4.3. Методи оцінки кредитоспроможності позичальника

Для уникнення появи безнадійних кредитів банк оцінює кредитоспроможність позичальника. При цьому кожен банк застосовує свою унікальну систему оцінки, яка, зазвичай, поєднує елементи кількох загальноприйнятих технологій і власні напрацювання банку.

Найпоширеніша система оцінки передбачає аналіз фінансо­вого стану позичальника за коефіцієнтами, які розраховуються па підставі його балансу. НБУ в Положенні "Про порядок форму­вання та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" № 279 від 6 липня 2000 р. рекомендує банкам для здійснення оцінки фінансового стану позичальника враховувати такі основні економічні показники його діяльності:

1. платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, ПОТОЧНОЇ і загальної ліквідності);

2. фінансова стійкість (коефіцієнт маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);

3. обсяг реалізації та рентабельність;

4. собівартість продукції;

5. прибутки і збитки;

6. обороти за рахунками;

7. склад та динаміка дебіторської та кредиторської заборгованостей;

8. собівартість продукції, прибутки та збитки, рентабельність у динаміці;

9. наявна кредитна історія.

Крім об'єктивних економічних показників діяльності, НБУ пропонує враховувати суб’єктивні чинники:

• ринкова позиція позичальника;

• залежність позичальника від циклічних і структурних змін в економіці або галузі;

• наявність державних замовлень чи державної підтримки галузі;

• ефективність менеджменту на підприємстві;

• професіоналізм управлінців, керівників, їхня ділова репутація;

• будь-яка інша інформація.

При визначенні кредитоспроможності позичальника-фізичної особи потрібно враховувати кількісні і якісні характеристики позичальника, що підтверджуються достовірними документами.

Зазначимо, що банки активно створюють бюро кредитних історій, які накопичують усю інформацію про співпрацю особи з фінансовими інституціями як економічного характеру (своєчасність погашень, частота виникнення проблем, обсяги кредитування, додаткові умови тощо), так і суб'єктивного характеру (здатність до шахрайства, авторитет у ділових колах, професіоналізм та ін.).

В Україні на сьогодні діють близько десяти бюро кредитних історій, найбільші з них:

1. Українське бюро кредитних історій - 22,1 млн. кредитних історій; власником є Приватбанк і Big Optima Limited;

2. Перше всеукраїнське бюро кредитних історій - 1,627 млн. кредитних історій; бюро створене під егідою Асоціації українських банків;

3. Міжнародне бюро кредитних історій - 4 млн. кредитних історій; засновниками є Національна асоціація кредитних спілок України, Кредитінфо Груп Хф. (Ісландія) та Інвестиційно-фінансова група ТАС;

4. бюро кредитних історій "Русский стандарт" - 300 тис. кредитних історій, створене російською групою "Русский стандарт";

5. бюро кредитних історій "ДАТА МАЙНШГ ГРУП" -100 тис. кредитних історій.

Для аналізу кредитоспроможності позичальників також використовуються принципи: раціонального кредитування CAMPARI; правило 6 С; cash-flow.

Кредитна лінія - це письмова угода між банком і пози­чальником, у якій передбачено умови надання кредиту в заздалегідь обумовлених сумах протягом певного часу. Доки діє кредитна лінія, клієнт може в будь-який момент отримати позику без додаткового оформлення та переговорів із банком. Водночас можна і не скористатися правом на отримання кредиту або взяти лише частину суми. Кредитна лінія відкривається для постійних клієнтів з метою підтримання їхньої поточної ліквідності.

Додаткові матеріали до питання 3.3 теми 3. Формули для розрахунку коефіцієнтів та аналізу грошових потоків позичальника:

Коефіцієнти миттєвої ліквідності ( ) розраховується за формулою

(4.1)

де , – абсолютно ліквідні та високоліквідні активи (готівка, кошти на поточних розрахункових рахунках, поточні фінансові інвестиції); – поточні зобов’язання (кредиторська заборгованість і короткострокові пасиви).

Значення 0,2 означає, що підприємство може негайно погасити щонайменше 20% свої поточних зобов’язань.

Коефіцієнт поточної (швидкої) ліквідності ( ) розраховується за формулою

, (4.2)

де ДЗ – дебіторська заборгованість.

Загальний коефіцієнт ліквідності ( ) розраховується за формулою:

, (4.3)

де – усі оборотні активи.

Коефіцієнт маневреності власних коштів ( ) розраховується за формулою:

, (4.4)

де ВК – власний капітал; НА – необоротні активи.

Цей коефіцієнт визначає рівень залучення власних коштів у поточну операційну діяльність. Він відображає, яку частку власного капіталу використовують як оборотні кошти.

Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів (коефіцієнт незалежності) ( ) : розраховується за формулою

, (4.5)

де ЗК – залучений капітал.

Коефіцієнти рентабельності визначаються за допомогою показників:

, (4.6)

де – рентабельність активів; ЧП – чистий прибуток; А – активи.

, (4.7)

де – рентабельність активів; ЧП – чистий прибуток; В – виручка від реалізації продукції без ПДВ.

Аналіз грошових потоків позичальника потрібно виконувати з урахуванням такого показника:

, (4.8)

де К– співвідношення чистих надходжень на всі рахунки позичальника до суми основного боргу за кредитною операцією та відсотками за нею з урахуванням терміну дії кредитної угоди, а для суб’єктів господарської діяльності, що отримали кредит в іноземній валюті, - з урахуванням зміни валютного курсу; Н – середньомісячні надходження на рахунки позичальника протягом трьох останніх місяців (за винятком кредитних коштів); к – кількість місяців дії кредитної угоди; З – щомісячні умовно-постійні зобов’язання позичальника (адміністративно-господарські витрати тощо); – податкові платежі та сума інших зобов’язань перед кредиторами, що мають бути сплачені з рахунку позичальника, крі сум зобов’язань, термін погашення яких перевищує строк дії кредитної угоди; – сума кредиту та відсотки за ним (за кредитами в іноземній валюті ця сума приймається до розрахунку з урахуванням зміни валютного курсу).