3. Правила торговельного обслуговування населення

Базовими нормативними актами, що встановлюють правила торговельного обслуговування населення є ЦК України, Закон України «Про захист прав споживачів», а також спеціальний акт законодавства - Постанова Кабінету Міністрів України «Про Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування» (далі Порядок № 833), Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджені наказом Мінекономіки від 19.04.2007 № 104 (далі Правила № 104), Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами,затверджені наказом Мінекономіки від 11.07.2003 № 185 (далі Правила № 185), Правила роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджені наказом Мінекономіки та європейської інтеграції від 24.07.2002 №219.

Відповідно до п.17 Порядку № 833, суб’єкти господарювання повинні всіляко сприяти продажу безпечного та якісного товару, а також забороняти продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких не зазначено строк придатності або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема, тих, що засвідчують їх якість та безпеку.

У документах на товари, що підлягають обов’язковій сертифікації, повинні зазначатися реєстраційні номери сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом.

Забороняється безпідставне вилучення, приховування або затримання реалізації виставлених для продажу товарів, а також примушування покупця до придбання товарів неналежної якості або непотрібного йому асортименту. Окрім того, не допускається продаж товарів, вільна реалізація яких заборонена.

Обслуговування окремих категорій громадян, яким згідно із законодавством надаються відповідні пільги, як правило, здійснюється у спеціально відведених торговельних приміщеннях (відділах, секціях).

Продаж товарів та продукції, виготовленої у закладі ресторанного господарства, здійснюється суб’єктом господарювання за цінами, що встановлюються відповідно до законодавства.

Ціни на товари і продукцію зазначаються на ярликах (цінниках) або у покажчиках цін, у сфері ресторанного господарства - на ярликах (цінниках) на закуплені товари та у прейскурантах і меню на продукцію, виготовлену в закладі ресторанного господарства.

Для повного та об’єктивного дотримання правил торговельного обслуговування населення суб’єкт господарювання зобов’язаний:

• надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари;

• усіляко сприяти споживачеві (покупцеві) у вільному виборі товарів і додаткових послуг, на його вимогу проводити перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни товарів з наданням йому контрольно-вимірювальних приладів, документів, які підтверджують якість, безпеку, ціну товарів;

• забезпечити можливість використання спеціальних платіжних засобів під час здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) відповідно до законодавства;

• перевірити справність виробу, продемонструвати, за можливості, його роботу та ознайомити споживача з правилами користування;

• забезпечити приймання, зберігання і продаж товарів та продукції, виготовленої у закладі ресторанного господарства, відповідно до законодавства;

• забезпечити доступ споживачів до торговельних об’єктів без здавання на збереження особистих речей, крім товарів, реалізація яких здійснюється у таких торговельних об’єктах;

• створити умови для збереження речей споживачів, уразі, коли вхід до торговельного об’єкта з товарами, які реалізуються в таких закладах, заборонено.

Розрахунки за продані товари та надані послуги можуть здійснюватися готівкою та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) відповідно до законодавства. Разом з товаром споживачеві в обов’язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який засвідчує факт купівлі товару та/або надання послуги.

У закладі ресторанного господарства, в якому обслуговування здійснюють офіціанти, оплата проводиться безпосередньо офіціанту відповідно до рахунка, що виписується на бланку встановленої форми. Після розрахунку офіціант видає споживачеві розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція).

Касир та інший працівник, з якими споживач розраховується за товар, під час проведення розрахунку повинен чітко назвати суму, що підлягає сплаті, суму, одержану від споживача, і покласти гроші окремо на помітному місці, оформити розрахунковий документ на повну суму покупки, назвати споживачеві належну йому суму здачі та видати її разом з розрахунковим документом.

Касир та інший працівник, які мають право одержувати від споживача гроші за проданий товар, зобов’язані приймати без обмежень банкноти і монети Національного банку (у тому числі пам’ятні, ювілейні монети, зношені банкноти та монети), які є засобами платежу, за номінальною вартістю, а також забезпечувати наявність у касі банкнот і монет для видачі здачі. Правильність розрахунку споживач перевіряє на місці не відходячи від каси. Забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб’єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.

