"Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виробництва і розповсюдження соціальної рекламної інформації органів виконавчої влади» від ЗО квіт. 2008 р. № 990 [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. - Режим доступу : www.rada.gov.ua

1 ГРомат є.В. Реклама : підруч. Для студ. Фаху «Маркетинг» / є.В. Ромат. - 3-є вид., переробл. І допов. - к.; X.: Студцентр, 2000. -416 с.

342

-рекламу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої та тютюнові вироби;

рекламу зброї;

рекламу послуг, пов’язаних із залученням коштів населення;

рекламу цінних паперів.

Доцільно відзначити, що вищеперераховані спеціальні вимоги щодо обмеження реклами спрямовані на реалізацію конституційних прав на охорону здоров’я і безпеку громадян і на захист права споживачів на необхідну, достовірну і доступну інформацію про продукцію, що забезпечує можливість їх свідомого і компетентного вибору згідно зі ст. 4,15 Закону України «Про захист прав споживачів».

Правовий статус учасників рекламної діяльності. Суб’єктами відносин, що виникають у сфері замовлення, виробництва, розповсюдження та споживання реклами, можуть бути громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, в тому числі юридичні та фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які отримали свідоцтво на здійснення підприємницької діяльності (зокрема, у сфері реклами) у встановленому законодавством порядку.

Що ж до юридичних осіб, то суб’єктами відносин у сфері реклами можуть бути будь-які юридичні особи, в тому числі підприємства, наукові, культурні, спортивні установи, громадські, релігійні чи благодійні організації, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Підприємства можуть бути учасниками ринку реклами незалежно від форми власності чи організаційно-правової форми. Наведений перелік юридичних осіб не є вичерпним.

Учасниками відносин у сфері реклами можуть бути також представництва нерезидентів в Україні, які не є юридичними особами за законодавством України, проте можуть здійснювати різні господарські операції від імені нерезидента, якого вони репрезентують. Функції таких представництв можуть виконувати як фізичні особи, яким нерезидентом надані

відповідні повноваження, так і структурні підрозділи нерезидента, що діють від його імені.

У ст. 1 Закону України «Про рекламу» проведено розмежування трьох учасників рекламної діяльності - рекламодавця, виробника реклами та її розповсюджувача.

Відповідно до абзацу 11 ст. 1 Закону України «Про рекламу», рекламодавець - це особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження. Рекламодавцем може виступати будь-яка особа, на замовлення якої виробниками реклами створюється рекламна інформація або окремі її елементи, а також особа, яка замовляє розміщення та розповсюдження рекламної інформації третім особам (розповсюджувачам реклами). Слід зазначити, що рекламодавцем може виступати і виробник реклами, який на підставі повноважень, наданих замовником такої реклами, вступає з третіми особами у відносини з розміщення та розповсюдження рекламної інформації. На рекламному ринку рекламодавець зазвичай виступає як рекламна служба виробника або продавця товарів чи послуг, проте їх роль не зводиться лише до замовлення і оплати реклами; вони також визначають разом із виробником реклами та її розповсюджувачем особливості рекламування певних видів товарів та послуг.

Наступним учасником рекламної діяльності відповідно до абзацу 1 ст. 1 Закону України «Про рекламу» є виробник реклами - особа яка повністю або частково здійснює виробництво реклами. Виробниками можуть бути фізичні особи, в тому числі суб’єкти підприємницької діяльності, юридичні особи будь-якої форми власності, представництва нерезидентів в Україні. Важливе значення має те, що виробниками реклами є як особи, що здійснюють виготовлення повністю готової до розповсюдження рекламної продукції, так і ті, хто бере участь у виготовленні реклами лише на певних етапах її виробництва.

В абзаці 12 ст. 1 Закону України «Про рекламу» визначено, що розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами. Розповсюджувачами реклами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи чи представництва

юридичних осіб нерезидентів, які здійснюють встановлення, розміщення та поширення реклами будь-якими рекламними засобами. На підставі аналізу законодавства про рекламу та практики, яка склалася на рекламному ринку, можна стверджувати, що розповсюджувачами реклами можуть бути приватні підприємці, видавництва, редакції, телестудії, спеціалізовані фірми, які мають місця для розміщення реклами. Зазвичай це організації, які є власниками засобів розповсюдження реклами - каналів інформації, по яких рекламне повідомлення доходить до споживача: газети, журнали, засоби зовнішньої реклами, радіо-, відео- або кіноустановка, брошури, плакати, листівки. Отже, розповсюджувачами реклами можуть бути як фізичні особи, так і юридичні особи чи представництва юридичних осіб- нерезидентів, які здійснюють встановлення, розміщення та поширення реклами будь-якими рекламними засобами.

Зазначимо також, що виробником реклами вважатиметься та особа, яка відповідає згідно з договором за доведення рекламної інформації до готової до розповсюдження форми, і та, яка передає за актом готову рекламу замовнику (рекламодавцю) або за його дорученням розповсюджувачу реклами. Розповсюджувачем реклами в цьому випадку визнається той, хто розповсюджує рекламу за договором з рекламодавцем або за його дорученням і приймає у нього готову рекламу за актом, якщо тільки розповсюджувач реклами не є одночасно рекламодавцем. Якщо розповсюджувач реклами за дорученням рекламодавця або його уповноваженого поручителя передав за договором і актом рекламу для розповсюдження іншій особі, то ця особа може бути визнана розповсюджувачем реклами.