1.3. Гроші як загальний еквівалент і абсолютно ліквідний актив

Подібний погляд на гроші лежить в основі особливого підходу до теорії грошей, а саме портфельного підходу. Він є основою всієї сучасної грошової теорії. У капиталістичному суспільстві люди мають можливість зберігати багатства в різних формах, (у вигляді державних облігацій, акцій), володіти грішми, машинами, будинками, тощо. Портфельний під­хід розглядається індивідуально для кожного власника який володіє пев­ним фондом багатства і приймає рішення з приводу якого-небудь активу в якому він хоче зберігати своє багатство протягом даного періоду. Зокре­ма власник вирішує питання про те, яку частину багатства він буде зберігати у вигляді грошей. Цей підхід був сформований Хиксом. Особа повинна розподілити своє особисте багатство W між різними видами активів. На цьому етапі слід проаналізувати два види активів: М – гроші, В – державні закупівлі, t – момент часу, на який приймається рішення:

W = Mt + Bt.

Вважається, що мета полягає в максимізації доходу від багатства протягом періоду, на який приймається рішення. Власники визначають пропорції, відповідно до яких вони розподіляють своє багатство між грішми й облігаціями шляхом оцінки відносної прибутковості кожної фор­ми. Наприклад: облігації приносять два види доходу, це відсоток і дохід від приросту капіталу, що буде отриманий, якщо курс облігації підні­меться протягом періоду, коли вона зберігається у власника.

Грошам, на відміну від інших товарів, властива абсолютна ліквід­ність. Ліквідність визначається як: 1) можливість використання певного активу в ролі способу платежу; 2) здатність даного активу зберігати свою мінімальну вартість незмінною.

Абсолютна ліквідність – здатність активу негайно обмінюватися на будь-які блага.

Портфельний підхід до визначення сутності грошей є методом аналізу їх використання.

Суть портфельного підходу полягає в оцінці його окремих елементів з позиції міри їх ліквідності. (рис. 1.1)

Економісти використали умовний портфель активів окремого еконо­мічного суб’єкта, в якому всі активи розмістили в міру зниження їх лік­відності, тобто здатності до обміну.

На першому місці в портфелі розміщена готівка, оскільки вона має найвищу абсолютну ліквідність (М0), і тому ні в кого не виникає сумніву, що це – гроші. На другому місці розміщені вклади до запитання та карт­кові, які мають хоч і високу ліквідність, проте нижчу, ніж готівка (М1).

На третьому місці розміщені строкові вклади, які мають ще нижчу ліквідність, за що їх називають квазігроші і включають уже до третього грошового показника – агрегата (М3).

Активи, в яких збе­рі­гається багатство

Індивід (банк)

Портфель цінних паперів (Фонд багатства)

володіє приймає рішення

мета

Отримати максимальний дохід від цін­них паперів, грошей. Все це впливає на конкретну форму активу

Рис. 1.1. Схема портфельного підходу до сутності грошей

Ще нижчу ліквідність має наступний актив – облігації, в якому є еле­менти з достатньою ліквідністю, а є й із вкрай низькою. Тому в одних краї­нах перші з них вважають ще грішми, а другі – ні, а в інших країнах усі облігації вже не вважають грішми.

Однак, незважаючи на багатовікові дослідження і велику кількість теоретичних концепцій грошей, людство сьогодні не має однозначної відповіді на питання, що таке гроші.

Гроші  кінцева форма загального еквівалента.

Гроші мають дві властивості: споживчу вартість і вартість.

Споживча вартість полягає в тому, що гроші відіграють роль загального еквівалента. Вартість визначається витратами праці на їхнє виробництво.

З появою грошей усі товари прирівнюються до грошей і часто самі створюють ціну.

Ціна товару  це спосіб відображення в грошах вартості товару.

Гроші, як усякий товар, мають певну внутрішню вартість. Визна­чається вона витратами суспільної праці на власне виготовлення. Однак гроші не мо­жуть виразити цю вартість у ціні як простий товар. Вони виражають в ній різноманітність товарів у вигляді мінових пропорцій. Мінова вартість гро­шей – це їх відносне товарне відображення, або купівельна спроможність.

Внутрішня і мінова вартість грошей пов’язані між собою. На міно­ву вартість впливають не тільки ринкові відносини, але й держава. Гроші як товар є продуктом людської праці й учасником товарообміну.

Вартість грошей визначається їх купівельною спроможністю, а ціною тієї чи іншої грошової одиниці є її валютний курс.

Відносна вартість грошей у функції способу обігу визначається опосередковано як їхня купівельна спроможність. Їхня цінність порівню­ється з вартістю товарів і послуг, які можна на них купити. Динаміка вартості грошей визначається динамікою цін. Ці величини перебувають у відносно пропорційній залежності.

Гроші як капітал набувають своєї вартості на грошовому ринку під впливом попиту і пропозиції, і виступає вона у формі процента. Вартість грошей як грошей формується безпосередньо у сфері їх обігу, де гроші обмінюються на реальні блага, а вартість їх набуває форми купівельної форми спроможності. Тому змінну вартості грошей за певний період можна визначити за формулою:

І в.г. = 1 \ Iц.,

де Iв.г. – зміна вартості грошей;

Iц. – індекс середнього рівня цін за певний період.

Зміна вартості грошей (Iв.г.) – надзвичайно важливий економічний показник, що відчутно впливає на всі сфери життя суспільства. Рівень вартості грошей, як і ті економічні процеси, що його визначають, не може залишатися незмінним.