7. Аналіз ситуації на ринку вінілових шпалер

Побудова моделі поведінки виробника вимагає з'ясування меха­нізму пошуку відповіді на такі запитання:

1. Варто чи не варто виробляти продукт?

2. Якщо варто, то скільки?

3. Які прибутки чи збитки принесе це виробництво?

У мікроекономіці існує два підходи до пошуку відповідей та прийняття рішень: на підставі порівняння валового доходу та су­купних витрат і граничного доходу та граничних витрат. Зупини­мося на кожному з них окремо. Для цього побудуємо графіки сукупного доходу від реалізації продукції, сукупні постійні витрати й змінні витрати на її виробництво. На осі абсцис наносимо значення обсягу виробництва, на осі ординат – значення виторгу від реалізації, сукупних, постійних і змінних витрат на виробництво різних обсягів виробництва (рис. 4) (додат. 3).

Фірмі варто виробляти певний обсяг продукції, якщо це прино­сить їй економічний прибуток або якщо збитки будуть меншими, ніж у разі припинення виробництва. Економічний прибуток фірма отримуватиме тоді, коли валовий дохід виявиться більшим, ніж су­купні витрати. Отже, якщо різниця між валовим доходом та су­купними витратами фірми при якомусь обсязі виробництва має по­зитивне значення, то фірмі краще виробляти продукцію, ніж припи­нити виробництво. У цьому випадку вона буде вирішувати завдан­ня максимізації прибутку.

Складніша справа, якщо за будь-яких обсягів виробництва су­купні витрати перевищують валовий дохід. За цих умов треба шу­кати таке рішення, яке мінімізує збитки. Якщо фірма припинить виробництво, то її збитки будуть дорівнювати постійним витратам. Тому за умови загальної збитковості виробництва, варто виробляти якийсь обсяг продукції, якщо загальні збитки фірми будуть менши­ми, ніж постійні витрати. Такий результат буде тоді, коли валовий дохід перевищуватиме змінні витрати:

ТС - ТR < FС;

(FС + VС) -ТR< FС;

VС < ТR.

Таким чином, відповідь на перше запитання така: фірмі доцільно здійснювати виробництво у короткотерміновому періоді за умо­ви, що вона отримує економічний прибуток, або якщо її збитки менші, ніж постійні витрати. При цьому слід мати на увазі, що збиткове виробництво можна розглядати лише як тимчасове яви­ще, як перепочинок, що бере фірма для прийняття кардинальних рішень, спрямованих на усунення постійних витрат і припинення виробництва взагалі або зниження витрат і отримання прибутку.

Маючи на увазі загальний принцип поведінки виробника, досить легко відповісти і на друге запитання: у короткотерміновому пе­ріоді фірмі слід виробляти такий обсяг продукції, при якому вона максимізує свої прибутки чи мінімізує збитки.

Для відповіді на третє запитання треба порівняти валовий дохід і сукупні витрати при обраному обсязі виробництва: економічний прибуток чи збиток фірми буде дорівнювати різниці між валовим доходом і сукупними витратами.

Проаналізуємо дані, наведені рис. 4 та зробимо висновки щодо бажаних обсягів виробництва та їхніх результатів.

Якщо лінія валового доходу перетинає криву сукупних витрат і існує її ділянка, розташована вище, ніж крива, то обсяги виробниц­тва, які відповідають цій ділянці, будуть приносити фірмі економіч­ний прибуток. В нашому випадку це обсяг виробництва від 20 до 65 тис. рулонів. Свого максимального значення він досягне у тій точці, де вертикальний розрив між лінією валового доходу та кривою су­купних витрат найбільший.

Аналогічні висновки можна зробити, якщо порівняти граничний дохід з граничними витратами. Зобразимо графічно значення середніх значень середніх сукупних, середніх змінних, середніх постійних витрат та значення граничних витрат фірми при різних значеннях обсягу виробництва. На осі абсцис відкладаються значення обсягу виробництва. На осі ординат середні значення заданих, постійних та змінних витрат, що приходяться на одиницю продукції; значення граничних витрат і ціна реалізації (рис. 5) (додат. 3).