Вибрані споживачем непродовольчі товари за домовленістю з адміністрацією торговельного об’єкта можуть

зберігатися в торговельному залі із зазначенням на виписаному товарному чеку часу оплати. Якщо споживач не вніс плату у визначений час, товар надходить у продаж. Придбані великогабаритні товари (меблі, будівельні матеріали, піаніно, холодильники, пральні машини тощо) споживач має право залишити на зберігання у суб’єкта господарювання на узгоджений строк шляхом укладення договору зберігання відповідного товару. До залишеного на зберігання товару додається копія розрахункового документа, на якій зазначається строк зберігання, а на самому товарі розміщується табличка з написом «Продано». Суб’єкт господарювання протягом зазначеного строку несе відповідальність за зберігання і якість товару.

Доставка товарів здійснюється у строк не пізніше 7 днів з моменту оформлення покупки, якщо інший строк не установлено згідно з домовленістю сторін.

У разі, коли доставка не зроблена через відсутність споживача в обумовленому місці та в обумовлений час, повторна доставка здійснюється у строк згідно з домовленістю сторін.

Днем передання товару вважається день доставки товару споживачу, а якщо товар потребує спеціальної установки (підключення) чи складання - день їх здійснення за наявності підпису споживача у супровідній документації. Водночас споживачу надають документи із зазначенням гарантійного строку (технічний паспорт).

У разі виявлення невідповідності товарів умовам продажу (даним, зазначеним у розрахунковому документі), некомплектних або товарів неналежної якості споживач може відмовитися від прийняття цих товарів. У такому випадку оформлюється акт, де зазначаються причини відмови. На підставі акта суб’єкт господарювання повинен доставити споживачеві товари без недоліків або повернути вартість товарів та послуг.

Витрати, пов’язані із заміною товарів, здійснюються за рахунок суб’єкта господарювання.

У разі неякісного складання та установки товарів споживач може вимагати безкоштовного усунення недоліків.

Для здійснення продажу непродовольчих товарів для особистого користування (одяг, взуття, трикотажні вироби тощо) суб’єкт господарювання повинен створити умови для їх примірки, а технічно складних та інших товарів, які потребують перевірки, - умови для її проведення.

Вимоги споживача до якості, безпеки та обміну товарів задовольняються суб’єктом господарювання відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів». У разі відпуску недоброякісної або виготовленої з порушенням технології страви (виробу) споживач має право за своїм вибором вимагати від суб’єкта господарювання замінити її або сплатити вартість.

У закладі ресторанного господарства забороняється встановлювати мінімум вартості замовлення і пропонувати споживачеві обов’язковий асортимент продукції, виробленої у такому закладі.

Продаж продовольчих товарів, готових до вживання, а також тих, що швидко псуються, інших продовольчих товарів (у тому числі овочів і фруктів) за межами торговельного приміщення (виїзна, виносна торгівля) здійснюється у відведених для цього місцях за наявності у суб’єкта господарювання дозволу на розміщення пересувних малих архітектурних форм та за умови дотримання встановлених для таких товарів температурного режиму зберігання і санітарних норм.

На кожну партію таких товарів, якщо це передбачено законом, видається супровідний документ, яким підтверджується їх якість та безпека, із зазначенням найменування товару, виробника, його адреси, дати виробництва (виготовлення), строку придатності.

Документами, що підтверджують якість та безпеку продовольчих товарів продовольчої сировини та супутніх товарів, є:

• сертифікат відповідності чи свідоцтво про визнання відповідності;

• декларація про відповідність, яка видається виробником продукції на кожну партію харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів;

• висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, свідоцтво про державну реєстрацію, гігієнічний сертифікат;

• сертифікат якості та карантинний дозвіл;

• ветеринарні документи (ветеринарна довідка, ветеринарне свідоцтво, і ветеринарний сертифікат).

Здійснюючи продаж непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва, працівники суб’єкта господарювання зобов ’язані надати споживачам необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари в супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів, яка має містити:

• назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;

• найменування нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати вітчизняні товари;

• дані про основні властивості товару;

• відомості про вміст шкідливих для здоров’я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремих товарів, якщо такі застереження встановлені нормативно- правовими актами;

• дані про ціну (тариф), умови та правила придбання товару;

• дату виготовлення; відомості про умови зберігання;

• гарантійні зобов’язання виробника (виконавця);

• правила та умови ефективного і безпечного використання товару;

• строк придатності (строк служби) товару, відомості про необхідні дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;

• найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

62

Не допускаються до продажу фасовані вітчизняні та імпортні харчові продукти без маркування державною мовою України, яке повинно містити в доступній для сприйняття покупцем формі інформацію про:

