5. Структура роботи та її змістовне наповнення

Обов’язковими структурними частинами курсової роботи є:

1. титульний аркуш (Додаток В);

2. зміст (Додаток С) ;

3. вступ;

4. основна частина (І, ІІ розділ, висновки до кожного розділу);

5. висновки;

6. список використаних джерел (Додаток D);

7. додатки (Див. додатки Е, Є, Ж).

До курсової роботи додається компакт диск з презентацією курсової роботи і уроку образотворчого мистецтва, виконаних в програмі Power Point.

Титульний аркуш (Додаток В) є першою сторінкою курсової роботи, яка не нумерується. Він оформляється відповідно до форми №Н-6.01 наказу МОН від 29.03.2012 №384. та з урахуванням вимог навчального закладу, відповідно до його профілю і містить таку інформацію:

• повне найменування вищого навчального закладу і назва кафедри, де виконувалась курсова робота;

• назва дисципліни;

• повна назва теми курсової роботи;

• прізвище, ім’я, по батькові студента, курс, на якому він навчається;

• шифр напряму підготовки;

• посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали наукового керівника;

• результати публічного захисту: за національною шкалою, отримана кількість балів та оцінка ECTS;

• підписи, прізвище та ініціали членів комісії;

• місто і рік виконання роботи.

Зміст (Додаток С) подають на другому аркуші із заголовком «Зміст» по середині рядка. Він містить найменування усіх структурних частин курсової роботи (вступу, розділів та підрозділів основної частини, висновків, списку використаних джерел, додатків) із зазначенням початкових сторінок, на яких вони розміщені.

Назви розділів і підрозділів курсової роботи повинні:

• бути сформульованими чітко, стисло, переважно простими поширеними реченнями;

• послідовно й точно відображати зміст роботи.

У вступі:

• обґрунтовується актуальність обраної теми, зазначається її значущість у сучасних умовах та необхідність її вирішення;

• дається огляд використаної літератури, міститься оцінка сучасного стану проблеми, яка розв’язується;

• чітко формулюються основні характеристики курсової роботи (об’єкт, предмет, мета, завдання, методи проведення дослідження, теоретичне та практичне значення здобутих результатів).

Актуальність теми відображає ступінь її важливості на сучасному етапі для розв’язання певної педагогічної проблеми. Для обґрунтування актуальності теми необхідно:

• розкрити сутність зазначеної проблеми, підстави для розробки теми, зокрема, виявити недоліки у вихованні та навчанні учнів образотворчому мистецтву й основам образотворчої грамоти у загальноосвітніх навчальних закладах, які необхідно подолати, а також причини їх виникнення;

• здійснити критичний аналіз джерельної бази й висвітлити ступінь розробленості проблеми в теорії та практиці, вказати хто з науковців і в якому аспекті розглядав проблему, звертаючи увагу на недостатньо вивчені аспекти обраної теми.

Таким чином автор повинен довести необхідність проведення дослідження і дати відповідь на запитання: «Чому зазначену проблему необхідно вирішувати саме сьогодні?».

У вступі недоцільно захоплюватися посиланнями на художню літературу та особливо цитуванням. Орієнтовних обсяг вступу 3 сторінки.

Об’єкт дослідження – це сфера пошуку, яка виступає джерелом для дослідження теоретичних і практичних відомостей; процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обрано студентом для поглибленого вивчення.

Об’єкт дослідження завжди лежить у площині цілеспрямованого навчально-виховного процесу:

• теорії та методики організації навчального процесу у загальноосвітніх навчальних закладах;

• форм, методів, прийомів і засобів діяльності вчителя й учнів.

Об’єкт дослідження формулюється одним реченням із зазначенням процесу, обраного для дослідження. Об’єктом дослідження може бути :

• процес формування вмінь та навичок в учнів загальноосвітніх навчальних закладів на уроках образотворчого мистецтва;

• процес естетичного виховання учнів основної школи у позаурочній навчально-виховній діяльності.