При конкурентному ринку граничний дохід рівняється ціні, бо виробники не можуть вплинути на ціну, їх на конкурентному дуже багато і вони займають значно малу частку на ринку.

Отже, якщо граничні ви­трати додаткової одиниці продукції перевищують граничний дохід від її реалізації, то виробництва цієї одиниці слід уникати.

Точкою максимального прибутку буде обсяг виробництва, при якому граничні ви­трати зрівняються з граничним доходом, а фірма отримає макси­мальний прибуток чи мінімальний збиток:

МR = МС.

Це рівняння називається правилом визначення обсягів вироб­ництва.

Для конкурентного ринку можна застосовувати особливий випадок цього правила:

МС = Р.

Отже, для конкурентного ринку правило максимізації прибутку:

МR = МС = Р.

Якщо лінія граничного доходу перетинає криву середніх витрат, то фірма вирішує проблему максимізації прибутку. Його максималь­ний розмір досягається у точці, де перетинаються лінія граничного доходу та крива граничних витрат (50 тис. рулонів).

Отже, будь-яку одиницю продукції, гра­ничний дохід від продажу якої перевищує граничні витрати, пов'я­зані з її виробництвом, доцільно виробляти.

Таким чином, використання як першого, так і другого підходу приводить до однакових висновків. В узагальненому вигляді мо­дель прийняття рішень, які максимізують вигоди підприємства у короткотерміновому періоді, наведено у табл. 8.

Таблиця 8 - Модель прийняття рішень з максимізації вигоди конку­рентної фірми у короткотерміновому періоді

Запитання	Перший підхід	Другий підхід
Чи варто виробляти?	Так, якщо ТR > ТС, або ТС-ТR< FC	Так, якщо Р >АVС
Який обсяг продукції варто виробляти?	ТR- ТС - mах ТС -ТR- mіn	МR = МС
Чи отримає фірма економічний прибуток?	Так, якщо ТR > ТС, ні, якщо ТR < ТС	Так, якщо Р > АТС, ні, якщо Р < АТС

Аналіз взаємозв'язку граничних витрат і граничного доходу дає можливість побудувати криву пропозиції фірми у короткотерміно­вому періоді. Якщо ціна товару встановлюється нижче від мінімаль­ного значення середніх змінних витрат, то пропозиція фірми дорів­нюватиме нулю. Фірма розпочне виробництво і запропонує продук­цію для продажу з того моменту, коли ціна перевищить мінімум середніх змінних витрат. Подальше збільшення ціни буде приводити до виробництва такого обсягу продукції, який відповідатиме коор­динатам точки перетину лінії ціни (граничного доходу) з кривою граничних витрат. Тому відрізок кривої граничних витрат фірми, який лежить вище від кривої середніх змінних витрат, є кривою її пропозиції у короткотерміновому періоді.

Після проведених розрахунків та аналізу графіків на рис. 4 та 5 можна дійти висновку:

• Фірма буде отримувати прибуток при обсягу виробництва від 20 до 65 тис. рулонів (TR знаходиться вище ТС);

• Максимальний прибуток вона отримає при обсязі виробництва 53 тис.рулонів (МС = Р);

• Точка беззбитковості буде при обсязі в 20 тис. рулонів (точка перетину TR та TC тобто TR = TC).

Фірмі не потрібно освоювати нові ринки. Якби лінія граничного доходу (ціни) знаходилась нижче від середніх сукупних витрат та нижче середніх змінних витрат, тоді фірма ставила би питання про вихід та освоєння нових ринків збуту.

