Зміст кадастрової документації та строки подання документів первинного обліку визначаються центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища.

Значний вклад в організацію наукових досліджень в біосферних заповідниках внесли І.П. Герасимов, Ю.А. Ізраель, В.Е. Соколов, К.М. Ситник, С.М. Стойко і ряд інших вчених.

Наукові дослідження в ботанічних садах і дендрологічних парках передбачають:

- розробку теоретичних основ і загальних питань інтродукції і акліматизації рослин;

- вивчення закономірностей мінливості і фізіології пристосування інтродукованих рослин, їх стійкості в умовах зміни середовища;

- підвищення стійкості і продуктивності інтродукованих рослин;

- розробку біологічних основ репродукції інтродукованих рослин і прийомів введення їх в культуру;

- розробку наукових основ декоративного садівництва і озеленення;

- розробку наукових основ їх захисту від шкідників і хвороб.

В ботанічних садах в культурі використовуються рідкісні і зникаючі, Червонокнижні види. Досліджуються корисні кормові, харчові, технічні, лікарські рослини, дається ресурсознавча оцінка, рекомендації по використанню.

Наукові дослідження в зоопарках спрямовані на вивчення біології, екології видів тварин, розробку найсприятливіших умов їх збереження, дослідження поведінки тварин, способів їх охорони і відтворення.

Наукові дослідження в інших заповідних об’єктах не отримали систематичного розвитку. Переважно це - інвентаризація флори і фауни, вивчення їх динаміки, Червонокнижних видів тварин і рослин, тощо.

Контрольні запитання

1. З якою метою проводиться науково-дослідна робота на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду?

2. Хто проводить науково-дослідну роботу на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду?

3. Хто координує науково-дослідну роботу на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду?

4. Перерахуйте принципи здійснення наукової діяльності у межах ПЗФ?

5. Що таке інтродукція? З якою метою її проводять на заповідних територіях? Які є види інтродукції? Приклади.

6. Що таке акліматизація? З яких фаз вона складається? Які є види акліматизації? Приклади акліматизації.

7. Який вид називають інтродукованим? Що таке інвазивні види? Приклади.

8. Що таке ре інтродукція? Чим вона зумовлена? Приклади ре інтродукції.

9. Перерахуйте основні напрямки наукових досліджень в заповідниках?

10. Що таке Літопис природи? Яку інформацію він містить?

Лекція №7 Екологічний моніторинг заповідних об’єктів

7.1 Особливості екологічного моніторингу заповідних територій

7.2 Типи, масштаби моніторингу, його значення

7.3 Моніторинг стану екологічної мережі

7.1 Особливості екологічного моніторингу заповідних територій

Відповідною постановою Кабінету Міністрів України в 1993 році затверджено Положення про державний моніторинг навколишнього природного середовища - - це система спостережень, збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розроблення науково-обгрунтованих рекомендацій для прийняття рішень про запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки. Державний моніторингу у межах своїх компетенцій здійснюють Мінекобезпеки (стан наземних та морських екосистем), Мінлісгосп (стан лісів і мисливської фауни в лісах), Держкомзем (стан рослинного покриву земель).

Система моніторингу спрямована на:·

• підвищення рівня вивчення і знань про екологічний стан довкілля;

• підвищення оперативності та якості інформаційного обслуговування користувачів на всіх рівнях;

• підвищення якості обгрунтування природоохоронних заходів та ефективності їх здійснення;

• сприяння розвитку міжнародного співробітництва у галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

Відповідно до призначення моніторинг поділяється на:

• фоновий моніторинг, що здійснюється на об'єктах довкілля в місцях мінімального опосередненого антропогенного навантаження;

• загальний, що складається з моніторингу на державній мережі пунктів спостережень, моніторингу антропогенного впливу на об'єкти довкілля, моніторингу об'єктів довкілля в місцях їх використання та спеціальних видів моніторингу ;

• кризовий, що здійснюється в зонах підвищеного ризику та в зонах впливу аварій і надзвичайних ситуацій.

Фоновий екомоніторинг довкілля - це багаторічні комплексні дослідження спеціально визначених об'єктів природоохоронних зон з метою оцінки і прогнозування зміни стану екосистем, віддалених від об'єктів промислової і господарської діяльності, або одержання інформації для визначення середньостатистичного (фонового) рівня забруднення довкілля в антропогенних умовах.

Загальний моніторинг здійснюється з метою виявлення фактичного стану об'єктів довкілля, розроблення та прийняття рішень з ефективного використання, охорони та відтворення природних ресурсів. Моніторинг антропогенного впливу на об'єкти довкілля здійснюється шляхом проведення систематичних спостережень за джерелами забруднення навколишнього природного середовища та за якісним станом об'єктів довкілля в місцях впливу цих джерел.

Спеціальні види моніторингу включають спостереження, які виконуються з науковою метою, для охорони природних екосистем та виконання зобов'язань, що випливають з міжурядових угод та/або договорів облдержадміністрації.

Кризовий моніторинг здійснюється шляхом систематичних, частіших ніж при фоновому та загальному, і додаткових спостережень за кількісними та якісними параметрами об'єктів довкілля в зонах підвищеного ризику як на державній мережі пунктів спостережень, так і на тимчасовій мережі, що встановлюється під час виникнення несанкціонованих чи аварійних забруднень і стихійного лиха з метою оповіщення й розроблення оперативних заходів щодо ліквідації їх наслідків та захисту населення, екосистем і власності.

Однією із найважливіших проблем географічної мережі ПЗФ є: забезпечення оптимальних умов для просторово-часових змін у заповідних екосистемах в цілому та збереження сукупності їх видів. Відновлення корінних екосистем здійснюється через мережу ділянок відновлення, що передбачає також організацію екологічного моніторингу: фонового, сучасного функціонального стану, його динаміку а також розробку прогнозних змін заповідних екосистем.

Фоновий моніторинг у «Концепції екологічного нормування» (Мінекобезпеки, 1996) зазначений серед основних методів екологічних досліджень, практичне застосування результатів яких сприяє визначенню максимально допустимих змін природного середовища та рівнів впливу господарської діяльності на природне середовище. Саме показники стану таких районів біосфери, які є фоновими, слід брати за основу при визначенні допустимого антропогенного навантаження.

Завдання при здійсненні моніторингу у межах ПЗФ:

1. Ведення Літопису природи у відповідності до затвердженої у 2002 р. Мінекоресурсів України та НАНУ Програми Літопису природи.

2. Розробка наукових основ забезпечення менеджменту збереження ландшафтної та біотичної різноманітності, насамперед рідкісних та зникаючих видів рослин і тварин, рослинних угруповань та типів природних середовищ.

3. Розробка наукових обґрунтувань лімітів природокористування.

4. Наукове обґрунтування здійснення еколого-освітньої та рекреаційної діяльності.

5. Здійснення моніторингу біосферних процесів (біосферні заповідники).

Методики проведення згаданих видів моніторингу розробляються НАН України з використанням бази даних державного обліку та державного кадастру ПЗФ. Результати моніторингових досліджень у вигляді методичних рекомендацій установи ПЗФ передають до відповідних аналітичних структур центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів. НАН України та цей орган виконавчої влади визначають шляхи наукового забезпечення, його механізм, об'єкти та суб'єкти організації державного екологічного моніторингу ПЗФ.

Узагальнення інформації про стан екосистем повинно здійснюватись з використанням сучасних комп'ютерних цифрових технологій і передаватися до регіональних та національного центрів моніторингу навколишнього природного середовища.