Один і той самий об’єкт може досліджуватися в різних аспектах. В об’єкті виділяється та частина, яка є предметом дослідження.

Предмет дослідження – це частина об’єкта, той аспект, на який спрямована основна увага дослідника, позиція, з якої він розглядає й вивчає цілісний об’єкт, виділяючи при цьому головні, найбільш суттєві, на його думку, ознаки.

Предмет дослідження визначає тему курсової роботи, завжди міститься в межах об’єкта і включає в себе ті властивості об’єкта, які максимальною мірою відтворюють проблему та підлягають вивченню. Іншими словами, при визначенні предмета дослідження необхідно вказати, яким чином, з якої позиції розглядається об’єкт, які нові аспекти, умови, принципи, форми, методи висвітлені й досліджені у даній курсовій роботі. Вибір предмета дослідження має відповідати змісту Державної програми «Мистецтво» для 5 – 7 класів загальноосвітніх навчальних закладів.

Предметом дослідження можуть бути:

• методика формування базових знань та вмінь в учнів 5-6 класів на уроках образотворчого мистецтва у процесі вивчення пейзажного жанру.

• педагогічні умови формування композиційних умінь в учнів 7 класів;

• педагогічні умови розвитку художньо-творчого потенціалу учнів основної школи у процесі засвоєння основ графічної грамоти.

• засоби вдосконалення навчання учнів 5 класів ЗНЗ основам мистецтва скульптури.

Отже, об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове, наприклад:

Об'єкт дослідження: процес вивчення учнями основної школи жанру «натюрморт» на уроках образотворчого мистецтва.

Предмет дослідження: методи активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів 6-х класів на уроках образотворчого мистецтва в процесі вивчення жанру «натюрморт».

Від доведення актуальності обраної теми, визначення об’єкта і предмета дослідження логічно перейти до формулювання його мети.

Мета дослідження пов’язана з його об’єктом і предметом, вказує на кінцевий результат, якого прагне досягти дослідник у результаті проведеної роботи [1, 20].

Мету дослідження формулюють чітко, стисло. Мета повинна тісно переплітатися з назвою курсової роботи і висвітлювати, що саме в ній розв’язується, тобто вказувати на кінцевий результат, якого прагне досягти студент у результаті проведеної роботи. Як правило, вона полягає в підвищенні ефективності процесів навчання й виховання, а в широкому розумінні – підвищенні ефективності педагогічного процесу в цілому. Мета завжди відображає спрямованість наукового пошуку на засвоєння нових знань, формування вмінь та навичок та їх експериментальну апробацію. Мета дослідження полягає у встановленні, виявленні наукових фактів, обґрунтуванні найбільш ефективних шляхів навчання й виховання. Тому в ній вживаються такі дієслова: "розробити", “виявити”, “педагогічно обгрунтувати”, “визначити”, “дослідити”, “з’ясувати”, “встановити”, “обґрунтувати”, тощо.

Отже, метою курсової роботи може бути:

• розробити організаційно-методичні основи формування (виховання, розвитку) …;

• виявити й обґрунтувати шляхи (педагогічні умови) формування (виховання, розвитку) …;

• педагогічно обґрунтувати зміст, форми, методи та засоби …;

• розробити методичні рекомендації щодо підвищення ефективності формування …;

• розкрити можливості вдосконалення навчально-виховного процесу (у межах дисципліни «Образотворче мистецтво») …

Мета конкретизується у завданнях. Тому, щоб досягти поставленої мети, треба розв’язати кілька (як правило, 5–6) завдань. Мета і завдання мають бути взаємопов’язані і розкривати тему курсової роботи.

Завдання дослідження відображають логіку наукового пошуку і вказують на те, що конкретно та в якій послідовності потрібно здійснити для досягнення мети.

Завдання повинні послідовно, логічно розкривати й конкретизувати мету дослідження і в подальшому відображуватися у загальних висновках курсової роботи.

Завдання мають бути сформульовані чітко й ретельно, оскільки опис їх вирішення повинен становити зміст розділів і параграфів курсової роботи. Кожне з визначених завдань має стосуватися лише одного процесу і логічно випливати з попереднього.

