Тема 3. Ресурси комерційних банків

3.1. Власний капітал: джерела формування, структура та функції.

3.2. Порядок формування статутного капіталу.

3.3.Резервний та інший фонди.

3.4. Сутність та джерела залучених коштів та різновиди депозитів банку.

3.5. Формування та реалізація депозитної політики в банку.

3.1. Власний капітал: джерела формування, структура та функції

Власний капітал банку - це кошти, внесені акціонерами, а також кошти, сформовані у процесі подальшої діяльності банку. Призначення власного капіталу банку виражене в його функціях:

• захисній;

• оперативній;

• регуляторній.

Суть захисної функції полягає в тому, що капітал слугує для захисту коштів вкладників і кредиторів, оскільки збитки від кредитних, інвестиційних, валютних операцій банку, зловживань, помилок списують із резервів, які входять до складу капіталу. Капітал банку - це своєрідний буфер, котрий покриває втрати, пов'язані з банківськими ризиками. Ця функція передбачає також гарантування вкладів, мета якого - захист інтересів вкладників при ліквідації чи банкрутстві банку і забезпечення функціонування банку в разі збитків від поточної діяльності, які покриваються, зазвичай, із поточних прибутків.

Функція забезпечення оперативної діяльності - має важливе значення під час створення та на початкових етапах функціонування банку, коли за рахунок власного капіталу формується його інфраструктура і розгортається діяльність (фінансується придбання або оренда основних фондів, комп'ютерної та оргтехніки, організаційні заходи щодо створення систем безпеки банку, впровадження банківських технологій і систем зв'язку). На відміну від підприємств сфери матеріального виробництва, де функція забезпечення оперативної діяльності є головною упродовж усього періоду діяльності, у банку вона надалі стає другорядною.

Зміст регуляторної функції капіталу полягає в тому, що через фіксування його розміру або окремих складових наглядові органи впливають на банківську діяльність та обмежують рівень банківських ризиків. У цій функції проявляється зацікавленість держави у підтриманні стабільності й надійності банківської системи.

Згідно зі Законом України "Про банки і банківську діяльність", банківський капітал - це залишкова частка активів після відрахування всіх зобов'язань банку.

Відповідно до зазначених рекомендацій, капітал складається з основного (капітал першого рівня) і додаткового (капітал другого рівня) (рис. 3.1). В Україні склад основного і додаткового капіталу регулює Національний банк України, який має право визначати і затверджувати перелік елементів для включення у відповідні категорії капіталу, а також умови та порядок такого включення.

Рис. 3.1. Елементи регулятивного капіталу

Загальний розмір основного капіталу визначають із урахуванням величини можливих збитків за невиконаними зобов'язаннями контрагентів і зменшують на суму:

1. Недеформованих резервів під можливі збитки за:

• кредитними операціями;

• операціями з цінними паперами;

• дебіторською заборгованістю;

• протермінованими (понад 30 днів) та сумнівними щодо отримання нарахованими доходами за активними операціями банку;

• коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках, які визнано банкрутами і які перебувають у процесі ліквідації;

2. Нематеріальних активів за мінусом суми зносу;

3. Капітальних вкладень у нематеріальні активи;

4. Збитків попередніх років і поточного року.

Додатковий капітал – є постійною частиною капіталу, вартість якої може змінюватись залежно від інтенсивності здійснюваної банком політики формування резервів та отриманих результатів діяльності.