Методичні рекомендації

1.Забруднення об’єктів навколишнього природного середовища.

З появою людини на планеті Земля велику роль у глобальній екосистемі стали відігравати взаємовідносини суспільства і природи. Особливо швидко посилюється вплив суспільства на природу у зв’язку з розвитком виробництва. Взявши у природи 100 одиниць речовини, людство використовує лише 3–4, а 96 одиниць перетворює у відходи.

Внаслідок спалювання палива, вміст вуглекислого газу в атмосфері за останні 30 років зріс на 25–30 %. За передбаченням футурологів, це може призвести вже в найближчі роки до підвищення середньої температури на 1,5–2 ºС і збільшення площі пустель. Щорічно світова промисловість скидає в річки понад 160 млн м3 шкід­ливих скидів, у ґрунти вноситься 500 млнт мінеральних добрив і близько 4 млн т пестицидів, більша частина яких накопичується у ґрунтах, а згодом виноситься поверхневими водами в річки, озера, моря та океани. Вся планета нині страждає від антропогенного тиску, він проявляється через забруднення навколишнього середовища, виснаження природних ресур­сів і деградацію екосистем. До основних антропогенних забруднювачів довкілля, крім шкідливих речовин, що викидаються промисловими підприємствами, пестицидів і мінеральних добрив, що застосовуються в сільському господарстві, забруднень від усіх видів транспорту, також належать транспортні та виробничі шуми, іонізуюче випромінювання, вібрації, світлові та теплові впливи.

Забруднення – це поява у довкіллі нових нехарактерних речовин, збіль­шення концентрації існуючих речовин, зміна фізичних полів, поява нових різновидів чи неконтрольоване збільшення чисельності існуючих живих організмів.

Речовини, які спричиняють забруднення навколишнього середовища, називаються забруднювачами, абополютантами.

Забруднювачі і забруднення довкілля класифікують за такими ознаками:

– походженням – матеріальні (механічні, хімічні, біологічні) і енергетичні (фізичні);

– тривалістю дії – стійкі, нестійкі, напівстійкі, середньої стійкості;

– впливом на біоту – прямої й непрямої дії;

– характером – навмисні, супутні, аварійно-випадкові.

2. Глобальні екологічні проблеми.

Екологічну проблему розуміють як невивчений або слабовивчений аспект взаємодії людини і навколишнього середовища, який потребує подальшого дослідження і вирішення. При цьому необхідно розглядати дві соціальні функції природного середовища - життєзабезпечення людства як частини живої природи і забезпечення виробництва необхідними природними ресурсами. Екологічні проблеми - це суперечності, які виникають у системі речовинних, енергетичних, інформаційних зв'язків суспільства з природним середовищем, їх вплив на людину та умови її життєдіяльності.

Ще одне поняття - "екологічна криза". За визначенням Н.Ф. Реймерса (1990), екологічна криза - це напружений стан взаємин між людством і природою, що характеризується невідповідністю розвитку продуктивних сил і виробничих відносин в людському суспільстві ресурсно-екологічним можливостям біосфери. Екологічна криза характеризується не просто і не стільки посиленою дією людини на природу, а й різким збільшенням впливу зміненої людьми природи на суспільний розвиток. Сучасна кологічна криза має глобальний характер і охоплює всю біосферу. Вона є наслідком усієї сукупності господарської діяльності нашої цивілізації і виявляється у зміні характеристик природного середовища в масштабах планети. Внаслідок бурхливого зростання населення планети виникає чимало й інших проблем. Особливо гостро стоїть демографічна проблема в країнах, що розвиваються, і сотні мільйонів людей, як і раніше, приречені на голод і злидні; 40 % населення неписьменні; близько 800 млн осіб постійно недоїдають; щорічний дохід половини населення не перевищує 120 дол. на людину. Країни, що розвиваються, й досі залишаються глобальним осередком напружених ситуацій і воєнних конфліктів.

Зважаючи на це, можна визначити глобальні проблеми як загальносвітові, які стосуються інтересів усіх націй і держав, усіх класів, соціальних груп, політичних партій, суспільних організацій і кожної людини зокрема. Як будь-яке соціальне явище глобальні проблеми потребують систематизації й класифікації. Пропонують поділяти їх на дві великі групи. Перша група об'єднує проблеми, що діють у системі "людина - природа", друга - проблеми у системі "людина - людина".

До першої групи належать:

- проблеми населення Землі та його життєзабезпечення (продовольча, енергетична, сировинна, а також демографічна проблеми);

- проблеми захисту навколишнього середовища (їх називають екологічними);

- проблема освоєння космічного простору і Світового океану;

- проблема запобігання стихійним лихам і боротьби з їхніми наслідками.

