Правомочності суб’єктів торговельної діяльності щодо комерційної таємниці

Відповідно до ст. 505 ЦК України, комерційна таємниця - це інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які зазвичай мають справу з видом інформації, до якого вона належить, і, у зв’язку з цим, має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Правове регулювання відносин у сфері захисту комерційної таємниці визначаються Конституцією України. Так, відповідно до ст. 41 кожен має право самостійно володіти,

користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, крім винятків, встановлених законом.

Фізичним і юридичним особам надано можливість перешкоджати тому, щоб інформація, що правомірно знаходиться під їхнім контролем, без їхньої згоди була розкрита, отримана або використана іншими особами способом, що суперечить чесній комерційній практиці, за умови, що така інформація: є секретною в тому розумінні, що вона в цілому або у визначеній формі і підборі її компонентів не є загальновідомою і легкодоступною для осіб у тих колах, що зазвичай мають справу з подібною інформацією; через свою таємність має комерційну цінність; є об’єктом належних у таких обставинах кроків, спрямованих на збереження її таємності з боку особи, що правомірно контролює цю інформацію.

Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які зазвичай мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Комерційною таємницею може бути сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва (включаючи системи організації і управління), інформація, що має комерційну вартість в ринковому обороті, але не запатентована.

Специфікою комерційної таємниці є те, що вона має особливий предмет суспільних відносин - відомості, що становлять комерційну таємницю. Однак для того, щоб вони становили предмет комерційної таємниці, ці відомості повинні бути матеріалізовані у відповідному документі. Чинне законодавство не визначає відомості, що становлять комерційну таємницю. Такі відомості можуть бути зазначені тільки спеціально у договорі, наказі, статуті тощо³.

Майновими правами інтелектуальної власності на комерційну таємницю є:

Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором. На учасників господарського товариства відповідно до ч. З ст. 117 ЦК України покладено зобов’язання не розголошувати комерційну таємницю та інформацію про діяльність товариства. Водночас ЦК України не визначає поняття інформації про діяльність товариства, яка не може бути оприлюднена.

Так, до промислових таємниць належить інформація виключно технічного характеру, а до комерційних таємниць - способи організації продажу виробів, методи розповсюдження продукції, форми контрактів, розклад ділових нарад, перелік ділових партнерів, деталі торговельних угод, стратегія рекламної кампанії, списки постачальників і клієнтів, а також інші відомості конфіденційного характеру⁴.

Відповідно до ст. 507 ЦК України органи державної влади зобов’язані охороняти від недобросовісного комерційного використання інформацію, яка є комерційною таємницею, створення якої потребує значних зусиль і яка надана їм з метою отримання встановленого законом дозволу на діяльність, пов’язану з фармацевтичними, сільськогосподарськими, хімічними продуктами, що містять нові хімічні сполуки. Ця інформація охороняється органами державної влади також від розголошення, крім випадків, коли розголошення необхідне для забезпечення захисту населення або не вжито заходів щодо її охорони від недобросовісного комерційного використання.

Органи державної влади зобов’язані охороняти комерційну таємницю також в інших випадках, передбачених законом.

В об’єктивному значенні охорона комерційної таємниці - це обов’язок відповідних державних органів охороняти від недобросовісного комерційного використання інформацію, яка є комерційною таємницею, створення якої потребує значних зусиль і яка надана їм з метою отримання встановленого законом дозволу на діяльність, пов’язану з фармацевтичними, сільськогосподарськими, хімічними продуктами, що містять нові хімічні сполуки. Ця інформація охороняється органами державної влади також від розголошення, крім випадків, коли розголошення необхідне для забезпечення захисту населення або не вжито заходів щодо її охорони від недобросовісного комерційного використання.

Органи державної влади зобов’язані охороняти комерційну таємницю також в інших випадках, передбачених Законом України про знак для товарів і послуг (с. 162), Цивільним кодексом України (ст. 505-508), Господарським кодексом України (ст. 162), опосередковано Законами України «Про інформацію», «Про захист інформації в автоматизованих системах», «Про державну таємницю», «Про науково- технічну інформацію», Законами України «Про господарські товариства», «Про інвестиційну діяльність», «Про банки та банківську діяльність», «Про державну податкову службу в Україні», «Про адвокатуру», «Про Рахункову палату», «Про

захист економічної конкуренції», «Основами законодавства України про охорону здоров’я», «Про доступ до публічної інформації» визначається правовий режим конфіденційної інформації. Зазначене зумовлює обов’язок державних органів охороняти комерційну таємницю відповідно до функцій державних органів, кола суб’єктів, прав та обов’язків осіб, які мають відношення до певних видів таємниць¹⁰.

Строк чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю обмежується строком існування сукупності ознак комерційної таємниці, встановлених ч. 1 ст. 505 ЦК України.

Питання для самоконтролю

Ситуаційні завдання

Ситуаційне завдання 1

Щербаков працював у науково-дослідному інституті старшим науковим співробітником та займався дослідженням проблем теплозбереження. У процесі роботи він сконструював лічильник тепла, який принципово відрізнявся від існуючих, а саме: він не містив рухомих частин і при роботі не вимагав підключення до електромережі.

Щербаков самостійно подав заявку на винахід до Державної служби інтелектуальної власності та отримав патент на винахід.

Науково-дослідний інститут, вважаючи, що Щербаков створив службовий винахід, звернувся до суду про визнання інституту співвласником патенту.

Запитання

Ситуаційне завдання 2

Торговельне підприємство «ТОВ «САМ» зареєструвало знак для товарів та послуг у вигляді зображення яблука та підпису внизу великими літерами «САМ», а також найменування товариства «САМ». Через деякий час працівники фірми випадково виявили, що схожий знак для товарів та послуг використовується ПП «Взуттєва фабрика «САМ».

Вважаючи, що наявність двох юридичних осіб зі схожими найменуваннями та знаками для товарів та послуг може призвести до плутанини та введення споживачів у оману,

275

туристичне агентство звернулося до господарського суду з вимогою про заборону використовувати взуттєвою фабрикою знаку для товарів та послуг та про примусове перейменування фабрики.

Запитання

Ситуаційне завдання З

Приватне підприємство «Солод» (далі - ПП), яке здійс,- нювало діяльність з виробництва кондитерських виробів, почало випуск нової шоколадної плитки з фруктовою начинкою. ПП звернулось до Державної служби інтелектуальної власності для реєстрації знака для нової шоколадної плитки. Знак складався із слова «Фея» і портрета відомої кіноактриси М.

Держслужба України відмовила у здійсненні реєстрації цього знака.

Заявник оскаржив рішення до Апеляційної палати, зазначивши, що переліком документів, які повинна містити заявка, не передбачено такого документа, як згода певної особи.

Запитання

Тестові завдання