Тема. Міжнародна торгівля, валютні відносини, рух капіталів між країнами.

План.

1.Сучасне світове господарство: визначальні риси. Групи країн, що формують світове господарство.

2.Міжнародні економічні відносини:

а) необхідність міжнародної торгівлі та її сучасні форми;

б) торговий баланс країни;

в) міжнародні торгівельні організації. Переваги членства в СОТ.

3.Механізми встановлення валютних курсів:

а)міжнародні організації валютного регулювання;

б)форми міжнародних грошей;

в)європейська валютна система у 21 ст. СДР та Євро;

г)валютні курси та умови зовнішньої торгівлі.

4.Форми міжнародного руху капіталів:міжнародний кредит та іноземне інвестування.

Діяльність міжнародних фінансово-кредитних організацій у забезпеченні міжнародного руху капіталу. Платіжний баланс країни.

Література.

1.Круш П.В. Основи економічної теорії. К., 2008р., ст.404-434

Шановні студенти!

Попереджаю: тема надзвичайно складна

1. Сучасне світове господарство: визначальні риси. Групи країн, що формують світове господарство.

Ефективність будь-якої національної економіки залежить не лише від результатів її внутрішньої діяльності, а й від її участі у світових економічних відносинах, ступеня її інтеграції у світове господарство.

Світове господарство – сукупність національних економік, взаємозв’язаних і взаємодіючих між собою на основі міжнародного поділу праці.

Матеріальна основа світового господарства – поділ праці між країнами, який виходить за межі національного господарства

Міжнародний поділ праці – спеціалізація та кооперація певних

Основа розвитку світового господарства - світовий ринок (16 ст., період Великих географічних відкриттів). Процес утворення світового ринку триває.

Основні етапи розвитку світового господарства:

• кінець 19-початок 20 ст. – завершилось формування світової системи господарства;

• середина 20 ст. – починається процес якісних змін системи світового господарства. Світова ринкова економіка поступово трансформується у напрямі соціального господарювання, активно утверджується змішана економіка;

• друга половина 20 ст. – розвиток міжнародної економічної інтеграції, що виступає головною визначальною рисою цього етапу;

• кінець 20 – початок 21 століття – світове господарство, не зважаючи на протиріччя, стає більш динамічним, інтегрованим і цілісним, набуває глобального характеру.

Для того, щоб національна економіка стала часткою світового господарства, вона повинна бути відкритою.

Відкрита економіка – це економіка, яка бере участь у економічних відносинах між країнами, тобто яка має експорт та імпорт товарів, послуг, капіталу, робочої сили, інформації та технології).

Закрита економіка – це економіка, усі товари якої виробляються і продаються всередині країни.

Характерні риси світового господарства:

• активний процес переміщення факторів виробництва, насамперед у формах вивозу-ввозу підприємницького капіталу, робочої сили, природних ресурсів, технологій;

• розвиток міжнародних форм виробництва на підприємствах, які розміщені у декількох країнах, зокрема в рамках транснаціональних корпорацій;

• перехід до економіки відкритого типу у різних державах і створення міждержавних об’єднань;

• формування міжнародної валютної та кредитно-банківської системи;

• розвиток всесвітньої інфраструктури;

• створення міжнародних та національних інститутів, які координують міжнародні економічні відносини (МВФ,МБРР, СОТ,ОЕСР).

Поступово формується структура світового господарства, яка відображає найінтенсивніші сектори міжнародних економічних відносин.

Суб’єкти структури світового господарства:

• міжнародні економічні організації та інститути,

• інтеграційні об’єднання,

• держави,

• підприємства,

• фірми,

• ТНК,

• ТНБ.

Рівні структури:

світовий, регіональний, міжнародний та рівень підприємств

Елементи структури світового господарства:

• науково - технічна сфера;

• виробничо-інвестиційна сфера;

• міжнародна торгівля;

• валютно-фінансова та кредитна сфери.

Класифікація країн , що входять до світового господарства:

а) головний критерій –ВВП на душу населення.

У світове господарство входить понад 230 національних господарств.

• високорозвинені (понад10 держав),

• розвинені (приблизно 25 держав),

• середньорозвинені,

• слаборозвинені (приблизно 150 країн);

• нерозвинені.

б)за галузевою структурою:

• індустріальні;

• індустріально-аграрні;

• аграрно-індустріальні;

• аграрні.

в)за ступенем інтеграції у світове господарство:

• інтегровані;

• слабоінтегровані.

У світовому господарстві виникають протиріччя між розвиненими і слаборозвиненими країнами.

Зв’язки національної економіки із світовим господарством здійснюються через:

• торгівлю;

• ціни на світовому ринку;

• фінанси;

• міжнародні валютні відносини;

• обмін науково-технічною інформацією і технологічними розробками;

• переміщення робочої сили.

На сучасному етапі світове господарство все виразніше набуває ознак цілісності, цей процес зумовлений дією таких факторів:

• прагненням народів світу виживати в умовах нарощування ядерних потенціалів;

• розгортанням НТР;

• інтернаціоналізацією господарського життя , міжнародним поділом праці;

• необхідністю об’єднання країн для розв’язання глобальних проблем.

Міжнародні економічні організації: МВФ, МБРР,ОЕСР,СОТ

Україна – суб’єкт світового господарства.

Об’єктивні причини, що перешкоджають входженню України як рівноправного партнера до світового господарства:

• низька конкурентоспроможність її продукції на світовому ринку;

• переважання в експорті України паливно-сировинної групи;

• низька частка машин, обладнання, об’єктів інтелектуальної власності в експорті;

• незначна частка в експорті товарів, які виробляють відповідно до договорів про міжнародну спеціалізацію та кооперування виробництва;

• відсутність стабільного законодавства, науково обґрунтованої політики зовнішньоекономічної діяльності.