7.2 Типи, масштаби моніторингу, його значення

В Україні моніторинг природного середовища здійснюється багатьма відомствами, у рамках діяльності яких маються відповідні задачі, рівні і складові підсистеми моніторингу. Так, наприклад, у системі моніторингу, що здійснюється в Україні, розрізняють три рівні екологічного моніторингу навколишньої природного середовища: глобальний, регіональний і локальний.

Особливо складні проблеми екологічного моніторингу на глобальному рівні. До цього часу цілі такого моніторингу недостатньо чітко сформульовані. Крім того, моніторинг на локальному і регіональному рівнях, як правило, є внутрішньодержавною справою, тоді як глобальний моніторинг - задача світового співтовариства, тому що він відповідає інтересам усього людства. Ідея створення Глобальної системи моніторингу навколишнього середовища (ГСМНС) була висловлена на Стокгольмській конференції ООН по навколишньому середовищу в 1972 р/

Добре відомо, що за будь-який період відбуваються природні зміни клімату, погоди, температури, тиски, сезонні зміни біомаси рослин і тварин. Природні зміни відбуваються порівняно повільно, за великі відрізки часу. Антропогенні зміни розвиваються набагато швидше, наслідки їх дуже небезпечні, тому що можуть стати необоротними. Для їх визначення необхідно мати інформацію про первісний стан об'єкта навколишнього середовища, тобто стану до початку антропогенного впливу. Якщо таку інформацію одержати неможливо, вона може бути реконструйована за наявними даними, отриманим за відносно великий проміжок часу, за результатами спостережень за складом донних відкладень на водяних об'єктах, складом льодовиків, станом деревних кілець, що відносяться до періоду, що передувало початку помітного антропогенного впливу, а також за даними, отриманим у місцях, вилучених від джерела забруднення. Ці особливості визначають правомочність іншої назви глобального моніторингу – фоновий моніторинг чи моніторинг фонового забруднення навколишнього природного середовища. В даний час створена світова мережа станцій фонового моніторингу, на яких здійснюється спостереження за визначеними параметрами стану навколишнього природного середовища. Спостереження охоплюють усі типи екосистем: водні (морські і прісноводні) і наземні (лісові, степові, пустельні, високогірні). Ця робота проводиться під егідою ЮНЕП.

Станції комплексного фонового моніторингу України розташовані в біосферних заповідниках (Чорноморський, Асканія-Нова) і є частиною глобальних міжнародних спостережливих мереж.

Фоновий моніторинг забруднення природного середовища має включати: 1) Геохімічний та геофізичний моніторинг - отримання інформації про рівні забруднення природного середовища та прогноз на майбутнє: визначення вмістів забруднюючих речовин у повітрі, у опадах, у водах, у грунтах; розробка математичної моделі. 2) Біологічний моніторинг : оцінка та прогноз реакції-відповіді екосистеми на фонову дію забруднювачів.

Згідно концептуальних положень про систему фонового моніторингу основним об’єктом її реалізації є біосферні заповідники. Програма фонового екологічного моніторингу включає підрозділи:

- моніторинг забруднення природного середовища та інших факторів антропогенного впливу;

- моніторинг реакції біоти на антропогенний вплив, в першу чергу фонові рівні забруднення;

- спостереження за змінами функціонально-структурних характеристик сталих природних екосистем і їх антропогенних модифікацій.

В перший розділ фонового екологічного моніторингу “абіотичний моніторинг” включені зміни гідрометереологічних показників. В програму вимірювань підібраний перелік речовин для їх визначення у відповідних середовищах:

- двоокис сірки, озон, окис вуглецю, окисли азоту, вуглеводи, двоокис вуглецю, фреони - в атмосфері;

- бенз(а) пірен, хлороорганічні сполуки, важкі метали - в атмосферних осадах, поверхневих і підземних водах, грунтах, біоті;

- біогенні елементи (азот, фосфор) - в осадах, поверхневих і підземних водах, грунтах, біоті;

- аніони і катіони, радіонукліди - в осадах, а також ртуть, кадмій, сурма, свинець, миш’як та інші;

В програму абіотичного моніторингу включені гідрометереологічні спостереження, які дають інформацію про концентрацію забруднюючих речовин, особливості біогеохімічних циклів і кругообігу хімічних речовин.

В програму польових спостережень біотичного розділу екологічного моніторингу включені спостереження за видами, чисельність яких понижується. Вибирають один тестовий вид для кожного з класів живих організмів (найпростіших, бактерій, водоростей, мохів, лишайників, вищих рослин) з метою оцінки стану біологічного виду.

Моніторинг зворотної реакції біоти на вплив забруднених речовин полягає у визначенні коефіцієнту розмноження виду при різних рівнях забруднення середовища і фіксованих інших екологічних умовах. Одним з найважливіших об’єктів екологічного моніторингу повинні бути тварини ґрунту. Відомо, що дощові черв’яки є концентраторами кадмію; жуки-жужелиці - свинцю; мокриці - міді і т.п.

В ряді праць моніторинг передбачають проводити на базі вивчення функціональних характеристик еталонних природних комплексів заповідника в порівнянні з антропогенними модифікаціями на прилеглих територіях (ОлещенкоВ.І.,1977, ГерасимовІ.П., 1978).

Фоновий (науковий) загальноекологічний моніторинг із застосуванням сучасних комп'ютерних геоінформаційних та аналітичних систем повинен проводитися на територіях природних та біосферних заповідників, національних природних парків з метою вивчення за міжнародними програмами змін типових біомів біосфери під дією загальних антропогенних факторів. Для цього у біосферних заповідниках створюються зональні та гірські біосферні станції. Їх необхідно організувати на Поліссі, в Лісостепу, Степу, Карпатах та Криму на основі базових біосферних заповідників На решті територій біосферних заповідників запроваджується система регіонального фонового екологічного моніторингу, базовими регіонами для якого є фізико-географічні провінції, кожну з яких представлятиме біосферний заповідник. Опрацювання первинної моніторингової інформації здійснюватиметься біосферними заповідниками самостійно, а остаточне узагальнення даних доцільно запровадити в обсязі централізованої системи для всього ПЗФ, а також системи державного моніторингу навколишнього природного середовища України.

Крім цього, біосферні та природні заповідники, національні природні парки та частково регіональні ландшафтні парки за диференційованими методиками на локальному рівні, як різновид фонового здійснюють із застосуванням цифрових карт моніторинг типових і рідкісних біоценозів (фітоценозів й зооценозів) та популяцій з метою стеження за природними, природно-антропогенними та антропогенними змінами. Пріоритет надається спостереженням за рідкісними екосистемами, ценофондом та генофондом. Природні заповідники забезпечують на своїх територіях слідкування за еволюційними та ендоекогенетичними змінами видів флори й фауни, біоценозів. Установи ПЗФ у випадках екстремальних екологічних ситуацій або для їх прогнозування та попередження застосовують систему експрес-моніторингу.