Чи може бути визнане недійсним рішення державного податкового органу лише з тих підстав, що у складеному цим органом акті перевірки відсутні посилання на законодавчі акти, вимоги яких порушено?

так, може, оскільки таке рішення не є обґрунтованим та не підкріплене нормативним актом;

сама лише відсутність у складеному державним податковим органом акті перевірки посилання на законодавчі акти, вимоги яких порушено господарюючим суб’єктом, не є підставою для визнання відповідного рішення державного податкового органу недійсним;

може, якщо суб’єкт господарювання не поставив підпис на акті перевірки;

не може у тому випадку, якщо суб’єкт господарювання поставив підпис на акті перевірки.

Право на проведення планової виїзної перевірки суб’єкта підприємницької діяльності надається лише у тому разі:

коли йому не пізніше ніж за десять календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення без дати її проведення;

коли йому не пізніше ніж за п’ять календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати її проведення;

коли йому не пізніше ніж за десять календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати її проведення;

коли йому не пізніше ніж за п’ять календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення без зазначення дати її проведення.

Державний захист прав громадян як споживачів здійснюють:

Державний комітет з технічного регулювання та споживчої політики;

Державна інспекція з питань захисту прав споживачів;

Кабінет Міністрів України.

Документ, виданий уповноваженим (акредитованим) Державною інспекцією України з питань захисту прав споживачів органом згідно з правилами державної системи сертифікації, який засвідчує, що харчові продукти і продовольча сировина належним чином ідентифіковані і відповідають вимогам чинних нормативних документів, - це:

міжнародний стандарт якості продукції;

сертифікат відповідності;

ліцензія;

свідоцтво.

Процедура обов'язкової сертифікації товарів включає:

перевірку та випробування продукції;

вимірювання та перевірку продукції;

систематизацію та вимірювання продукції;

утилізацію продукції.

Для того, щоб провести сертифікацію товарів, суб’єкт підприємницької діяльності повинен:

отримати сертифікат відповідності;

отримати сертифікат якості;

отримати ліцензію;

укласти договір з відповідним органом, який буде її здійснювати.

Обов’язкова сертифікація товарів здійснюється:

на платній основі;

на безоплатній основі;

за рішенням центру сертифікації;

за рішення Держспоживстандарту України.

Контроль за дотриманням стандартів, норм і правил, станом засобів вимірювання, а також іншими вимогами, пов’язаними із якістю продукції, здійснює:

Державна інспекція з питань захисту прав споживачів і її територіальні відділення;

Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації і його територіальні відділення;

центральні органи Держспоживінспекції, територіальні органи - центри;

державна служба технічного регулювання.

Державні стандарти України публікуються:

українською мовою з автентичним текстом російською мовою;

тільки українською мовою;

на вибір власника продукції або українською, або російською мовами;

на вибір державного органу або українською, або російською мовами.

Галузеві стандарти розробляються на продукцію:

за відсутності державних стандартів України чи у разі необхідності встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів;

за відсутності державних стандартів України, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів;

у разі необхідності встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів;

за відсутності державних стандартів України.

Сертифікація продукції в Україні поділяється на:

обов’язкову та добровільну;

обов’язкову;

добровільну;

галузеву та державну.

Випробування з метою обов’язкової сертифікації повинні

проводитися:

акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами);

державними органами у сфері технічного регулювання;

акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами);

державними органами у сфері технічного регулювання;

територіальними органами з питань захисту прав споживачів;

зареєстрованими відповідними державними підприємствами.

Чи потрібні сертифікати відповідності на кожній торговельній точці?

таке рішення приймає суб’єкт господарювання залежно від місця реалізації товару;

наявність сертифікатів відповідності на товари, які підлягають обов’язковій сертифікації, повинна бути забезпечена підприємством у кожній господарській одиниці;

якщо підприємство має мережу торгових об’єктів, то при відпуску товарів зі складу (бази) у магазини можуть видаватися копії цих сертифікатів, засвідчені підписом керівника цього підприємства або уповноваженою на те посадовою особою і печаткою із зазначенням дати її видачі;

наявність сертифікату та його копії на кожній торговій точці не є обов’язковою, достатньо, щоб сертифікат відповідності був у головного підприємства.