Тема 10. Центральний банк

10.1. Центральні банки, їх походження, призначення, функції та операції

Банк – це фінансова організація, установа, функціями якої є креди­тування суб’єктів господарської діяльності і громадян за рахунок залу­чен­ня коштів підприємств, організацій, установ, населення й інших кре­дит­­­них ресурсів, касове і розрахункове обслуговування народного госпо­дарства, виконання валютних та інших банківських операцій, передба­чених цим законом.

Банки є юридичними особами. Вони є економічно самостійними і цілком незалежними від виконавчих і законодавчих органів державної влади в рішеннях, пов’язаних з їх оперативною діяльністю, а також вимог і вказівок, які не відповідають чинному законодавству. Співробітникам орга­нів Державної влади і управління забороняється брати участь в орга­­нах управління банків, у тому числі суміщення посад.

Банківська система – це сукупність різних видів взаємозалежних банків і інших кредитних установ, що діють у межах єдиного фінансово-кредитного механізму.

Діюча грошово-кредитна політика в організаційному відношенні сфор­мувалася в ході кредитної реформи, що почалася у 1987 р. за Радян­ського Союзу. У серпні 1991 р. Україна стала незалежною державою й одержа­ла можливість самостійно формувати власну банківську і грошову систе­му. У березні 1991 року правовою основою функціонування банківської системи став Закон "Про банки і бан­ківську діяльність". У цьому Законі передбачене функціонування дворівневої банківської системи. Вона ство­рювалася з метою розши­рення інфраструктури ринкової економіки, поліпшення обслугову­вання підприємств і населення, наближення бан­ків­ських установ до своїх клієнтів. Банківська система України починала свою роботу в надзвичайно жорсткому економічному середовищі – в умо­вах стрімкого падіння виробництва, руйнівної гіперінфляції і повного дисбалансу економічних процесів. Це заважало формуванню банками власної ресурсної бази і капіталу, стримувало розвиток довгострокового кредитування.

Банківські ресурси – різновид, складова частина фінансових ресурсів, що включає власні і залучені кошти банків.

Власні кошти – це акціонерний і резервний капітал, а також нероз­поділений прибуток.

Залучені кошти: внески, кошти від продажу облігацій та інших цін­них паперів.

До першого рівня належать Національний банк, що є "банком бан­ків", він же Центральний банк держави, а до другого рівня банківської системи належать комерційні банки різних видів і форм власності, а та­кож приватні.

"Банк банків" – це Центральний банк, що контролює діяльність інших банків і фінансово-кредитних інститутів, що виконують стосовно них роль банку.

За станом на 1 серпня 2000 року в списках банків, їхніх філій і пред­ставництв, валютних бірж і фінансово-кредитних установ Національним банком України зареєстровано 196 банків (203 – на початок року), серед них 2 державних (ощадний і Укрексімбанк), 167 акціонерних товариств (118 відкритих і 49 закритих) і 27 товариств з обмеженою відповідаль­ністю. У їхньому числі зареєстровано 30 комерційних банків, створених за участю іноземного капіталу (15,3% від загальної кількості), серед яких 8 банків з 100% іноземним капіталом. Частка участі іноземного капіталу в бан­ківській системі становить 14,5%. На ринку банківських послуг функ­ціонує 158 комерційних банків, з яких 151 має ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями.

За станом на 1 листопада 2001 року в Державному реєстрі банків України зареєстровано 190 банків, тобто на 5 банків менше, ніж на поча­ток року. З них зареєстровано 29 банків (15%), створених за участю іно­зем­ного капіталу (на початок року їх було 31), у тому числі 6 банків (3,2%), цілковито створених на основі іноземного капіталу (на початок року – 7). Частка іноземного капіталу в статутному капіталі банківської системи України зменшилася з 14,5% на початок року до 13,3% на 1 лис­топада 2001 року. За станом на 1 листопада 2001 року на стадії ліквідації знаходилося 37 банків (19,5%), з них 17 банків ліквідувалися за рішенням НБУ, 16 банків – за рішенням господарських судів, 4 – за рішенням збо­рів акціонерів.

Банківська система держави бере участь в економічних процесах держави в умовах загальноекономічної кризи, низьких темпів ринкових перетворень. Національний банк України прикладає всіх зусиль для реа­лі­зації основної стратегічної мети, визначеної для нього законодавством, – забезпечення стабільності національної валюти шляхом проведення ціле­спрямованої політики на макроекономічну стабілізацію і зниження темпів інфляції. Виконання монетарної політики Національного банку Украї­ни відбувається за участю комерційних банків. Національний банк України постійно здійснює контроль над грішми в економіці і зниженням темпів падіння валового внутрішнього продукту (рис. 10.1).

Рис. 10.1. Динаміка інфляції і валового внутрішнього продукту

Перший рік нового тисячоліття став кроком на шляху до еконо­міч­ного зростання економіки нашої держави. Це стало можливим завдяки розширенню виробництва й істотному зростанню продуктивності праці як в окремих галузях, так і в економіці України в цілому. Із січня до грудня 2000 року валовий внутрішній продукт складав 5,4%, а із січня до грудня 2001 року валовий внутрішній продукт України збільшився на 9% (рис.10. 2).

Протягом першого кварталу 2003 року кількість банків, які мають ліцензію на здійснення банківських операцій, залишалася незмінною, з 2002 р. – 157, із них 20 – це банки з іноземним капіталом, у тому числі 7 – зі 100-відсотковим іноземним капіталом. Кількість банків, включених до Державного реєстру, збільшилася зі 182 до 183, банків, що перебу­вають у стадії ліквідації, – зменшилася з 24 до 23. Створено 2 нових банки. В ста­дії реорганізації перебуває 1 банк.

Рис. 10.2. Реальний валовий внутрішній продукт в Україні з початку 2000 року до листопада 2001 року (дані в % до переднього періоду)

Про динамічний розвиток банків протягом І кварталу 2003 року свід­чать високі темпи приросту активів, обсягу залучених коштів, капіталу, що майже вдвічі перевищували темпи приросту цих же показників за від­повідний період минулого року. Так, загальні активи банків України збільшилися на 10,4 % (за І квартал 2002 р. – на 5,6 %) і становили 74833,7 млн. грн., кредитний портфель – на 8,4 % (за І квартал 2002 р. – на 7,4 %) і дорівнював 50673,1 млн. грн. зобов’язання – на 11,9% (за І квартал 2002 р. – на 6,2%) і становили 60314.9 млн. грн., Статутний капі­тал – на 7,7% (за І квартал 2002 р. – на 3,1%) і досяг 6457,4 млн. грн.

Національний банк є Центральним банком держави, його емісійним центром. Національний банк проводить єдину грошову політику у сфері грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує міжбан­ків­ські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці щодо валют інших країн. Йому належить монопольне право на випуск грошей в обіг, а також випуск національних грошових знаків за рішенням Верховної Ради України.

Національний банк виконує майже всі функції, властиві Централь­ному банкові ринкової держави.

Національний банк України складає платіжний баланс і баланс між­народних інвестицій України, здійснює їх аналіз і прогнозування, а також представляє інтереси України в Центральних банках інших держав, між­на­родних банках і інших кредитних установах, де співробітництво здій­снюється на рівні центральних банків.

Національний банк формує національну скарбницю країни й орга­нізовує її діяльність, зберігає резервні фонди грошових знаків, коштовних металів і золотовалютних запасів. Національний банк накопичує золото­ва­лютні резерви і здійснює операції щодо їх розміщення (у тому числі в іно­зем­них банках) самостійно або через банки, також здійснює державну полі­тику з питань захисту державних таємниць у банківській системі, бере участь у підготовці кадрів для банківської системи.

Національний банк України може направляти своїх представників для участі в роботі зборів акціонерів (учасників), засідань спостережної ради правління і ревізійної комісії іншого банку або кредитної установи з пра­вом дорадчого голосу. Банк також може вимагати здійснення обов’яз­кових аудиторських перевірок банків та інших кредитних установ, одержувати висновки незалежних аудиторських організацій про результати цих пере­вірок тощо.

Національний банк має право контролювати і вживати жорстких заходів у разі порушенні законодавства. Якщо існують порушення зако­нодавства, то Національний банк України має право вживати таких захо­дів, як:

1) підвищення норми обов’язкових резервів;

2) стягнення з банків або інших кредитних установ штрафу у роз­мірі неправомірно отриманого доходу;

3) усунення керівництва від управління банком або іншою кредит­ною установою і призначення тимчасової адміністрації;

4) відзивання ліцензії на здійснення окремих або всіх банківських операцій;

5) застосування рішення про реорганізацію або ліквідацію банку тощо.

Національний банк України визначає для комерційних банків і кре­дит­них установ форми звітності і порядок їхнього складання, що необ­хідні для ведення грошово-кредитної і банківської статистики і здійснення валютного контролю.

Банківські операції – це операції із залучення і розміщення коштів, цінних паперів, здійснення розрахунків.

Розрізняють активні, пасивні та комісійні (посередницькі) опе­рації.

Активні операції здійснюються за рахунок наявних фінансових ресурсів – це надання кредиту, купівля цінних паперів.

Пасивні операції – це операції, за допомогою яких банки фор­мують фінансові ресурси, тобто залучення внесків, продаж цінних папе­рів для наступного використання їх як активних засобів.

Комісійні (посередницькі) операції – це надання послуг, вико­нання доручень, посередницькі операції.

Контроль за банківською діяльністю – це комплекс заходів, спрямо­ваних на забезпечення регулярного спостереження і періодичних пере­вірок фінансово-господарської діяльності, організації роботи банку і його підрозділів.