Канути в Лету

У грецькій міфології Лета — містична річка забуття, що текла в підземному царстві Аїда. Ковток води з неї примушував людину забути про земне життя.

«Канути в Лету» означає назавжди зникнути, піти в непам’ять, пропасти безслідно.

Кастальське джерело (англ. Castalian Spring) — священне джерело біля Дельфів, в одній з ущелин Парнасу, присвяченеАполлонові та музам: стародавні вірили, що це джерело надихало поетів, а прочани очищалися в ньому від своїх гріхів. За давньогрецьким міфом німфа Касталія була перетворена на джерело Аполлоном, що її переслідував.

У сучасній мові Кастальське джерело означає «джерело натхнення».

 Робота Пенелопы.

Вислів виник із «Одіссеї» Гомера (2, 94—109). Пенелопа, чоловіка Одіссея, протягом багаторічної розлуки з нею залишалася вірної йому, попри домагання наречених; нею було сказано, що відкладає новий шлюб доти дня, коли він кінчить ткати гробовій покрив для свого свекра, старця Лаерта; цілий день вона проводила за тканням, а вночі усе, що наткала протягом дня, розпускала і знову приймалася до праці. Вислів вживається у значенні: вірність дружини; нескінченна работа.

Ящик Пандоры.

Вислів, має значення: джерело нещасть, великих лих; виник із поеми грецького поета Гесіода «Труди й дні», у якій розповідається, що коли люди жили, не знаючи ніяких нещасть, хвороб і старості, поки Прометей не викрав у богів вогонь; при цьому розгніваний Зевс надіслав на грішну землю гарну — Пандору; вона отримала запрошення від Зевса скринька, у якому заперто все людські нещастя. Підбурювана цікавістю, Пандора відкрила скринька і розсипала все несчастья.

Лабіри́нт (грец. Λαβύρινθος) — споруда, що, нібито, складалася з кількох тисяч кімнат, залів і коридорів. Уперше про один з них повідомив давньогрецький історик Геродот (бл. 484–431 або 425 рр. до н. е.). У другій книжці свого знаменитого твору «Історія», він описав відвіданий ним велетенський Фаюмський лабіринт і розповів про історію його побудови. Цей найдавніший з відомих лабіринтів був заупокійним храмом, побудованим біля піраміди фараона Аменемхета III (1840–1792 р. до. н. е.).

Між Сціллою і Харібдою — крилатий вислів, що походить з грецької міфології. За міфами давніх греків, на прибережних скелях по обидва боки Мессіанської протоки жили два чудовиська — Сцілла і Харібда, нападали на мореплавців і пожирали їх^[1]. Вислів вживається у значенні: опинитися у ситуації, коли маєш обрати між двома можливими діями, проте обидві небезпечні або неприємні^[2]

МУКИ ТАНТАЛА Тантал – герой популярного грецького міфа, син Зевса. Любимець богів, він мав право перебувати на Олімпі. Одного разу Тантал образив богів, за що був скинутий в Аїд, де терпів страшні муки. Тантал стояв по горло у воді, але його весь мучила спрага: коли він хотів напитися, вода відступала. Гілка з плодами відхилялася щоразу, коли голодний Тантал простягав до неї руку.  У переносному значенні "муки Тантала" – нестерпне страждання від усвідомлення близькості, бажаної мети і неможливості її досягти.

Сізіфова праця

За давньогрецьким міфом, боги прирекли Сізіфа — спритного і хитрого царя міста Коринф — за всі його злочини на страшну кару. Він мав вічно котити на круту гору важкий камінь. І тільки-но брила торкалася вершини гори, вона виривалася із рук Сізіфа і летіла у прірву. Знову й знову, заточуючись і спотикаючись, приречений на вічну працю, цар мусив спускатися за каменем униз і все починати спочатку.

Сізіфовою працею називають безплідну, важку, нескінченну роботу

Аріаднина нитка - у давньогрецькій міфології засіб, за допомогою якого афінський герой Тесей звільнив свій народ від необхідності сплачувати данину живими людьми. За давньогрецьким міфом на о. Крит жив цар Мінос зі своєю сім'єю - дружиноюПасіфаєю, дочкою Аріадною та сином Андрогеєм. Афіняни, незадоволені перемогою царського сина на спортивних змаганнях, організували змову і вбили Андрогея. Волею Міноса за цей злочин афіняни мали щороку відправляти на о. Крит сімох дівчат і сімох юнаків на поживу Мінотавру - страшному чудовиську з тулубом людини і головою бика, народженому Пасіфаєю від священного бика бога Посейдона. Мінотавр мешкав у підземному палаці, який являв собою лабіринт, вибратися з якого самостійно було неможливо. Афінський юнак, син царя Егея і царівни Етри Тесей, вирішив звільнити свій народ від владарюваннякритського царя й необхідності виплачувати данину людьми. Він відправився на о. Крит разом із приреченими на смерть юнаками й дівчатами. Царська дочка Аріадна допомогла йому - дала клубок ниток і меч. Біля входу в лабіринт Тесей прив'язав кінець нитки, клубок розмотувався в міру його просування. Здобувши перемогу в поєдинку з Мінотавром, він за допомогою нитки вийшов з лабіринту і вивів усіх приречених.

