Невідоме про відоме

Домінуюча роль зорової системи пояснюється ще й тим, що вона є одним з могутніх джерел інформації про зовнішній світ, володіє здатністю візуалізувати практично будь-які сенсорні сигнали: кінестетичні, чуттєві, вкусові.

Актуалізація емоцій посередництвом стимуляції вестибулярного, зорового й слухового аналізаторів можлива в таких іграх, як “Літаки”, “Скрипучі двері”, “Телевізор”, “Соноскоп” та ін.

Перетворюючись у грі в “літаки” (руки в сторони), діти відчувають вестибулярні відчуття й яскраві емоції в процесі активного руху по колу (спочатку – кроком, потім – бігом).

У грі “Скрипучі двері” діти налаштовуються на сприйняття й емоціональне переживання перше непомітних звуків. Виявляється, що двері – скриплять, стілець – жалібно пищить, чудово клацає замочок на ранці, шелестить липучка на рюкзаці й т.ін.

У грі “Телевізор” учитель пропонує кожній дитині налаштувати телевізор на “любиму програму”, тобто за допомогою фарб і пензлика покрасти воду в баночці (на скляну баночку передчасно наклеюється вирізаний з паперу контур телевізійного екрану). Гра виконує також і діагностичну функцію, оскільки обраний дитиною колір указує на його актуальний емоціональний стан.

Слухова гра “Соноскоп” доречна після виконання дітьми складного навчального завдання, що вимагає тривалого зорового напруження. Діти закривають очі або відвертаються. Учитель, маніпулюючи предметами, які знаходяться у нього на столі, заставляє їх видавати звуки: шелестить фольга, шелестить папір, скрипить картон, клацають ножиці й т.ін. Діти визначають звук, своє ставлення до нього (подобається – не подобається, приємний – неприємний); визначають, який предмет його створює. Гра збагачує сенсорний досвід дітей слуховими враженнями, загострою їхню слухову увагу до повсякденних звуків й шумів оточуючої дійсності.

Поступово, продовжуючи розширювати діапазон вестибулярних, зорових, слухових відчуттів, учитель вводить спрямовану дію сенсорних стимулів, що відповідають трьом іншим аналізаторам: обонятельному (дистантному) й двом контактним – вкусовому й осязательному. Це здійснюється в таких іграх, як “Пахощі навкруги”, “Букети”, “Чарівне яблуко”, “Летів лебідь”, “Сліди сніжної людини” й т.ін.

Гра “Пахощі навкруги” передбачає вдосконалення обонятельної й смакової чуттєвості. Увага дітей протягом двох-трьох хвилин заохочується оточуючими їх пахощами. У класі можна вловити легкий аромат квітів на учительському столі, аромат здобних булочок у шкільному буфеті, відчути, як пахне типографською фарбою новий підручних або клей на уроці праці й т.ін. За кожними пахощами – гама емоцій.

Експериментування з запахами в грі “Букети” загострює обонятельную чуттєвість дітей і стимулює поєднану з нею мімічну активність. Дітям пропонується скласти букети з квітів, запах яких кожна дитина визначає як приємний, і залишити в вазі квіти з неприємним для неї запахом (квіти можуть бути штучними, передчасно оброблені якоюсь ароматичною речовиною).

Можливе проведення гри “Летів лебідь”. Діти тримаються за руки й ведуть рахунок по кому, примовляючи: “Летів лебідь, сказав … дев’ять. Раз, два, три…”. На прогулянці (особливо взимку) дана гра набуває додаткових сенсорних можливостей у плані збільшення банку тактильних відчуттів. Можна запропонувати дітям одну руку залишити в рукавичці (колючої, мокрої, холодної, мякої, пухнастої), а з другої руки її зняти. Це поповнює й робить більш різноманітною якісну палітру осязательних сенсорних стимулів і відповідних відчуттів.

Зміст гри “Сліди снігової людини” сприяють активізації тактильної чуттєвості. Діти йдуть точно по слідах “сніжної людини” – кожен “слід” має поверхню певної якості, включаючи не досить приємні й навіть неприємні на дотик (колючі, шершаві, ребристі).

Гра, окрім передчасно запланованих відчуттів, викликає в дітей палітру різноманітних емоцій, де поряд знаходяться інтерес і легкий страх – тягнуть очевидні й доступні, але невідомі відчуття (тактильні), сумніви (чи варто грати), досаду (оступився), радість (не забоявся, пересилив себе, не пропустив жодного “сліду”), здивованість (а цей “слід” виявляється лише з вигляду “колючий” і неприємний!”. Гра вимагає моторної ловкості й координації рухів (вплив сенсорних стимулів на емоціональну сферу дітей).

Формування позитивної Я-концепції через емоції як у звичайної, так і обдарованої дитини.