10.2. Контроль та аудит у Центральному банку

Контроль є головним інструментом підвищення ефективності управ­ління Центральним банком. Класифікувати контроль можна за кіль­кома принципами: за суб’єктами, часом проведення, формою організації, джерелами даних, методом здійснення.

За суб’єктами контроль поділяють на зовнішній і внутрішній.

Зовнішній контроль – це державний нагляд за діяльністю цент­раль­них банків, який провадиться незалежними аудиторами та держав­ними аудиторськими або контрольними органами. В Україні це – Рахун­кова палата, Державна податкова адміністрація, Головне контрольно-ревізійне управління тощо.

Внутрішній контроль – внутрішній банківський аудит (ревізійні від­ді­ли банку, ревізійні комісії), який має особливе значення для безпеч­ності й ефективності операцій банку. У Центральному банку в процесі управління він повинен здійснюватися безперервно, причому не лише спеціальними контрольними службами, а й усіма іншими підрозділами, керівниками та співробітниками.

За часом проведення контроль поділяється на попередній, який здійснюється до фактичного виконання робіт, поточний, що прова­диться в процесі діяльності щодо здійснення банківських операцій, на­дан­ня послуг, наступний – це контроль кінцевих результатів за про­веденими банківськими операціями, наданими послугами.

За формою організації розрізняють контроль адміністративний, який базується на планах виконання робіт і відповідальності за їх реа­лі­зацію, перевірках установлених правил, процедур повноважень і доку­мен­тів щодо прийняття управлінських рішень, надання персоналу повно­важень на укладення угод та іншого доступу до активів, і фінансо­вий, або бухгалтерський, який стосується облікової політики банку, про­цедур та правил ведення документації, пов’язаних із функціями забез­печення захисту активів і достовірності фінансової звітності.

За джерелами даних контроль поділяють на документальний, при якому дані отримуються з первинної документації та фінансової і ста­­­тистичної звітності та фактичний, при якому інформацію отримують під час обстеження фізичних об’єктів – інвентаризації, експертної оцінки, тощо.

За методом здійснення розрізняють такі форми контролю:

обстеження – збір інформації про окремі види банківської діяльно­сті та операції, виявлення питань, які потребують додаткового вивчення й аналізу;

аналіз – дослідження, оцінка розгляд складових предмету аналізу з метою підвищення ефективності управлінських чи інвестиційних рішень;

моніторинг – нагляд за окремими видами банківської діяльності, операціями та їх оцінка;

перевірка – обстеження і вивчення окремих ланок діяльності структурних підрозділів банку, документів інформаційної системи, обліко­вих записів, фінансової і статистичної звітності, а також контроль за до­сто­вірністю виконання необхідних процедур;

ревізія – документальний контроль за фінансово-господарсь­кою діяльністю структурних підрозділів банку, дотриманням ними зако­нодав­ства з фінансових питань, достовірністю обліку та звітності з метою вияв­лен­ня нестач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цін­но­стей, попередження можливих фінансових зло­вжи­вань та інших порушень;

аудит – процес збору й оцінки незалежною компетентною особою інформації про фінансово-господарську діяльність банку з метою визна­чення ступеня її відповідності встановленим критеріям і надання резуль­татів перевірки керівництву банку та іншим зацікавленим користувачам.