Функції валютних курсів:

• порівняння національних цін на товари, послуги, робочу силу з відповідними цінами інших країн та світовими цінами;

• порівняння витрат виробництва, продуктивності праці; торговельних і платіжних балансів тощо;

• певний перерозподіл національного доходу між країнами, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність.

Заходи щодо регулювання валютного ринку спонукають уряд здійснювати девальвацію або ревальвацію своїх національних валют.

Девальвація – цілеспрямовані дії уряду на зниження обмінного курсу валюти своєї країни.

Ревальвація – дії уряду, спрямовані на підвищення обмінного курсу національної валюти.

Коригування національного валютного курсу можна здійснювати за допомогою валютної інтервенції.

Валютна інтервенція – вплив на курс національної валюти шляхом купівлі-продажу іноземної валюти.

Інтервенція впливає на резерви країни, а також на обсяги грошової маси.

Щоб зрівноважити цей вплив, одночасно з інтервенцією проводиться стерилізація – продаж – купівля валюти на відкритому ринку.

Необхідність визначення валютного курсу зумовлена

• потребами в обміні іноземних валют на національну при експорті та імпорті товарів і послуг;

• надходженні капіталів та їх переведенні за кордон;

• наданні міжнародних кредитів;

• переказів грошових доходів тощо.

Валютний курс залежить від

• стану платіжного балансу;

• рівня інфляції;

• співвідношення між попитом і пропозицією кожної валюти;

• міграції короткотермінових капіталів між країнами4

• політичної стабільності;

• економічної кон’юнктури;

• стійкості валюти;

• довір’я до неї та іншого.

валютний курс можна визначити або як «курс національної валюти», або як « курс іноземної валюти».

Курс національної валюти є кількістю іноземної валюти , яку можна купити або продати за одиницю національної валюти на певний момент часу.

Курс іноземної валюти є кількістю національної валюти, яку можна купити за одиницю іноземної валюти.

У реальній практиці валютних відносин використовують такі види валютних курсів:

фіксований – передбачає наявність певного зареєстрованого (офіційного)паритету, який підтримується державними валютними органами;

плаваючий (гнучкий ) – самостійно (вільно) формується на валютних біржах (ринку)під впливом попиту і пропозиції;

змішаний – контрольований плаваючий курс, держава вибирає валютний режим з урахуванням конкретної економічної ситуації, намагається подолати жорстке фіксування або вільне плавання.

Законодавче визначення режиму валютного курсу Верховна Рада поклала на Кабінет Міністрів та НБУ.

Також розрізняють номінальний та реальний валютний курс.

Номінальний валютний курс – це відносна ціна однієї валюти , виражена в іншій валюті.

Реальний валютний курс – показує ,у якому співвідношенні товари однієї країни обмінюються на товари іншої країни.

Реальний валютний курс показує пропорцію обміну вітчизняних товарів на іноземні і розраховується за формулою:

Реал. вал.курс = номін. вал. курс (індекс вн. цін у нац. валюті:індекс цін за кордоном у ін. валюті).

Міжнародні колективні валюти.

СДР «Спеціальні права запозичення» відноситься до міжнародних колективних валют і використовується для безготівкових розрахунків країн – членів Міжнародного валютного фонду шляхом записів на спеціальних рахунках. У цій одиниці виражаються курси національних валют, оцінюються валютні резерви. Технічно випуск СДР забезпечується у вигляді спеціального запису на рахунках країн-членів МВФ.

З переходом до плаваючих курсів курс СДР установлюються на основі валютного кошика.

Валютний кошик – це метод порівняння середньозваженого курсу колективної валюти стосовно визначеного набору національних валют.

З 1 січня 1999 р. до складу стандартного кошика входять чотири валюти: долар США, євро, японська єна, англійський фунт стерлінгів.

Для протистояння гегемонії долара у світовій валютній системі у 1979 р. було створено Європейську міжнародну валютну систему ЄВС – форму міжнародного регулювання валютних відносин країн західноєвропейського інтеграційного комплексу. Було введено європейську валютну одиницю - ЕКЮ