2.Міжнародні економічні відносини.

Форми міжнародних економічних відносин:

• міжнародна торгівля;

• міжнародний рух капіталу;

• міжнародна трудова міграція;

• міжнародне науково-технічне і виробниче співробітництво;

• валютні відносини ( регулювання валютних курсів);

• економічна інтеграція(ЄС, СНД).

Розглянемо міжнародну (світову) торгівлю та її сучасні форми.

МСТ – форма міжнародних економічних відносин, що ґрунтується на міжнародному поділі праці, спеціалізації окремих країн на виробництві окремих товарів і послуг та обміні ними.

Переваги:

• здатність країни виробляти той чи інший товар ефективніше, тобто з меншими витратами, порівняно з будь-якою іншою країною.,

• розширює місткість внутрішнього ринку і встановлює зв’язки національного ринку зі світом,

• долає обмеженість національної ресурсної бази,

• збільшує масштаби виробництва, які обмежені виробничими можливостями,

• це засіб розвитку спеціалізації країни, зростання продуктивності використання ресурсів, збільшення обсягів виробництва., забезпечує отримання додаткового доходу за рахунок різниці національних та інтернаціональних витрат виробництва.

Причини:

• нерівномірність у розподілі і забезпеченості економічними ресурсами,

• ефективне виробництво різноманітних технологій,

• комбінація ресурсів в окремих країнах.

Обсяг міжнародної торгівлі характеризується динамікою показників експорту, імпорту товарів та послуг, і чистого експорту, їхнім відношенням до валового національного продукту.

Міжнародний рух капіталу – особлива форма міжнародних економічних відносин.

Вивіз капіталу – вилучення частини капіталу з процесу національного обігу і включення у виробничий процес або в обіг у різних формах в інших країнах з метою отримання прибутку.

Мета міграції капіталу – отримання більше прибутку

Транснаціональні корпорації - основні суб’єкти світо господарських зв’язків на сучасному етапі, це фірми, які займаються підприємницькою діяльністю переважно за межами країни, в якій вони зареєстровані, а найчастіше в декількох країнах, де розміщені їхні філії виробництва. В світі нараховується більше 20 тисяч ТНК.

Основні форми вивозу капіталу – позичковий та підприємницький капітал у вигляді прямих та портфельних інвестицій.

Міжнародна міграція робочої сили – переміщення працездатного населення, яке шукає роботу, зі своєї країни в інші.

Міжнародне науково - технічне співробітництво

3.Механізми встановлення валютних курсів:

а)міжнародні організації валютного регулювання;

б)форми міжнародних грошей;

в)європейська валютна система у 21 ст. СДР та Євро;

г)валютні курси та умови зовнішньої торгівлі.

Зовнішньоекономічні зв’язки між країнами зумовлюють необхідність в обміні їх національних валют. Сукупність форм організації валютних відносин складає міжнародну валютну систему, яка обслуговує взаємний обмін результатами діяльності країн світу.

Світова валютна система – це грошова система країн, в межах якої функціонують валютні ресурси , здійснюються міжнародні платіжні операції.

Значення свс? – забезпечує ефективність міжнародної торгівлі товарами і послугами , досягнення взаємної вигоди учасників міжнародної підприємницької діяльності.

Валюта обслуговує такий сектор економіки як зовнішньоекономічні відносини.

Складові національної складової системи: валюта, валютні відносини, національна валютна система.

Валютні відносини – це сукупність економічних відносин , які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств і обслуговуються валютою.

Об’єкт валютних відносин в Україні є валютні цінності: платіжні документи (чеки, векселі, сертифікати тощо), фондові цінності (акції, облігації), інші фінансові інструменти іноземного походження, а також аналогічні платіжні документи та фондові цінності національного походження.

Суб’єкти валютних відносин – держава, юридичні і фізичні особи.

Правова регламентація валютних відносин – міжнародні угоди та внутрішні аспекти.

Особливості національних валютних відносин визначаються ступенем розвитку економіки, зовнішніх зв’язків держави, політичними обставинами, співвідношеннями між країнами та іншими факторами.

Валюту можна класифікувати за певними критеріями:

критерій класифікації - за належністю до країни

а) національна валюта – це грошова одиниця будь-якої країни. Для України – гривня, Росії – рубль тощо;

б) іноземна валюта – іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу на території іноземної держави.

Для України іноземна валюта – це кошти, номіновані в усіх національних грошових одиницях, крім гривні;

в)колективна валюта – виражена в особливих міжнародних одиницях, що імітуються міжнародними фінансово-кредитними установами. Це СДР, Євро.

Критерій класифікації – ступінь конвертованості.

Конвертованість, або оборотність грошової одиниці – це її здатність вільно обмінюватися на валюти інших країн та міжнародні платіжні засоби.

Розрізняють такі види конвертованості валюти:

• неконвертована;

• конвертована: повна конвертована та частково конвертована.

г) резервна валюта – національні кредитно-грошові ресурси провідних країн світу, що використовуються у міжнародних розрахунках у сфері зовнішньої торгівлі, для визначення цін на міжнародному ринку, при іноземних інвестиціях, а також є основою для визначення валютних курсів.

Для того , щоб досягти повної конвертованості національної валюти, необхідно домагатися:

• поглиблення міжнародної спеціалізації на всіх етапів формування вартості товарів;

• високого рівня конкурентоспроможності національної економіки;

• належного рівня розвитку інфраструктури у соціально орієнтованій економіці;

• високого рівня продуктивності праці і ефективності економіки;

• переходу до переважно економічних важелів управління економікою;

• відповідності купівельної спроможності національної валюти дійсному рівню ефективності суспільного виробництва4

• стабільного грошового обігу;

• існування потужної банківської системи тощо.

У кожній країні світу існує своя національна валютна система.

Національна валютна система – державно-правова форма організації валютних відносин на території даної країни, що встановлює певний порядок валютних розрахунків і правила роботи з валютами інших країн.

Валютний ринок та валютний курс.

Валютний ринок – це, по-перше, підсистема валютних відносин з приводу операцій купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах, по-друге, інституціональний механізм, що забезпечує функціонування валютних ринкових механізмів.

Об’єкт купівлі –продажу - національні й іноземні валютні цінності;

Суб’єкти валютного ринку – продавці і покупці валюти, фізичні та юридичні особи, резиденти та нерезиденти, а також посередники насамперед банки, , брокерські компанії, валютні біржі.

Порівняння купівельної спроможності грошових одиниць різних країн світу відбувається на міжнародних грошових валютних ринках. При цьому виникає специфічний інструмент міжнародного порівняння національних грошей – валютний курс.

Валютний курс – ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошових одиницях інших країн.