Тема 7. Валютні операції банків

7.1 Поняття і види валютних операцій банків

7.2 Валютна позиція банку і управління нею

7.3 Валютний ризик та методи його мінімізації

7.1 Поняття і види валютних операцій банків

Розвиток міжнародного співробітництва, зростання глобалізаційних процесів створюють об’єктивні передумови для функціону­вання валютного ринку, де під впливом попиту та пропозиції формується валютний курс та здійснюються операції з купівлі- продажу валютних цінностей.

У структурі валютного ринку України виділяють організований (біржовий) і неорганізований (міжбанківський) валютні ринки. Розрізняють також готівкову та безготівкову складові валютного ринку.

Готівкові операції здійснюються через обмінні пункти - структурні підрозділи банків або окремі юридичні особи, які діють на підставі агентських угод із банком.

Здійснювати валютні операції мають право уповноважені банки, які отримали від Національного банку України відповідну ліцензію.

Валютні операції банки здійснюють на підставі Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 1593 від 19 лютого 1993 р., Положення Національного банку України “Про валютний контроль” № 49 від 8 лютого 2000 р., Інструкції Національного банку України “Про порядок організації і здійснення валютообмінних операцій на території України” № 502 від 12 грудня 2002 р.

У широкому розумінні, валютні операції - це конкретна форма прояву валютних відносин. Валютні операції пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, їхнім використанням як засобу платежу, а також вивезенням, увезенням, переказом, пересиланням валютних цінностей на території країни й за її межі. У вузькому розумінні, валютні операції - це вид діяльності з купівлі-продажу валютних цінностей на підставі валютного курсу.

Валютний курс - це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни (наприклад, 1 $ = 7,8 грн). Встановлення валютного курсу називається котиру­ванням. Воно відбувається на основі операції фіксингу - послідовного зіставлення попиту і пропозиції окремо щодо кожної валюти.

Використовуються такі форми запису валютного курсу: USD/UAH = 7,8 - 8,25, де USD - база котирування; UAH - валюта котирування; (7,8) - bid rate - курс покупця, за яким банк купує базову валюту (BR); (8,25) - offer rate - курс продавця, за яким банк продає базову валюту (OR). Прибуток банку становить маржа (спред) (BOS) - різниця між курсом купівлі і продажу:

BOS = OR - BR (абсолютний рівень спреду) (7.1)

BOS = (OR - BR)/OR•100% (відносний рівень спреду) (7.2)

Існує два методи котирування: прямий і зворотний. Майже всі країни (крім Великої Британії та США) користуються прямим котируванням (європейське числення), за якого вартість іноземної валюти виражається в національній (1 євро = 10 грн). У разі зворотного котирування (британське числення) вартість національ­ної валюти оцінюється у певній кількості іноземної (1 фунт стерлінгів = 1,39 євро).

Уразливість валютного курсу - це розмір і періодичність коливань курсу навколо середнього його значення протягом досліджуваного періоду. Чим більша амплітуда таких коливань, тим уразливішим є валютний курс.

Крос-курс - це співвідношення між двома валютами, що визначається на підставі співставлення курсу цих валют відносно третьої валюти (як правило, долара США).

Наприклад, якщо долар є базою котирування:

USD/UAH = х, USD/GBP = у, то GBP/UAH = х/у (7.3)

Якщо долар - валюта котирування:

UAH/USD = х, GBP/USD = у, то GBP/UAH = у/х (7.4)

Якщо долар є базою і валютою котирування:

USD/UAH = х, GBP/USD = у, то GBP/UAH х/у (7.5)

Наприклад, якщо 1 долар США коштує 7,5 грн., 1 євро - 10,5 грн., то крос-курс визначається як 10,5/7,5 = 1,4, тобто 1 євро дорівнює 1,4 долара США, або 7,5/10,5 = 0,71, тобто 1 долар США - рівний 0,71 євро.

Видами валютних операцій є поточні та строкові, окремо виділяють арбітражні валютні операції.

Поточні валютні операції пов’язані з поставкою валюти в межах трьох днів (короткий термін валютування).

Строкові валютні операції мають довший термін валютування, оскільки поставка здійснюється у термін понад три дні (від одного-двох місяців до кількох років).

Арбітражні валютні операції - це операції, метою яких є отримання прибутку завдяки коливанням курсів на певний момент часу на різних сегментах ринку або різних біржах (валютна спекуляція або “ігри на курсових різницях”). Вони є практично безризиковими, оскільки відбувається одночасна купівля в одному місці та продаж у іншому.

Поточні угоди визначають поточну ціну валюти. Їхньою метою може бути забезпечення потреб клієнтів в іноземній валюті, конверсія валюти, отримання прибутку від зміни курсу. Виділяють угоди типу ТОД (поставка валюти в день укладання угоди “сьогодні на сьогодні”), ТОМ (поставка валюти на наступний день після укладання угоди - “сьогодні на завтра”), СПОТ (поставка валюти через день після укладання угоди - “сьогодні на післязавтра”).

Рис. 7.1 Види операцій на валютних ринках

Різновидами строкових угод є форвардні та ф’ючерсні угоди, що можуть проводитися з метою спекуляції, конверсії, страхування валютних ризиків. І форвардні, і ф’ючерсні угоди належать до деривативів - документів визначеної форми, котрі засвідчують право та (або) зобов’язання купувати чи продавати активи в майбутньому за визначеною ціною, до того ж, ціна фіксується в момент укладання угоди.

Форвардні валютні угоди укладаються на міжбанківському ринку, а ф’ючерсні - на біржі.