При формулюванні завдань слід вказати, що конкретно ви передбачаєте зробити. Тому завдання варто починати зі слів: здійснити (порівняльний аналіз, критичний огляд), проаналізувати, виявити, визначити (особливості, тенденції), розкрити (сутність, зміст), встановити, розробити (методичні рекомендації), підібрати, підготувати, з’ясувати, обґрунтувати, розглянути, уточнити, перевірити, класифікувати, дослідити й описати, окреслити (шляхи підвищення ефективності), оцінити тощо.

Усі зазначені завдання необхідно вирішити послідовно й конкретно у процесі написання курсової роботи. Відсутність цілісної єдності у формулюванні завдань або не вирішення одного з них призводить до незавершеності всього дослідження та неможливості його використання в педагогічної практиці.

Методи дослідження – систематизований комплекс прийомів та процедур, які застосовуються дослідником для досягнення поставленої мети.

Для отримання достовірних результатів при написанні курсової роботи доцільно застосовувати не один окремий метод, а оптимально поєднаний комплекс методів.

При проведенні досліджень у галузі методики викладання образотворчого мистецтва найчастіше використовуються такі методи:

• теоретичні: аналіз, синтез, порівняння, класифікація, конкретизація, систематизація; узагальнення, формалізація, моделювання. Вони слугують для інтерпретації, аналізу, узагальнення теоретичних даних.

• емпіричні методи: педагогічне спостереження, усне опитування (бесіда, інтерв’ювання), письмове опитування (анкетування, тестування, рейтинг), узагальнення незалежних характеристик, аналіз результатів діяльності, узагальнення педагогічного досвіду (в історичному аспекті). Емпіричні методи слугують для збирання даних, отримання та фіксування наукових фактів.

Теоретичне значення курсової роботи обумовлюється визначенням конкретних методичних рекомендацій, шляхів підвищення ефективності, або теоретичним обґрунтуванням засобів та прийомів, які сприяють досягненню поставленою мети дослідження. При цьому зазначається, що конкретно в теоретичному плані вдалося здійснити автору (виявити, розкрити, встановити, з’ясувати, уточнити, перевірити, оцінити тощо) в результаті проведеного дослідження.

Практичне значення курсової роботи характеризує реальні зрушення в навчанні і вихованні школярів засобами образотворчого мистецтва, які можуть бути досягнуті через упровадження в педагогічну практику результатів проведеної роботи. Практичне значення визначається розробкою та впровадженням (під час практики) у навчально-педагогічний процес сучасних загальноосвітніх навчальних закладів ефективної методики навчання школярів образотворчому мистецтву; практичним застосуванням засобів і прийомів, спрямованих на розв’язання завдань навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках або у процесі гурткової роботи з образотворчого мистецтва.

Основна частина

В основній частині уточнюються й систематизуються теоретичні матеріали з теми дослідження, висвітлюється її історичний аспект, здійснюється критичний аналіз літератури, розкривається позиція автора, визначаються шляхи вирішення зазначеної проблеми.

Основна частина курсової роботи містить два розділи:

• перший – теоретичний;

• другий – практичний.

Кожний розділ поділяється на три-чотири підрозділи (параграфи) і має самостійне значення. Разом із тим, усі вони мають бути підпорядковані меті та завданням курсової роботи й органічно пов’язуватися між собою.

У першому розділі курсової роботи здійснюється систематизований виклад теоретичних відомостей про об’єкт дослідження, на яких буде ґрунтуватися розробка обраної проблеми: уточнюється зміст ключових термінів і понять; висвітлюються теоретичні основи, історія і перспективи розвитку досліджуваного питання; проводиться порівняльний аналіз психолого-педагогічної, методичної та мистецтвознавчої літератури; характеризується стан зазначеної проблеми у практиці сучасних загальноосвітніх навчальних закладів.