ВИСНОВКИ

Для виконання курсової роботи згідно з варіантом вибрані вінілові шпалери. Сукупний попит на вінілові шпалери залежить від тих факторів, що впливають на індивідуальний попит, а з іншого – від самої кількості носіїв попиту, тобто від кількості споживачів. В даному регіоні на величину попиту впливає ціна на вінілові шпалери. При зменшенні ціни на товар сукупний попит збільшується, при збільшенні ціни – сукупний попит зменшується. Всі інші фактори, від яких залежить кількість товару, що споживачі готові придбати, належать до нецінових.

До нецінових факторів ринкового попиту належать:

• зміна споживацьких переваг від зміни потреб споживача – це мода на вінілові шпалери;

• сезон – в весняно літній період сукупний попит збільшується;

• зміна цін на товари-субститути чи товари-комплементи (про це мова буде нижче);

• цінові очікування споживачів;

• доходи населення – при збільшенні доходів сукупний попит на вінілові шпалери збільшуються, при зменшенні доходів сукупний попит на вінілові шпалери зменшується.

На сукупну пропозицію на вінілові шпалери впливають наступні фактори:

1) сезон – в весняно літній період сукупна пропозиція збільшується;

2) доходи населення – при збільшенні доходів сукупна пропозиція на вінілові шпалери збільшуються, при зменшенні доходів сукупна пропозиція зменшується.

Для вінілових шпалер товарами-субститутами будуть миючі, звичайні паперові шпалери, а також шпаклівка з подальшою окраскою і навіть побілка стін. Якщо ціни на звичайні паперові шпалери будуть зростати, то на вінілові шпалери сукупний попит буде збільшуватися при умові зберігання цін на вінілові шпалери, якщо зменшуватися то на вінілові шпалери сукупний попит також буде зменшуватися. В сьогоднішній час, в період економічної кризи значно зросли ціни на шпаклівку, ремонтні роботи по шпаклівці, тому сукупний попит на вінілові шпалери також буде зростати. Якщо ціни на товари-субститути буде збільшуватися то на вінілові шпалери сукупна пропозиція також буде збільшуватися.

Товаром-комплементом для вінілових шпалер буде клей для шпалер. Якщо ціни на клей зростатиме ринковий попит на шпалери буде зменшуватись. При зростанні цін на товари-комплементи ринкова пропозиція буде зменшуватись.

В нашому прикладі (рис. 1) еластична ділянка знаходиться від 100 грн. до 51 грн. по ціні і від 0 до 49 тис. рулонів по обсягу продажу. Тобто, підприємець може знижувати ціну до 51 грн.

Нееластична ділянка в нашому прикладі (рис. 1) буде знаходься від 51 до 0 грн. по ціні та від 49 до 100 тис. рулонів шпалер. Отже, на цій ділянці підприємець повинен ціну підвищувати.

В рівноважній крапці попит має одиничну еластичність. В конкурентному середовищі підприємець максимізує свій виторг при рівноважному обсязі.

Аналізуючи еластичність попиту, ми дійшли того ж висновку що при аналізі графіку (рис. 1). Тобто, при еластичному попиті зниження ціни збільшуватиме валовий дохід продавця. Якщо попит нееластичний, то валовий дохід продавця матиме таку саму спрямованість змін, що й ціна. Максимуму він досягне при одиничній еластичності попиту (TR — max). Отримаємо залежності, аналіз яких дає змогу визначити межі, в яких виробник буде обирати співвідношення "ціна—продукт".

Якщо він обере ціну, яка відповідає нееластичній ділянці кривої попиту, то отриманий ним валовий дохід (TR) може принести і продаж значно менших обсягів продукції. Очевидно, що виробник, який намагається максимізувати прибуток, буде завжди намагати­ся уникнути нееластичної ділянки кривої попиту на користь пев­ної комбінації "ціна—продукт" на еластичній ділянці.