До другої групи належать:

- проблема ліквідації відсталості (економічної, культурної та ін.) країн, що розвиваються;

- проблема захисту, розвитку і примноження духовної культури;

- проблема вдосконалення освіти, інформатики;

- проблема боротьби зі злочинністю, наркоманією та іншими негативними соціальними явищами, зокрема з міжнародним тероризмом;

- проблема боротьби проти небезпечних захворювань, особливо тих, що мають зв'язок із соціальними проблемами (СНІД тощо);

- одна з найбільш гострих - проблема збереження миру в усьому світі.

Є й інший поділ глобальних проблем - за характером. По-перше, це переважно соціально-політичні проблеми (відвернення ядерної війни; мирне розв'язання регіональних, міждержавних і міжнаціональних збройних конфліктів). По-друге, це соціально-економічні проблеми (пошук шляхів розв'язання енергетичної, сировинної і продовольчої кризи; оптимізація демографічної ситуації, освоєння в мирних цілях навколоземного простору і Світового океану). До третьої групи можна зарахувати соціально-екологічні проблеми, зумовлені забрудненням навколишнього середовища, необхідністю раціонального використання природно-ресурсного потенціалу планети. І нарешті, четверта група охоплює проблеми людини.

Кожний поділ проблем дає можливість простежити взаємозв'язки як усередині кожної з груп, так і між групами, адже кожна проблема переплітається і взаємодіє з іншою. Так, будь-які зусилля, спрямовані на захист довкілля, втрачають сенс, якщо людство перебуватиме у стані термоядерної війни; розв'язання ж екологічної проблеми великою мірою залежить від вирішення проблем бідності і відсталості, адже безупинне винищення багатьох видів тварин і рослин продовжуватиметься доти, доки не зменшиться заборгованість країн, що розвиваються. Сучасне переміщення глобальних проблем у центр політичного життя сприяє розробці конструктивних програм вирішення на міжнародному рівні.

Питання для самоперевірки

1.Назвіть види антропогенного впливу людини на природу та суспільство.

2.Поясніть вплив антропогенних факторів на життєдіяльність організмів.

3.Назвіть основні екологічні забруднювачі довкілля.

4. Класифікуйте забруднення довкілля за ознаками та наведіть приклади.

5. Поясніть поняття "екологічна криза".

6. Запропонуйте свій план виходу з екологічної кризи.

Завдання з методичними рекомендаціями для самостійної роботи

Тема 3

Ефективність заходів з охорони навколишнього природного середовища. Форми власності й особливості організації управління процесом природокористування.

4 години

Мета: ознайомитися з ефективністю заходів з охорони навколишнього природного середовища, формами власності й особливості організації управління процесом природокористування.

Зміст самостійної роботи

1.Ефективність заходів з охорони навколишнього природного середовища.

2.Форми власності й особливості організації управління процесом природокористування.

Література

1. Заверуха Н.М. Основи екології: навч. посіб. / Н.М. Заверуха,В.В. Серебряков, Ю.А. Скиба. – К.: Каравела, 2006. – 368 с.

2. Білявський Г.О. Основи екології: теорія і практика: навч. посіб. / Г.О. Білявський, Л.І. Бутченко, В.М. Навроцький.– К.: Лібра, 2002. – 402 с.

3. Царик Т.Є . Основи екології / Т.Є. Царик, В.В. Файфура. –Тернопіль: ТТУ, 2003. – 208с.

4. Пономарьов П.Х. Безпека харчових продуктів та продовольчої сировини: навч. посіб. / П.Х. Пономарьов, І.В. Сирохман. – К.: Лібра,1999. – 272 с.

5. Цигаренко О.І. Нітрати в харчових продуктах. – К.: Здоров’я,1990. – 56 с.

6. Білявський Г.О. Основи екології / Г.О. Білявський, Р.С. Фурдуй, І.Ю. Костіков. – К.: Либідь, 2006. – 408 с.

7. Смоляр В.І. Харчова експертиза. – К.: Здоров’я, 2005. – 448 с.

8. Габович Р.Д. Гигиенические основы охраны продуктов питания от вредных химических веществ / Р.Д. Габович, Л.С. Припутина . – К.: Здоров’я, 1987. – 248 с.

9. Митюков А.Д. Оценка качества продуктов питания/ А.Д. Митюков, А.В. Руцкий.– Минск: Урожай, 1988. – 181 с.

10. Бойчук Ю.Д. Екологічні проблеми харчування людини /Ю.Д.Бойчук, Е.М.Солошенко, В.І. Смоляр, О.І. Циганенко. – К.: ОКО-ПЛЮС, 2002. – 92 с.

11. Безпека харчування: сучасні проблеми: посіб.-довід. / уклад. А.В. Бабюк, О.В. Макарова, М.С. Рогозинський, Л.В. Романів,О.Є. Федорова. – Чернівці: Книги – XXI, 2005. – 456 с.