• загальну назву харчового продукту;

• номінальну кількість харчового продукту в установлених одиницях виміру (маса, об’єм тощо);

• склад харчового продукту, якщо він виготовлений з кількох складників, із зазначенням переліку назв використаних у процесі виготовлення інших продуктів харчування, харчових добавок;

• харчову цінність, а також енергетичну цінність (для харчових продуктів, що її мають);

• кінцевий термін реалізації або дату виготовлення і термін придатності до споживання;

• умови зберігання;

• позначення нормативного документа (для харчових продуктів вітчизняного виробництва);

• найменування та адресу виробника й місце виготовлення;

• умови використання (якщо такі передбачені);

• наявність у харчовому продукті компонентів з генетично модифікованої сировини (у разі, якщо використання таких компонентів передбачено нормативними документами або нормативно-правовими актами на цей харчовий продукт);

• застереження щодо вживання харчового продукту певними категоріями (групами) населення (діти, вагітні, люди похилого віку, спортсмени, хворі тощо);

• іншу інформацію, передбачену чинними в Україні нормативними документами, дія яких поширюється на певний харчовий продукт.

Маркування нефасованих харчових продуктів здійснюється державною мовою України в порядку, встановленому нормативними документами для певних харчових продуктів.

У маркуванні вітчизняних та імпортних харчових продуктів забороняється наводити інформацію про їх лікувальні властивості без дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

У маркуванні харчових продуктів використовуються специфічні символи, якими позначають дієтичні, профілактичні, оздоровчі харчові продукти, біологічно активні харчові добавки, дитяче харчування, харчування для спортсменів тощо.

Заклад ресторанного господарства зобов’язаний забезпечити зберігання речей споживача в гардеробі (за його наявності). Відповідальність за збереження речей споживача в гардеробі несе заклад згідно із законодавством.

Засоби вимірювальної техніки, які використовуються під час продажу товарів, повинні бути в справному стані, мати повірочне тавро територіального органу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики і проходити періодичну повірку в установленому порядку.

Споживач має право перевірити точність ваги відпущеного товару. Контрольно-вимірювальні прилади повинні розміщуватися на помітному і доступному для споживачів місці (п. 7 Правил № 185).

Правила користування засобами вимірювальної техніки у сфері торгівлі і громадського харчування та надання послуг (ПМУ 21-2001), затверджені наказом Держкомітету України з питань техрегулювання та споживчої політики від 11.10.2005 № 298, втратили чинність. Нові правила досі не з’явилися.

Проте відповідно до Закону про метрологію, яким слід керуватися, засоби вимірювальної техніки є об’єктами державного метрологічного контролю та нагляду. Саме тому засоби вимірювальної техніки, які використовують і під час продажу товарів, повинні бути в справному стані, проходити періодичну повірку, періодичність якої встановлюють територіальні органи Держспоживінспекції, та мати свідоцтво та повірочне тавро.

Відповідно до Порядку складання переліків ЗВТ як виробники, так і користувачі ЗВТ, що підлягають повірці, повинні складати перелік наявних у них Приладів. Неподання або несвоєчасне подання на погодження переліків ЗВТ, які перебувають в експлуатації та підлягають повірці, є адміністративним правопорушенням, передбаченим ст. 171 КпАП

( тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств від 51,00 грн до 510,00 грн).

Основні санітарні вимоги до підприємства торгівлі та його працівників. Суб’єкт господарювання повинен утримувати торговельні та складські приміщення, а також прилеглу до них територію відповідно до санітарних норм.

Під час продажу товарів і після закінчення виїзної (виносної) торгівлі суб’єкт господарювання зобов’язаний вжити заходів для дотримання чистоти на місці торгівлі та навколо нього.

Адміністрація торговельного об’єкта, в якому здійснюється продаж продовольчих товарів, зобов’язана забезпечити кожного працівника одягом, що відповідає санітарним нормам. Для зберігання верхнього одягу та особистих речей працівників обладнується окреме приміщення.

У разі зберігання товарів у підсобних приміщеннях і розміщення їх у торговельних залах чи на об’єктах дрібнороздрібної мережі працівники суб’єкта господарювання зобов’язані дотримуватися принципу товарного сусідства, санітарних норм, норм складування і вимог протипожежної безпеки.