Спадний характер кривої попиту суттєво впливає на розробку моделі поведінки монополіста на ринку при виборі обсягів виробництва. Ціна реалізації одиниці продукції для монополіста завжди перевищує додатковий дохід, отриманий від її продажу (граничний дохід MR). Виробник не може продати більше продукції без зниження ціни на неї. Проте він буде змушений одночасно знизити ціну не тільки на додаткову одиницю продукції, а й на весь обсяг продаж.

Валовий дохід фірми-монополіста при збільшенні обсягів продажу зростає не завжди: продаж 60 тис. рулонів вінілових шпалер супроводжується зменшенням загальної виручки. Тобто, при продажі 50 тис. рулонів шпалер загальна виручка від реалізації складає 2500 тис. грн.., а вже при 60 тис. рулонів – тільки 2400 тис. грн.. (табл.. 5).

Динаміка валового доходу тісно пов'язана з рівнем граничного доходу. Якщо граничний дохід має позитивне значення, то валовий дохід зі збільшенням обсягів продажу зростає. Якщо граничний дохід набуває від'ємного значення, то валовий дохід зменшується:

MR > 0, TR 

MR  0, TR 

Отже, максимального значення валовий дохід набуває у тій точці, де граничний дохід дорівнює нулю:

MR = 0, TR - max.

В нашому прикладі загальна виручка від реалізації набуває максимального значення при продажу 55 тис. рулонів шпалер при ціні 45 грн. за рулон (рис. 1, 2).

Оскільки крива гранич­ного доходу монополіста не збігається з кривою ціни (кривою попи­ту), точка максимізації прибутку завжди лежатиме лівіше від точки перетину кривих попиту та граничного доходу. Тобто монополіст максимізує прибуток, якщо обсяги виробництва менші, ніж це могло бути на конкурентному ринку.

При розподілі «податкового тягаря» виробником і споживачем на конкурентному і монополістичному ринках прийшли до висновку, у разі збільшення ціни від 51 до 53 грн. за рулон вінілових шпалер зменшиться обсяг продажу від 49 до 47 тис. рулонів при призведе до втрати виграшу споживачів, а тобто програш споживачів. А підвищення ціни від 43 до 53 грн. за рулон шпалер призведе програшу виробника, тобто цю суму сплачує виробник, податковий тягар падає на виробника.

У мікроекономіці існує два підходи для прийняття рішень: на підставі порівняння валового доходу та су­купних витрат і граничного доходу та граничних витрат.

Після проведених розрахунків та аналізу графіків на рис. 4 та 5 можна дійти висновку:

• Фірма буде отримувати прибуток при обсягу виробництва від 20 до 65 тис. рулонів (TR знаходиться вище ТС);

• Максимальний прибуток вона отримає при обсязі виробництва 53 тис.рулонів (МС = Р);

• Точка беззбитковості буде при обсязі в 20 тис. рулонів (точка перетину TR та TC тобто TR = TC).

Фірмі не потрібно освоювати нові ринки. Якби лінія граничного доходу (ціни) знаходилась нижче від середніх сукупних витрат та нижче середніх змінних витрат, тоді фірма ставила би питання про вихід та освоєння нових ринків збуту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Базілінська О.Я., Мініна О.В. Мікроекономіка: Навчальний посібник. – Київ: “Центр навчальної літератути”, 2004. – 351с.

2. Горобчук Т.Т. Мікроекономіка. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 272с.

3. Задоя А.О. Мікроекономіка: Курс лекцій та вправи: Навч. Посіб. – 2-ге вид., стер. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2002. – 211с.

4. Лісовий А.В. Мікроекономіка: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 208с.

5. Лисовицкий В.Н. Микроэкономика. Учеб. Пособие для экономич. специальностей вузов. – К.: ИМСО МО Украины, НВФ «Студцентр», 1997. – 160с.

6. Мікроекономіка: Підручник / За ред. В.Д.Базилевича. – К.: Зання, 2007. – 677с.

7. Нуреев В.М. Курс микроэкономики: Учебник для вузов. – 2-е изд., изм. – М.: Изд-во Норма, 2001. – 572с.