Розмір та курс форвардної угоди узгоджується між продавцем і покупцем. Курс ф’ючерсної угоди визначається на біржі шляхом проведення аукціону; її розмір регламентований.

Ф’ючерсну угоду можна укласти лише стосовно валюти, що є в переліку біржі. Ф’ючерсний ринок доступний для малих інституційних інвесторів і для індивідуальних. На форвардних ринках діють переважно великі корпорації і банки (йдеться про угоди, значні за обсягами).

Форвардні операції - це вид строкових валютних угод, за яких під час укладання угоди фіксується сума, курс і стандартний термін поставки валюти за контрактом, але до настання обумовленого терміну жодних платежів не здійснюється. Форвардний курс (курс аутрайт) може бути як вищим, так і нижчим, аніж СПОТ-курс (поточний) (різницю між аутрайтом і СПОТ-курсом називають форвардним диференціалом, що може набувати вигляду премії та дисконту). Якщо аутрайт вищий, аніж СПОТ, то говорять, що валюта котирується з премією. А якщо аутрайт нижчий, аніж СПОТ, то валюта котирується з дисконтом.

Уперше форвардні контракти почали використовувати лондонські банки в операціях із євровалютами. Асоціації британських банкірів належать також правила регулювання угод на міжбанківському валютному ринку, якими керуються банки при укладенні форвардних контрактів.

Ф'ючерсні операції - це зобов’язання купити чи продати певну кількість фінансових активів за фіксованою на біржі ціною й уніфікованими умовами. Виконання такої операції здійснюється в проміжок часу від трьох днів до кількох років. Розрахунки проводяться в обумовлений термін. Але в момент укладання угоди покупець сплачує продавцеві премію (відсоток від угоди). Курс, зазначений в угоді, називається ціною купівлі валютного ф’ючерса.

Таблиця 7.1

Характеристика форвардних і ф’ючерсних контрактів

Критерій	Форвард	Ф'ючерс
Періодичність	Повторювальні пропозиції	Разові угоди
Просторові межі	Не торгуються на біржах, є позабіржовими; валютні угоди укладаються на міжбанківському ринку	Торгуються на біржах; є біржовими деривативами
Умови проведення операції	Не потребують внесення маржі; мають обов’язкову силу і є незворотними; можуть передбачати наявність штрафів за невиконання угоди	Потребують внесення маржі до клірингової палати; придбаний контракт можна продати чи закрити в будь- який момент до настання розрахункової дати
Цільове призначення	Використовуються для хеджування та фізичної поставки (зокрема на міжбанківському ринку)	Використовуються для хеджування та спекуляцій
Принципи проведення операції	Характеристики (розмір контракту, якість активу, місце, дата поставки тощо) встановлюються за результатами переговорів	Стандартні характеристики
Рівень прозорості та конфіденційності	Непрозорі через конфіденційність інформації щодо них	Прозорі через відкритість інформації щодо них, ціни відкрито публікуються
Рівень ризику	Високий, контракти є предметом переговорів сторін без будь-яких біржових гарантій	Захист обох сторін з боку клірингової палати
Участь посередників	Без посередників, угоди не є об’єктом обов’язкової звітності	Організовуються кліринговими палатами
Умови отримання прибутку	Отримання прибутку чи збитку залежно від зміни ціни	Вартість переоцінюють на щоденній основі або розраховують під час закриття торгової сесії кожного робочого дня. Прибутки чи збитки вносять щоденно на рахунки учасників в кліринговій палаті

На відміну від форварда, ф’ючерс передбачає реальну купівлю-продаж валюти, а не просто взаємозалік за операцією. Перевагами ф’ючерса перед форвардним контрактом є його висока ліквідність і постійне котирування на валютній біржі.

Валютні ф’ючерси введені в обіг на міжнародному грошовому ринку Чиказької комерційної біржі, яка сьогодні є найбільшим центром торгівлі ф’ючерсами.

Для кращого розуміння переваг використання ф’ючерсів і форвардів порівняємо їх за низкою характеристик (табл. 7.1).

Для отримання прибутку на валютному ринку можуть проводитися валютні спекуляції - ігри на пониження і на підвищення валютного курсу. Гравців, які ведуть ігри на заниження курсу, називають “ведмеді”, а гравців, які ведуть ігри на завищення курсу, - “бики”. Також виділяють стратегію “метелика”, що передбачає комбінацію попередніх стратегій.

Валютний арбітраж - це операція, яка поєднує купівлю чи продаж валюти з наступним укладанням контругоди для отримання прибутку за рахунок різниці курсу на різних ринках (просторовий арбітраж) чи за рахунок валютних коливань протягом періоду (часовий арбітраж). Виділяють також спекулятивний (проводиться для отримання спекулятивного прибутку) і конверсійний (проводиться для здійснення оптимальної з погляду витрат валютної операції) арбітраж, а також простий (з двома валютами) і складний (з трьома і більше валютами).

Арбітраж від звичайних спекуляцій відрізняється швидкою зміною політики управління залежно від наявних тенденцій (навіть у межах одного дня) і потребує високого рівня підготовки банківського менеджера, адже завдяки, наприклад, масовому продажу можна стимулювати ринок до певної потрібної ціни на валюту. Повільне накопичення валюти та раптовий продаж усього її обсягу може спричинити тимчасовий обвал на ринку, в межах якого купити валюту можна буде за нижчою, ніж звичайно, ціною.

Небезпека валютного арбітражу полягає в тому, що великі гравці можуть буквально диктувати короткотермінові тенденції на ринку валюти для отримання значного прибутку і так дестабілізувати ринок. У цьому разі навіть значні інтервенції центрального банку не зможуть вплинути на ціну валюти.