Тема 11. Комерційні банки

11.1. Комерційні банки: походження, види, правові основи орга­нізації

Початок банківської діяльності відноситься до часів Древнього Ваві­лону, коли храми приймали внески на заощадження і видавали позики під відсотки, беручи в клієнтів письмові зобов’язання, або під заставу. Аналогічні операції, а також грошові розрахунки здійснювалися в Древній Греції жерцями, храмами і міняйлами-транзитами, а в Древньому Римі – менсаріями.

З падінням Римської імперії занепав і початок банківського ремесла.

Розвиток виробництва і торгівлі в середині століття сприяв відро­дженню банківської справи. У 1171 році був заснований банк Венеції, а в XIV – XV століттях банкіри були могутньою соціальною силою. У бага­тьох країнах Європи банки виникли завдяки розвиткові торгівлі. Вони створювалися купцями для збереження грошей і здійснення роз­ра­хун­ків. Надалі банківська справа набуває інтенсивного розвитку і удо­ско­на­лення. Повноцінні гроші в банківських операціях поступово витісня­ються борго­вими розписками, записами на рахунках. З розписок, іменних векселів виростає банкнота, розширюється застосування чеків, практика безготів­кових розрахунків, що приводить до розвитку "жиробанків". Кре­ди­тування значною мірою залишається в руках приватних банкірів – лихварів.

У сучасних умовах банки відіграють важливу роль у фінансовій систе­мі держави. З виділенням України як незалежної держави з’явля­ється велика кількість комерційних банків, що відіграють не останню роль у становленні держави.

Комерційні банки – економічно самостійні комерційні підприєм­ства, що функціонують в умовах державного контролю за його діяль­ністю з боку органів банківського нагляду.

За формою вони можуть бути:

1) унітарними, тобто заснованими на принципах єдиновладдя;

2) з колективною формою власності.

Унітарні банки мають одного власника в особі держави. В Україні функціонує два унітарних комерційних банки з державною формою влас­ності: Український ощадний банк і Український експортно-імпортний банк. Статутні капітали цих банків створюються за рахунок бюджетних коштів.

Інші комерційні банки мають колективну форму власності. При­ват­ними банками вони не можуть бути, оскільки частка кожного із заснов­ників законодавчо обмежена – 35% статутного капіталу банку.

У залежності від організаційно-правової форми діяльності комер­ційні банки поділяються на акціонерні банки відкритого і закритого типу, на пайові банки та кооперативні банки.

Акціонерні банки – це об’єднання декількох громадян або під­приємств, компаній і акціонерів, що формує свій капітал шляхом випуску і розміщення акцій банку.

Акціонерний банк закритого типу поширює свої акції у формі закри­тої підписки за рішенням засновників.

Акціонерний банк відкритого типу розподіляє свої акції за допо­могою відкритого продажу.

Акціонери не мають права чекати від банку повернення своїх внес­ків. Саме тому акціонерні банки вважаються більш стійкими і надійними.

Пайові банки формують свій капітал за рахунок внесків коштів (паїв) у статутний фонд. При цьому кожен з учасників зберігає право власності на його частку капіталу, тобто банк не є власником капіталу. Ці банки засновані на принципах товариств з обмеженою відповідальні­стю, при цьому відповідальність кожного учасника обмежена розміром його внеску в статутний капітал банку.

Кооперативні банки створюються за територіальним принципом: місцеві та центральний кооперативні банки, причому законодавче обме­ження мінімальної кількості учасників банку становить 50 осіб, кожен учасник банку незалежно від розміру своєї участі в капіталі має право лише одного голосу, клієнтами можуть бути тільки його учасники.

Залежно від величини активів банки поділяються на:

малі банки з активами до 50 млн. грн.;

середні – з активами від 50 млн. грн. до 100 млн. грн.;

великі – з активами від 100 млн. грн. до 1 млрд. грн.;

найбільші банки з активами понад 1 млрд. грн.

За розміром статутного капіталу банки діляться на:

малі – зі статутним капіталом до 5 млн. євро;

середні – зі статутним капіталом до 10 млн. євро;

великі – зі статутним капіталом до 30 млн. євро;

найбільші – зі статутним капіталом понад 30 млн. євро.

За секторами ринку банки бувають:

міжнародні, які здійснюють свою діяльність в Україні та за її межами;

міжрегіональні, які здійснюють свою діяльність на території України;

регіональні, що обслуговують, як правило, клієнтів одного регіону.

Залежно від діапазону операцій банки розрізняють:

універсальні банки, які виконують широкий спектр операцій та на­дають різноманітні послуги своїм клієнтам;

спеціалізовані банки, які у своїй діяльності: обслуговують певну кате­горію клієнтів (банки з клієнтською спеціалізацією); обслуговують пере­важно юридичних та фізичних осіб у межах певної галузі (банки з галузевою спеціалізацією);

банки з надання невеликого кола послуг для більшості своїх клієн­тів (банки із функціональною спеціалізацією).

Існують філії комерційних банків, вони бувають багатофіліальні, малофіліальні і безфіліальні.

Ліцензування – це порядок видачі комерційним банкам, які набули статусу юридичної особи, дозволу на здійснення банківських операцій. Перелік операцій, що підлягають ліцензуванню, визначається Законом Украї­ни "Про банки і банківську діяльність". До територіального управ­ління НБУ за місцем створення банку для реєстрації необхідно подати наступні документи:

заяву про реєстрацію банку;

установчий договір (крім державного та кооперативного банків);

статут банку;

рішення про створення банку;

бізнес-план;

інформацію про фінансовий стан учасників;

документи, які підтверджують ділову репутацію учасників, що бра­ти­муть істотну участь у банку;

бухгалтерську та фінансову звітність учасників;

відомості про кількісний стан органів управління та контролю в банку;

копію платіжного документа про внесення плати за реєстрацію;

копії звіту про проведення відкритої підписки на акції;

відомості про професійну придатність та ділову репутацію керівних осіб банку;

нотаріально завірені копії установчих документів акціонерів (учас­ників банку);

документ, що засвідчує наявність приміщення для розміщення банку;

копії платіжних документів про здійснення учасниками банку сплати внесків до статутного капіталу.