальними групами клієнтів, знання психологічних та соціально-педагогічних особливостей цих груп клієнтів, уміння здійснювати лікувально-профілактичні заходи з клієнтами з метою позбавлення їх від алкогольної і наркотичної залежності, проводити корекційну роботу з особами, які мають психічні порушення та відхилення у поведінці тощо.

Завдання до самостійної роботи

1. Поясніть, чому залежність від психоактивних речовин є хворобою соціальною?

2. Чому, на вашу думку, соціальним працівникам, які допомагають людям із залежністю, важливо працювати з родинами?

Рекомендована література: [17, c. 78-96]; [23]; [39, c. 178-189]; [40, c. 167-192].

Практичне заняття 3.16

СОЦІАЛЬНА РОБОТА ЗІ СПЕЦІАЛЬНИМИ ГРУПАМИ КЛІЄНТІВ-2

План

1. Алкоголізм і наркоманія та їх вплив на здоров’я людини.

2. Соціальна робота з клієнтами із залежністю від психоактивних речовин.

Методичні рекомендації

Розгляд першого питання слід присвятити такій проблемі, як зловживання наркотиками та алкоголем. Зловживання ними – соціальні хвороби, яки виникають як реакція на життєві проблеми та негаразди. Необхідно з’ясувати, як алкоголізм і наркоманія впливає на здоров’я людини та які наслідки зловживання цими речовинами.

У другому питанні слід розкрити особливості соціальної роботи з клієнтами із залежністю від психоактивних речовин. Зауважимо, що у соціальній роботі з наркозалежними застосовують профілактичні, лікувальні та реабілітаційні програми. Ці програми необхідно охарактеризувати, а також розкрити важливе місце в сучасних підходах у роботі з наркозалежними посідають програм зменшення шкоди, спрямованих не на відмову від уживання наркотичних речовин, а на те, щоб у їх споживачів було якомога менше проблем зі здоров’ям, у сім’ях та у стосунках з оточуючими. Необхідно охарактеризувати також принципи, якими керуються у своїй роботі соціальні працівники з клієнтами із залежністю від психоактивних речовин: розуміння замість засудження; добровільність замість контролю; конфіденційність; щирість та довірливість стосунків клієнтів і консультантів; тісна співпраця із сім’єю клієнта; допомога для самодопомоги (активність замість пасивності); комплексна допомога.