Тема 6. Вексельні операції банків

6.1. Сутність і класифікація векселів

6.2. Поняття простого та переказного векселя

6.3. Операції з використанням векселів

6.1. Сутність і види векселів

Згідно зі Законом України “Про цінні папери та фондовий ринок”, вексель - це цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання терміну платежу визначену суму власнику векселя (векселетримачеві).

Отже, вексель одночасно є різновидом кредитно-розрахункових документів, цінних паперів і кредитних грошей. Як і комерційному кредиту, вексельним відносинам притаманні добровільність, свобода вибору партнерів, взаємна довіра та економічна взаємовигода, платність та строковість, обов’язковість повноцінного повернення кредитованих коштів. Для випуску векселів як цінних паперів не потрібні проспект емісії та державна реєстрація. Головне значення векселя полягає в прискоренні укладання ділових угод і зниженні ризиків неплатежу, зменшенні потреб у коштах та прискоренні їхнього руху, розширенні форм кредитування тощо.

Вексель за час свого розвитку зазнав багато зовнішніх і функціональних змін. Походження векселів і досі є темою для дискусій серед науковців, однак розроблено періодизацію історії вексельних операцій, якої дотримується більшість дослідників:

1. Виникнення прототипів векселя у стародавньому світі;

2. Поява аналогів векселя в країнах Сходу - Китаї, Індії, мусульманських державах (VIII—XI ст.);

3. Період початкового типу векселя в Італії XII—XIII ст. (цей вексель складався з двох документів: основного - нотаріально засвідченого акту і допоміжного - платіжного листа);

4. Період ярмарків, коли вексель набув суттєвих ознак (акцепт, протест, вексельна суворість) і форми сучасного векселя;

5. Період індосаменту (вексель почали використовувати за межами Італії);

6. Період формалізації вексельного зобов’язання (правове обґрунтування вексельної операції в німецькому вексельному праві);

7. Період уніфікації вексельного обігу в світовому масштабі (з початку XX ст. і досі).

Сучасні глобалізаційні процеси та розширення вексельних операцій за межі однієї держави зумовлюють потребу в уніфікації вексельного законодавства. Сьогодні поширені три системи законодавства в сфері векселів:

1. Женевська вексельна конвенція 1930 р., що її підтримують європейські країни;

2. Англо-американська система правових норм;

3. Власне законодавство країн (більшість цих країн узяла за основу старе французьке вексельне право).

В Україні діяльність, пов’язана з використанням векселів, регулюється Законами України “Про обіг векселів в Україні” та “Про цінні папери та фондовий ринок”, постановою Кабінету Міністрів “Про переказний і простий вексель”, Положенням НБУ “Про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України”. Головним міжна­родним нормативним документом, що стосується вексельного регулювання, є Женевська вексельна конвенція, до якої Україна приєдналася 1999 р.

Вексель має такі основні властивості:

1. Абстрактність зобов’язання, оформленого векселем, - у ньому нема інформації про угоду, що стала підставою для виписування векселя. Тому невиконання зобов’язань за основною угодою не може бути підставою до невиконання умов вексельного зобов’язання.

2. Безспірність зобов’язань за векселем, що полягають у необумовленому наказі або зобов’язанні сплатити зазначену суму та наявності правового захисту від заперечень, які міг би висунути боржник.

3. Вексель - суворо формалізований письмовий фінансовий документ, що має обов’язкові реквізити. Відсутність будь-якого з них означає, що цей документ не має сили вексельного права, а є звичайною борговою розпискою або наказом про сплату грошових коштів, що регулюється нормами цивільного права.

4. Особи, зобов’язані за векселем, несуть солідарну відповідальність. При невиконання вексельного зобов’язання основним боржником векселетримач може звернутися за стягненням до будь- кого з попередніх власників векселя.

Сьогодні використання векселів пов’язане з такими їхніми основними функціями:

• кредитна - вексель є інструментом короткострокового кредиту;

• розрахункова - через значну оборотність векселем можна розраховуватися за власними борговими зобов’язаннями, а також використовувати можливість взаємного погашення боргів, що сприяє зменшенню потреби в готівкових коштах, а тому може вважатися антиінфляційним;

• забезпечувальна - борг точно буде оплачено через правову основу векселя, а вчасне і безперебійне погашення вексельних зобов’язань сприяє налагодженню міжгоспо­дарських зв’язків і зростанню довіри до позичальника;

• інвестиційна - вексель як цінний папір може бути складо­вою інвестиційного портфеля, спрямованого на отримання прибутку.

Різноманітність сфер, у яких використовується вексель, зумо­вила виникнення багатьох його видів.

Можна класифікувати вексель за такими ознаками:

- суб’єкт, який випускає вексель:

- прості - виписуються боржником;

- переказні - виписуються кредитором;

Основа випуску векселя:

• комерційні - виникають на основі торговельної угоди;

• фінансові - оформлюють відносини позики;

• фіктивні, що не мають під собою реальної угоди.

Спосіб отримання доходу:

• дисконтні - дохід є різницею між номіналом і ціною купівлі;

• процентні - дохід у вигляді процента або включається в номінал векселя, або зазначений у векселі як відсоток до номіналу.

Місце платежу (для переказних векселів):

• недоміцильовані - місце платежу збігається з тим, що зазначене векселедавцем;

• доміцильовані - місце платежу змінене боржником.

Наявність додаткової гарантії платежу:

• авальовані - гарантом сплати у випадку неплато­спроможності боржника є третя особа;

• неавальовані - гаранта нема.

В Україні вексель можна використовувати не лише для отримання комерційного кредиту чи залучення додаткового фінансування, а й для відтермінування платежів до бюджету (ПДВ, відрахування до Пенсійного фонду), зовнішньоекономічних операцій із давальницькою сировиною, сплати митних платежів і акцизів тощо.

Особливість податкових векселів полягає в тому, що за ними не стягуються відсотки та вони потребують обов’язкового авалювання в обслуговуючому банку.

Щодо пенсійних векселів, то їх треба вважати модифі­кованими, оскільки вони містять причину виникнення зобов’язання, що не характерне для класичних векселів.