Торговельний об’єкт обладнується відповідно до вимог нормативно-правових актів з питань охорони праці, здоров’я та навколишнього природного середовища, протипожежної безпеки, а також санітарних норм.

Суб’єкт господарювання зобов’язаний забезпечити наявність у працівників, що здійснюють продаж продовольчих товарів, особистих медичних книжок встановленого зразка, організацію і своєчасність проходження ними медичних оглядів та контроль за допуском їх до роботи за наявності необхідного медичного висновку. Медичні книжки пред’являються на вимогу працівників санітарно-епідеміологічної служби.

Особливості здійснення окремих видів торгівлі, продажу окремих продовольчих і непродовольчих товарів регулюються спеціальними правилами, що затверджуються у встановленому порядку. Це Правила роздрібної торгівлі

нафтопродуктами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442 (зі змінами), Правила роздрібної торгівлі ювелірними та іншими виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1999 № 460 (зі змінами), Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від

11. 07.2003 № 185; Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджені наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 № 104, Правила роздрібної торгівлі картоплею та плодоовочевою продукцією, затверджені наказом Мінзовнішекономторгу від 08.07.1997 № 344, Правила продажу товарів поштою, затверджені наказом Мінекономіки України та Мінтрансзв’язку України від 11.06.2008 № 206/699, Правила роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 24.07.2002 № 218, Правила роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджені наказом Мінекономіки від 24.07.2002 №219.

До закладів ресторанного господарства крім загальних організаційних вимог щодо правил торговельного обслуговування населення, визначених в Порядку провадження торговельної діяльності, застосовуються спеціальні вимоги, передбачені Правилами роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства.

Правила провадження торговельної діяльності закладами ресторанного господарства. Зазначимо, що саме Порядком провадження торговельної діяльності № 833 регламентуються основні вимоги щодо роботи суб’єктів господарської діяльності (закладів, підприємств) усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері ресторанного господарства.

Відповідно до п.1.3. Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, заклад ресторанного господарства - це організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, а також організовує дозвілля споживачів.

Суб’єкти господарської діяльності у сфері ресторанного господарства під час облаштування закладу (підприємства) згідно з обраним типом (класом) повинні мати необхідні виробничі, торговельні та побутові приміщення, а також обладнання для приготування та продажу продукції.

Вимоги, що висуваються до виробничих, торговельних та побутових приміщень закладів (підприємств) ресторанного господарства, обладнання, інвентарю, переліку послуг, технологічних режимів виробництва продукції, встановлюються законодавством України.

Відкриття закладу (підприємства) ресторанного господарства узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку.

Крім того, на фасаді приміщення закладу (підприємства) ресторанного господарства має розміщуватися вивіска із зазначенням його типу (класу), назви, найменування суб’єкта господарської діяльності та режиму роботи.

Режим роботи закладу ресторанного господарства встановлюється суб’єктом господарювання самостійно, а у випадках, передбачених законодавством, за погодженням з органами місцевого самоврядування. Для закладу ресторанного господарства, який обслуговує споживачів на підприємствах, в установах та організаціях, режим роботи встановлюється суб’єктом господарювання за домовленістю з їх адміністрацією.

Режим роботи має дотримуватися закладами (підприємствами) ресторанного господарства усіх форм власності.

Суб’єктами господарської діяльності має забезпечуватися належний санітарний стан виробничих, торговельних і складських приміщень відповідно до вимог Санітарних

правил для підприємств ресторанного господарства, затверджених Правилами від 24.07.2002 № 219.

На торговельно-технологічне обладнання, інвентар та посуд, що підлягають обов’язковій сертифікації, суб’єкт господарської діяльності повинен мати сертифікат відповідності, а ті їх види, що не підлягають сертифікації, повинні бути виготовлені з матеріалів, дозволених Головним державним санітарним лікарем України.

Працівники, які займаються виробництвом, зберіганням, а також продажем харчових продуктів і продовольчої сировини, зобов’язані мати професійну спеціальну освіту/підготовку. Усі працівники, зайняті в ресторанному господарстві, проходять медичне обстеження в установленому законодавством порядку, результати якого відображаються в їх особових медичних книжках. Особова медична книжка пред’являється для контролю на вимогу представників установ державної санітарно-епідеміологічної служби.

