4. Розподіл «податкового тягаря» між виробником і споживачем

Для розподілу «податкового тягаря» виробником і споживачем на конкурентному і монополістичному ринках, на новому графіку попиту та пропозиції (рис. 3) (додат. 2) проведемо другу лінію попиту без податку на додану вартість, розподілимо «податковий тягар» графічно й арифметично для конкурентного і монополістичного ринків.

Результати занесемо в табл.. 6.

У разі збільшення ціни від 51 до 53 грн. за рулон вінілових шпалер зменшиться обсяг продажу від 49 до 47 тис. рулонів при призведе до втрати виграшу споживачів, а тобто програш споживачів. А підвищення ціни від 43 до 53 грн. за рулон шпалер призведе програшу виробника, тобто цю суму сплачує виробник, податковий тягар падає на виробника.

Таблиця 6 – Аналіз вінілових шпалер на рівноважній ділянці кривих попиту і пропозиції

Pe, грн.	Qe, тис.рулонів	Pe – ПДВ, грн.	Pe', грн	Qe', тис.шт	Тягар споживача, грн.: Pe - Pe'	Тягар виробника, грн.: Pe' – (Pe - ПДВ)	Зниження обсягів споживання, тис. рулонів:Qe - Qe'
51	49	43	53	47	2	10	2

6. Визначення витрат, виторгу від реалізації та беззбитковості виробництва

Витрати виробництва — це вартість факторів виробництва, використаних для створення певного обсягу продукції.

Економісти розрізняють зовнішні (бухгалтерські, або явні) та внутрішні (неявні) витрати. Зовнішні витрати — грошові видат­ки постачальникам ресурсів, які не належать власникам підприєм­ства. Це сума всіх платежів підприємця, пов'язана із залученням необхідних економічних ресурсів (заробітна плата найманим праців­никам, відсотки за отримані кредити, орендна плата за землю чи інше майно, оплата наданих послуг тощо).

Внутрішні витрати — це грошові платежі, які могли б отри­мати власники підприємства при альтернативному використанні ресурсів, що їм належать. Підприємець використовує власні гроші, які міг помістити у банк на депозит, він може використовувати власні приміщення, що могли б передаватися в оренду та приносити відпо­відний дохід тощо. Таким чином, використовуючи власні ресурси для організації виробничої діяльності, підприємець втрачає певну грошову вигоду, яку він міг би отримати при інших варіантах вико­ристання ресурсів. Зовнішні та внутрішні витрати формують еко­номічні витрати підприємця. Далі розглядатимемо виключно економічні витрати.

До складу економічних витрат входить нормальний прибуток як плата за виконання підприємцем підприємницьких функцій. Його розмір визначається рівнем дохідності, що є нормальним або середнім для певної галузі, тобто тим рівнем, який утримує підприєм­ця у цій галузі.

Іншою формою прибутку є прибуток економічний (чистий), який є додатковим доходом підприємця внаслідок його ефективнішої діяльності у певній галузі. Цей прибуток отримують не всі підпри­ємці, і він не належить до витрат. У мікроекономіці (якщо спеці­ально не застережено) йдеться, як правило, про економічний при­буток.

Загальні (сукупні) витрати (ТС) на виробництво можна роз­рахувати як суму витрат:

TC = VС + FС

Аналізуючи формування витрат у короткотерміновому періоді, потрібно розмежувати їх на постійні та змінні. Постійні витрати (FС) не залежать від обсягів виробництва. Більше того, вони існу­ють навіть тоді, коли виробництво взагалі припиняється.

Змінні витрати (VС) — це вартість змінних ресурсів, що вико­ристовуються для виробництва заданого обсягу продукції. До них належать заробітна плата робітників, витрати на придбання сирови­ни, матеріалів, електроенергії для виробничих цілей тощо.

У мікроекономічному аналізі широко використовуються показ­ники не тільки загальних витрат, а й середніх: середні сукупні (АТС), середні постійні (АFС) та середні змінні (АVС) витра­т

ATC = TC / Q

AFC = FC / Q

AVC = VC / Q

Особливе значення в дослідженні поведінки виробника на ринку надається граничним витратам, які розраховуються як відношення приросту сукупних витрат до приросту обсягів виробництва. Інак­ше кажучи, граничні витрати показують, яких додаткових витрат коштувало виробнику виробництво додаткової одиниці продукції:

MC = ∆TC / ∆Q

По вихідним даним про сукупні й умовно-постійні витрати на виробництво продукції заповнимо таблицю 7. Значення ціни для розрахунку виторгу від реалізації продукції приймаємо на рівні рівноважної на конкурентному ринку, розрахованої раніше.

Таблиця 7 – Розрахунок показників для оптимізації ефективності діяльності фірми по виробництва вінілових шпалер

Q, тис.рул	5	10	20	30	40	50	60	65	70
TC, тис.грн.	750	1000	1050	1150	1250	1750	2750	3750	4750
FC, тис.грн.	250	250	250	250	250	250	250	250	250
VC, тис.грн.	500	750	800	900	1000	1500	2500	3500	4500
ATC, тис.грн.	150	100	52,5	38,3	31,3	35	45,8	57,7	67,9
AFC, тис.грн.	50	25	12,5	8,3	6,3	5	4,2	3,8	3,6
AVC, тис.грн.	100	75	40	30	25	30	41,7	53,8	64,3
MC, тис.грн.	-	50	5	10	10	50	100	200	200
P, грн..	51	51	51	51	51	51	51	51	51
TR = P*Q, тис.грн	255	510	1020	1530	2040	2550	3060	3315	3570
П = TR – TC, тис.грн	-495	-490	-30	380	790	800	310	-435	-1180
R = П /TC, %	-66	-49	-2,9	33	63,2	45,7	11,3	-11,6	-24,8

З таблиці 7 видно, що середні умовно-постійні витрати в розмірі 3,6 тис.грн. на одиницю продукції мінімізуються при обсязі виробництва в розмірі 70 тис. рулонів, середні умовно-змінні в розмірі 25 тис.грн. на одиницю продукції та середні загальні витрати в розмірі 31,3 тис.грн. на одиницю продукції мінімізуються при обсязі виробництва в розмірі 40 тис.рулонів.

Беззбитковість діяльності фірми забезпечується при обсязі від 30 до 60 тис.рулонів. Максимальний прибуток в розмірі 800 тис.грн. забезпечується при обсязі в 50 тис. рулонів (при МС = Р – правило максимізації прибутку), максимальна рентабельність 63,2% забезпечується при обсязі виробництва 40 тис. рулонів.