Вислів «Аріаднина нитка» вживається, коли мають на увазі якусь думку, ідею, що спрямовує до виходу зі складної ситуації, скрутного становища.

Морфе́й (грец. Morpheus) — син Гіпноса, бог сновидінь. За міфами, Морфей з'являвся людям уві сні в людських образах.

В античному мистецтві Морфея зображували у вигляді чоловіка з крилами; образ бога сновидінь надихав художників пізнішого часу: існують статуї Гудона, Ф. Толстого й ін.

Вислів «бути в обіймах Морфея» означає «спати солодким сном».

Фразеологізм «Олімп». Олімп — гора на півночі Греції, яка в давнину вважалася житлом богів (звідси їх назва — олімпійці).

У переносному значенні Олімп — найвищі сфери суспільства; олімпійство, олімпійський спокій — непорушна велич; олімпійські громи — гнів людини, що має велику владу.

Пега́с (грец. Πήγασος, Pegasos) — у давньогрецькій міфології — чарівний крилатий кінь, брат Хрісаора; народився з крові горгони Медузи, коли Персей відтяв їй голову. Стародавній міф розповідає, що Пегас злетів на Олімп, де приносивЗевсові грім та блискавку. Його пов'язували також з богинею ранкової зірки Еос і включали в число сузір'їв. До міфа про Пегаса стародавні вплели боротьбу Беллерофонта з Химерою. Коли Беллерофонт марно намагався зловити Пегаса, щоб верхи на ньому знищити потвору, віщун Поліїд із Корінфа порадив йому спати в храмі Афіни й чекати вказівок богині. Уві сні Афіна звеліла принести жертву Посейдонові й подарувала Беллерофонтові золоті віжки. Пробудившись,Беллерофонт склав Посейдонові жертву, а подаровані богинею віжки легко накинув на шию коня, сів на нього верхи і здолав Химеру. У 3 ст. до н. е. александрійські поети створили легенду про Пегаса як про коня поетів. Якось музи співали так гарно, що вся природа слухала їх у мовчанні й нерухомості, а гора Гелікон від захоплення почала швидко рости і доросла аж до неба. Тоді олімпійські боги наказали Пегасу повернути гору на землю. Кінь ударив по горі копитом, утоптавши її в землю, а на місці удару забило джерело Гіппокрена.

У переносному розумінні «осідлати Пегаса» означає «стати поетом».

Па́льма пе́ршості — пальмова гілка, давньогрецький символ перемоги на Олімпійських іграх чи спортивних змаганнях. Атрибут богині Ніки, що уособлювала перемогу. У переносному значенні — вислів, що означає вихід на перше місце, безперечну перевагу або пріоритет.

Панічний страх Коли народився бог природи Пан, покровитель лісів та їх мешканців, навіть мати жахнулася від його непривабливого вигляду. Дитина з’явилася на світ з рогами, ратицями, з приплющеним носом і козлячою борідкою. Ледве народившись, Пан одразу ж почав стрибати, сміятись, чим ще більше налякав матір. Згідно з міфами, Пан наводив на людей раптовий і підсвідомий жах, особливо на подорожніх у глухих і безлюдних місцях. Від імені Пана і походить вираз «панічний страх» (а також і саме слово «паніка»), який означає підсвідомий, раптовий, сильний страх, що охоплює багатьох людей відразу і спричиняє сум’яття

Суд Париса — сюжет древнегреческой мифологии о пасторальном конкурсе красоты, на котором пастух Парисвыносит свой вердикт трём богиням. Сцена не даёт указаний на ужасные события, которые последуют за этим вердиктом, а именно — на Троянскую войну

Річка відома багато в чому завдяки крилатому вислову «перейти Рубікон», що означає ухвалення безповоротного рішення.

Історія цього виразу пов'язаним з тими часами, коли Юлій Цезар ще не був імператором, а всього лише воєначальником (проконсулом), а в Римі була республіка. За законом, проконсул мав право очолювати військо тільки за межами Італії. Але Цезар вирішив повалити республіку і стати імператором. 10 січня 49 року до н. е. він зі своїм військом підійшов до Рубікону. Але не був певен у силі свого війська і тому вагався, адже у випадку невдачі він буде публічно осоромлений і його будуть катувати. Цезар перейшов Рубікон і після громадянської війни ставімператором.

З тих часів вислів «перейти Рубікон» означає ухвалення безповоротного рішення. Аналогічний фразеологізм — «спалити за собою мости» або «жереб кинуто» (лат. Alea iacta est).