8.2. Суть кредиту

В умовах ринкової економіки кредит набуває суспільного характеру. Необхідність кредиту тісно пов’язана з особливостями кругообігу індиві­ду­ального капіталу.

Кредит у ринковій економіці необхідний для:

коливання потреб в обігових коштах суб’єктів ринку;

виникнення потреби в створенні і відновленні основного капіталу.

Завдяки капіталові зменшується час на задоволення господарських і особистих потреб. Кредит є опорою сучасного ринку, невід’ємним еле­ментом ринкового розвитку.

Кредит – це позички в грошовій або натуральній формі, надані кре­дитором позичальникові на умовах повернення, найчастіше з виплатою відсотків за користування позичкою.

Розрізняють наступні види кредитів:

короткострокові;

середньострокові;

довгострокові;

гарантовані.

Суб’єктами кредиту виступає кредитор і позичальник.

Кредитор – це сторона, яка надає вартість у грошовій формі або в на­ту­ральній іншому суб’єктові ринку на тимчасове користування на умо­вах повернення і платності.

Позичальник – це сторона, що одержує позичку. Позичальниками можуть бути юридичні і фізичні особи, що відчувають нестачу власних коштів.

Об’єкти кредиту – це грошові або матеріальні цінності, на які ство­рюється кредитний договір.

Кредитні відносини викликали появу кредитного механізму, що вклю­чає в себе принцип кредитування, кредитного планування і управління кредитом, умови і методи кредитування, способи його кількісного регу­лювання.

Кредитні відносини між позичальником і банком у певному порядку формуються кредитним договором (у письмовому вигляді), у якому з’ясо­вуються всі питання, пов’язані з кредитуванням, у тому числі взаємні зобов’язання і відповідальність сторін, мета, розмір, термін кредиту­ван­ня, плата за кредит, форми забезпечення його повернення, порядок надання і повернення кредиту методом визначення кількості днів до нара­хування відсотка і періодичність їх виплат, здійснення контролю за вико­ристан­ням кредиту і под.

Умови кредитного договору визначають для позичальника індивіду­аль­но. У зв’язку з цим у процесі оформленні договірних відносин з пози­чальником використовується як типовий кредитний договір, так і інші фор­ми, що базуються на типовому договорі зі змінами і доповненнями.

Якщо кредитний договір-поручительство оформлено більше ніж на одній сторінці, на кожній з них повинні бути підписи і печатки сторін, а всі аркуші повинні бути пронумеровані і зшиті, скріплені печаткою банку і позичальника.

Кредитні договори складаються від імені юридичної особи соці­аль­ного банку в особі голови правління, його заступника на підставі статуту банку або від імені керівника філії.

Керівники філії можуть передоручати складання договорів на вида­чу кредитів своїм заступникам, за умови, що доручення, за яким повно­важення передаються іншій особі, нотаріально затверджено (ст. 68 ГКУ).

Кредитні договори підписуються з боку позичальника його посадо­вою особою в межах його повноважень і винятково в присутності праців­ника банку.

Форми кредитів:

комерційний;

іпотечний;

банківський;

споживчий;

міжнародний;

державний;

міждержавний.

Основними принципами кредитування є:

здійснення його на умовах цільового використання, терміновості, повернення, платності і забезпечення;

надання їх банками платоспроможним підприємствам, організаціям і іншим структурам – суб’єктам господарювання;

видача кредитів винятково для цільового кредитування конкретного доходу, здійснення якого передбачене статутом позичальника, юридич­ної особи;

видача кредитів тільки після проведення комплексного аналізу фі­нан­сово-господарської діяльності позичальника, результати якого свід­чать про його кредитоспроможність і фінансову стабільність;

можливість його виданий тільки після повернення позичальником забор­гованості за попереднім кредитом, за винятком випадку кредиту­вання за кредитною лінією, а також під час видачі короткострокового кредиту за наявності довгострокового або навпаки за умови відповідного фінансового стану позичальника і виданого ним забезпеченого усіма вимогами даного положення.

Існують основні напрямки кредитування, а також процентна полі­тика банку. Вони здійснюються правлінням банку в межах повноважень, серед яких слід назвати наступні:

установлюються планові обсяги і структура кредитних ресурсів і кредитних вкладень;

виділяються набуті напрямки кредитних вкладень з урахуванням існуючих ризиків;

встановлюється максимальний розмір видачі кредитів філіями бан­ку одному позичальникові;

встановлюється процентна ставка внутрішньосистемних купівлі і про­­дажу кредитних ресурсів;

затверджується методика оцінки фінансового стану позичальника.

Відсоток за кредит – це плата, що одержує кредитор від позичаль­ника за користування позиковими коштами.

Норма відсотка розраховується за формулою:

.

Норма відсотка буває ринковою, яка формується безпосередньо на ринку позикових капіталів, і середньою, яка формується за певний пері­­од часу.

Існують наступні функції кредиту:

1) функція перерозподілу грошово-фінансових ресурсів;

2) функція перерозподілу кредиту;

3) функція капіталізації грошових доходів;

4) функція грошового обслуговування обігу капіталу в процесі його відновлення;

5) функція зв’язку з макроекономічним регулюванням господар­ських процесів;

6) функція зв’язку із забезпеченням на основі зростання ефектив­ності грошового обігу;

7) функція прискорення концентрації і централізації капіталу шля­хом використання акцій і облігацій.