У процесі вивчення стану досліджуваної проблеми автор курсової роботи має розкрити місце того чи іншого жанру або виду мистецтва в образотворчій діяльності учнів, з’ясувати кількість навчального часу, відведеного у підручниках для засвоєння учнями обраної теми, проаналізувати доцільність запропонованих автором форм організації навчання, логіку та способи викладання теоретичного матеріалу, види діяльності школярів на уроках образотворчого мистецтва, порівняти зміст та тематику практичних завдань, художні техніки та матеріали, охарактеризувати зміст дидактичних вправ, оцінити кількість та якість ілюстративного матеріалу, його відповідність віковим особливостям школярів, наявність та грамотність розробки педагогічних малюнків і методичних порад щодо їх виконання, наявність словничка та дохідливість пояснення школярам змісту мистецтвознавчих термінів, тощо.

У висновках до першого розділу автор має дати коротку чітку характеристику всіх ключових понять дослідження, окреслити провідні етапи розвитку досліджуваного питання, стан його вивчення та розробки.

Другий розділ курсової роботи має висвітлити особистий внесок студента в розробку зазначеної теми. Він присвячується розробці методичних рекомендацій з активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів загальноосвітніх навчальних закладів на уроках образотворчого мистецтва. Автор має визначити найоптимальніші шляхи підвищення ефективності загальноприйнятої методики навчання образотворчому мистецтву у процесі засвоєння школярами зазначеної теми, охарактеризувати цікаві техніки, способи та прийоми роботи, розробити й описати зміст тренувальних вправ, дидактичних ігор, методи й форми організації навчання, які, на його думку, варто впровадити у сучасні загальноосвітні школи з метою сприяння активізації навчально-виховного процесу.

У другому та третьому підрозділах (параграфах) подаються конспект авторського уроку, розробленого відповідно до Державної програми і сценарій позаурочного виховного заходу мистецького напрямку, тематика яких підпорядковується загальної темі курсової роботи.

У висновках до розділів та у загальних висновках наводяться результати наукового пошуку а також описуються результати спостережень проведення уроків і виховних заходів у період практики, наводяться дані щодо результативності застосування тих чи інших методів навчання на уроках образотворчого мистецтва, узагальнюються практичні рекомендації та їх значення для підвищення якості навчання школярів образотворчому мистецтву, наводяться рекомендації щодо подальшого наукового і практичного використання здобутих результатів.

У висновках студент повинен висвітлити те нове, що він запровадив у розробку проблеми й порівняти результати своєї роботи з даними інших дослідників та практиків. Виклад матеріалу має підпорядковуватися одній провідній ідеї, чітко визначеній автором.

Орієнтовний обсяг структурних елементів курсової роботи:

• вступ – до 3 сторінок;

• кожний з розділів – 15-17 сторінок;

• висновки до розділів –1 сторінка;

• загальні висновки – не більше 2 сторінок.

Список використаних джерел (Додаток D) – елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. Такий список є обов’язковою частиною курсової роботи, яка містить назви використаних у роботі літературних джерел і відображає кількість опрацьованої автором літератури. Він подається із суцільною нумерацією в алфавітному порядку за прізвищами перших авторів або заголовками наприкінці курсової роботи. Джерела подаються мовою оригіналу.

Для більш повного висвітлення зазначеної теми дослідження курсова робота має бути збагачена додатками (приблизна кількість додатків 9 – 10 ).

Додаток (Див. додатки Е, Є, Ж) – це частина курсової роботи, яка має довідкове або ілюстративне значення і доповнює її текст. Додатки подають як продовження наукової роботи на останніх її сторінках. Вони можуть містити репродукції, дидактичні матеріали, методичні малюнки автора з послідовністю виконання учнями завдань практичної роботи, таблиці, схеми, фотоматеріали тощо. Зв'язок основного тексту з додатками здійснюється через посилання, наприклад: (Див. додаток А), тому їх необхідно розміщувати у тій послідовності, в якій про них згадується у тексті. На кожний додаток має бути посилання в тексті. Додатки повинні мати назву, яку розміщують над ілюстрацією. За необхідністю внизу аркуша можна надати уточнюючі пояснення.