Правові засади здійснення рекламної діяльності в Україні

Правові засади здійснення рекламної діяльності в Україні визначені в Господарському кодексі України (ГК), Цивільному кодексі України (ЦК), Законі України «Про рекламу», а також

врегульовані спеціальними актами законодавства: Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833 «Про Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення» (Порядок).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу», реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена у будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Отже, насамперед реклама - це інформація. У Законі України «Про інформацію» термін «інформація» визначено, як документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. У зазначеному законі надається також визначення масової інформації, під якою розуміється публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація. Рекламу слід включати до масової інформації, оскільки вона розповсюджена на невизначене коло споживачів реклами.

Оскільки реклама визначена законом як інформація, рекламою не вважаються різноманітні спеціальні заходи чи організовані події, призначені для розповсюдження рекламної інформації (рекламні акції).

До рекламної належить інформація про певні об’єкти: особи та товари. Слід зазначити, що, наприклад, соціальна реклама може мати й інші об’єкти (наприклад, цінності, погляди тощо).

Рекламна інформація може розповсюджуватися у будь- якій формі, тобто за допомогою будь-яких носіїв та засобів, до того ж як передбаченими положеннями закону, так і будь- якими іншими. Фактично, формою розповсюдження реклами може бути будь-яка форма розповсюдження масової інформації.

Закон також не обмежує рекламну інформацію у критеріях способів її поширення.

Основне призначення рекламної інформації полягає у формуванні або підтриманні обізнаності невизначеної кількості споживачів реклами та їх інтересу до об’єктів реклами.

Важливою характеристикою, що відрізняє рекламну інформацію від звичайної, є її чітко визначений «замовний», оплачуваний характер.

Без урахування такої ознаки термін «реклама», визначений у Законі України «Про рекламу», може бути застосований і до інших видів комунікації, які теж спрямовані на отримання прибутку, однак у зовсім іншій спосіб. Наприклад, інформаційні телепрограми теж іноді надають «інформацію про особу чи товар, ...призначену сформувати чи підтримати обізнаність... та... інтерес щодо таких осіб чи товару», але прибуток з’являється від продажу інформації широким колам населення, і в такому випадку розповсюджувана інформація оплачується саме її споживачами, які зацікавлені в її отриманні, а не замовниками, які зацікавлені в її розповсюдженні. З наведеного прикладу зрозуміло, що між такими засобами комунікації, як реклама та інформація, існує істотна різниця, хоча б вони й збігалися іноді за своєю формою чи зовнішнім проявом. Дуже часто ми можемо спостерігати, коли реклама та інформація змішуються, і тим важливіше нормативне розмежування цих явищ з метою державного контролю.

Однією з вимог Закону «Про рекламу» є заборона теле- радіопрацівникам займатися рекламою під виглядом інформації. Таким чином, реклама є спеціальною інформацією, яка має особливий статус, і співвідноситься як окреме і загальне з інформацією, передбаченою Законом України «Про інформацію».

Підхід щодо відмежування реклами від загального поняття інформації є виправданим. Це пов’язано зі специфікою рекламної діяльності, яка спрямована на отримання прибутку, і тому повинна визнаватися такою, що належить до сфери майнових і пов’язаних з ними правовідносин.

Слід наголосити на тому, що дія Закону України «Про рекламу» не поширюється на правовідносини, пов’язані з інформацією, яка висвітлює соціальні події, інтереси політичних партій, релігійних і громадських організацій та/або призначена для їх підтримки. Особливий статус має й соціальна рекламна інформація - це інформація державних органів

з питань здорового способу життя, охорони здоров’я, охорони природи, збереження енергоресурсів, профілактики правопорушень, соціального захисту та безпеки населення, яка не має комерційного характеру. У такій інформації не повинні згадуватись конкретна продукція та її виробники¹¹.

Для більш глибокого і повного розуміння такого явища, як реклама, слід звернути увагу на класифікацію реклами. На нашу думку, найбільш повну і розгорнуту класифікацію пропонує Є.В. Ромат¹².

Аналіз Закону України «Про рекламу» дозволяє класифікувати рекламу:

Так, на підставі аналізу Закону України «Про рекламу», рекламу, до якої застосовуються загальні вимоги щодо замовлення, виготовлення та розміщення, можна класифікувати за такими трьома критеріями:

-розповсюдження реклами щодо товарів, виробництво або реалізацію яких в Україні заборонено;

дотримання встановлених вимог стосовно змісту та достовірності реклами;

порядок замовлення, виготовлення та розповсюдження реклами, забороненої законом.

Що ж стосується реклами, до якої застосовуються спеціальні вимоги щодо замовлення, виготовлення розміщення окремих видів товарів, то до такої слід включити:

зовнішню рекламу;

рекламу лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації;