6.2 Поняття „інтродукція” та „акліматизація”

Одним із напрямів робіт на заповідних територіях є інтродукція та акліматизація нових видів рослин світової та місцевої флори з метою збереження біологічного різноманіття та відбору перспективних видів рослин для оптимізації довкілля і використання в народному господарстві.

Переселення окремих видів рослин у місцевості, де вони раніше не росли (інтродукція), акліматизація нових для флори України видів рослин здійснюються юридичними або фізичними особами з дозволу спеціально уповноважених місцевих органів виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, що видається на підставі висновків наукових установ та організацій, а також державної служби з карантину рослин. Самовільне проведення інтродукції та акліматизації дикорослих рослин забороняється.

Вимоги щодо проведення інтродукції та акліматизації дикорослих рослин визначаються Положенням про інтродукцію та акліматизацію рослин, яке розробляється і затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища за погодженням із Національною академією наук України та Головною державною інспекцією з карантину рослин України.

Отже, інтродукція – це штучне введення виду до складу рослинного світу поза межами його природного ареалу.

Акліматизація - це пристосування (адаптація) виду до нових умов існування у зв'язку зі штучним його переселенням.

Процес акліматизації звичайно перебігає в три фази:

• інтродукцію,

• адаптацію до нових умов та зайняття нової екологічної ніші,

• натуралізацію.

Якщо акліматизанти не вступають в гострі конкурентні відносини з аборигенами, утилізуючи невикористовувані ресурси, говорять про «акліматизацію доповнення», в протилежному випадку — про «акліматизацію заміщення», при якій чисельність аборигенів скорочується або вони зовсім витісняються більш конкурентноздатними вселенцями. Приклад акліматизації доповнення — вселення намулоїдної поліхети нереїс з Чорного моря в Каспійське, де органічні речовини в ґрунтах до цього не використовувались в повній мірі. Приклад акліматизації заміщення — вселення австралійського чорного лебедя в Нову Зеландію, де він скоротив чисельність (а на деяких водоймах витіснив взагалі) місцевих видів качок завдяки тому, що харчується одними й тими ж об'єктами, що і вони, але може доставати набагато глибше завдяки своїй довгій шиї; тож на прибережних мілководдях качки лишаються без харчових ресурсів.

Великий внесок в розробку наукових засад акліматизації зробили такі вчені як О. Гумбольдт, Ч. Дарвін, М. Вавилов, І. Мічурін.

Багато рослин (наприклад клен, ірис, і помідор, можуть витримати температури нижче нуля, якщо температура знижується поступово кожну ніч за період кількох днів або тижнів. Таке ж падіння температури, може їх вбити, якщо воно відбудеться раптово. Цей процес називається укріпленням і залучає декілька змін, як наприклад зменшення вмісту води і збільшення вмісту цукру в рослині, знижуючи точку замерзання соку.

Тварини акліматизуються різними шляхами. Вівці вирощують товстішу шерсть в холодному та вологому кліматі. Риби можуть пристосуватися тільки поступово до змін у температурі води та її якості. Тропічних риб, що продається в зоомагазинах, часто тримають в контейнерах для акліматизації до завершення цього процесу.

Існує велика різниця між адаптацією та зовнішньо схожою на неї акліматизацією. Адаптація виникає та стабілізується протягом поколінь, що змінюють одне одного; акліматизація ж відбувається на проміжку часу всередині життєвого циклу однієї особини, і звичайно пов'язана з набагато менш критичними впливами оточуючого середовища.

Інтродукований, або чужорідний вид (від англ. Іntroduced specіes) – це організм, некорінний, невластивий для даної території, навмисно або випадково завезений на нове місце в результаті людської діяльності. Часто інтродуковані види здатні істотно змінити сформовану екосистему регіону й стати причиною значного скорочення або навіть вимирання окремих видів місцевої флори й фауни.

Крім того, існує поняття «інвазивні» (від англ. іnvasіve) види. Буквально інвазивними називають ті види організмів, які будучи інтродукованими, на новому місці захоплюють нові території, приносячись шкоду сформованій екосистемі, тобто стають шкідниками. Термін має на увазі як дійсну, так і потенційну небезпеку.

Відповідно до визначення, вид вважається інтродукованим, якщо він був перенесений зі свого природного ареалу на нову територію в результаті людської діяльності. Інтродукція може бути як навмисною, так і випадковою. Навмисне впровадження нових видів мотивувалося тим, що ці види будуть корисні людині на новому місці й підвищать її добробут. Так у зв'язку з освоєнням нових територій завозилися сільськогосподарські культури, домашня худоба й дикі тварини, здатні різноманітити місцеву фауну. Випадкова інтродукція стала побічним, найчастіше небажаним, продуктом людської життєдіяльності — так, широко поширилися колорадський жук, миші, таргани і синантропні види дрозофіл. Подальше поширення інтродукованих видів уже на новій території може відбуватися як за допомогою людини, так і самостійно.

Організми, навмисно перевезені людьми, можуть адаптуватися на новому місці двома різними способами. У першому випадку їх спеціально випускають у дику природу. Часто складно прогнозувати, приживеться рослина або тварина на новому місці, чи ні, й іноді у випадку першої невдачі проводилися повторні спроби інтродукції в надії на те, що нові особини поліпшать виживаність і репродуктивність виду. У другому випадку поширення в дикій природі за межами природного ареалу відбувалося усупереч волі людини: тварини тікали на волю й дичавіли, а рослини починали рости за межами садів, присадибних ділянок і сільськогосподарських угідь.

Найпоширенішою мотивацією свідомої інтродукції стало підвищення економічного доходу від місцевих біоценозів. У період великих географічних відкриттів європейці перевозили разом із собою культурні рослини й домашню худобу. Наприклад, з метою розведення на американський континент потрапив і потім поширився в дикій природі карп. Равлики ампулярії, як продукт, багатий протеїном, були завезені в Південно-Східну Азію, а вже звідтіля потрапили на Гавайські острови, де заснували цілу галузь харчової промисловості.

Особливе місце в навмисному переселення видів займає реінтродукція. У цьому випадку вид раніше жив у даній місцевості, але потім зник з вини людини. Реінтродукцією займаються міждержавні природоохоронні організації. Одним з найвідоміших прикладів такого переселення можна назвати реінтродукцію оленя Давида на територію заповідника Дафін Малу недалеко від Пекіна. Цей олень був практично винищений у Китаї у середні століття, а останні особини, що залишилися - в ХІХ столітті під час повені й народних хвилювань. Чудом збережені при дворах Європи 16 оленів поклали початок відновленню популяції, частина якої й повернули в місця, де вони колись жили. Прикладом успішної реакліматизації є також відновлення популяцій бобрів на території України. У період із 1973 року в США, Австралії та Канаді було проведено переселення 93 видів тварин у нові місця.

Крім того, іноді через особливо тривожну ситуацію, що загрожує існуванню виду, частину тварин переселяють в аналогічні кліматичні умови з метою його збереження. Так трапилося з китайським алігатором, який в результаті втрати природних місць перебування в долині ріки Яндзи виявився на грані вимирання. Щоб створити резерв виду, трохи алігаторів переселили на територію заповідника Rockefeller Wіldlіfe в американському штаті Луізіана.