Суб’єкти господарської діяльності в кожному пункті продажу товарів зобов’язані мати Правила роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, Санітарні правила, санітарний журнал, особові медичні книжки працівників, журнали реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці та реєстрації інструктажів з питань охорони праці, а також книгу відгуків та пропозицій. Суб’єкти господарської діяльності повинні мати також журнал реєстрації перевірок.

Слід зазначити, що вимоги щодо якості продовольчої сировини, закупних товарів, харчових продуктів та напівфабрикатів, їх упаковки, маркування, транспортування, приймання, умов реалізації, строків придатності до споживання чи дат закінчення строків придатності до споживання, методів лабораторного контролю регламентуються спеціальним законодавством України, а саме: Законом України від 06.09.2005 № 2809-IV «Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини».

Суб’єкти господарської діяльності під час виготовлення продукції власного виробництва повинні дотримуватися технологічних режимів виробництва продукції (сумісність

продуктів, їх взаємозаміна, режим холодного й теплового оброблення сировини тощо), визначених нормативною документацією (збірниками рецептур страв, кулінарних, борошняних кондитерських і булочних виробів, затверджених в установленому порядку державними стандартами, технічними умовами, а також Санітарними правилами.

Продаж Продукції за межами закладів (підприємств) здійснюється у спеціально відведених для цього місцях з дозволу місцевих органів виконавчої влади, установ державної санітарно-епідеміологічної служби та за умови дотримання встановлених для цієї продукції вимог законодавства України.

Кожна партія продукції, яка продається поза торговельною залою, повинна мати посвідчення про якість із зазначенням найменування підприємства-виробника, його адреси, нормативного документа, відповідно до якого вона виготовлена, найменування продукції, дати виготовлення, терміну придатності до споживання чи дати закінчення його, умов реалізації і зберігання, маси одиниці розфасування /упаковки/ і ціни за одиницю розфасування або ваги продукції.

Якщо продукція може завдати шкоди життю або здоров’ю споживача, суб’єкт господарської діяльності зобов’язаний негайно припинити її виробництво і продаж до з’ясування причин і усунення усіх недоліків. У випадку, коли недоліки, які можуть зашкодити життю та здоров’ю споживача, неможливо усунути, суб’єкт господарської діяльності зобов’язаний вилучити з обігу неякісну та небезпечну продукцію, відкликати її від споживачів. У такому випадку виробник зобов’язаний відшкодувати в повному обсязі завдані споживачам збитки, пов’язані відкликанням продукції.

У закладах (підприємствах) самообслуговування й магазинах кулінарних виробів розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається споживачеві після оплати вартості продукції готівкою. Оплата вартості продукції здійснюється споживачем безпосередньо офіціанту відповідно до рахунка, який виписується на бланку встановленої форми. Після розрахунку офіціантом споживачеві надається розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція).

Під час приймання попереднього замовлення на обслуговування суб’єкти господарської діяльності зобов’язані гарантувати виконання його замовлення в узгоджені із замовником строки. У разі відмови замовника від обслуговування в день проведення заходу він зобов’язаний викупити замовлену продукцію, яка не може бути продана іншим споживачам. Однак у разі, коли суб’єкт господарської діяльності не може виконати замовлення споживача, він зобов’язаний повідомити про це замовника не пізніше ніж за п’ять днів.

Відзначимо, що окремі договори роздрібної купівлі- продажу споживачів з підприємствами ресторанного господарства (підприємствами, що надають такі послуги населенню) розглядаються як договори роздрібної купівлі-продажу, зокрема договори з придбання вже готових продуктів харчування, а тим більше з умовою їх використання поза межами такого підприємства. У такому випадку громадянин, який придбав цей товар, вважатиметься споживачем-покупцем і захист його прав при виявленні недоліків у товарі має здійснюватися за ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів». Якщо ж громадянин замовляє у підприємства ресторанного господарства приготування страви і між замовленням і його виконанням є певний проміжок часу, то укладена угода може мати ознаки договору про надання підрядних послуг. Відповідно до цих відносин слід застосовувати ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, можуть бути й такі угоди, які мають ознаки договору роздрібної купівлі-продажу і договору про надання громадянам-замовникам додатково тих чи інших послуг (забезпечення місцем та столовими приборами для вживання їжі, музичним супроводом, концертними виступами тощо). Ось чому такі договори підприємств ресторанного господарства з обслуговування громадян-споживачів є комплексними, що не суперечить законодавству, адже відповідно до ст. 4 ЦК України цивільні права та обов’язки можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, що не суперечать йому.