7.4. Зближення позицій монетарістів та неокейнсіанців у їхніх поглядах на грошово-кредитну політику в сучасних умовах

Кейнсіанці основним засобом стабілізації економіки вважають фіскальну політику, тому що державні витрати на товари і послуги є ком­по­нентом сукупних витрат і тим самим безпосередньо впливають на змі­ну загального рівня виробництва (чистий внутрішній продукт). Податкові надходження прямо впливають на доходи, що йдуть на споживання і заощадження, а отже, через споживання вони також впливають на об­сяг чистого внутрішнього продукту.

Монетаристи вважають фіскальну політику основним засобом стабілізації економіки, тому що вона не може служити надійним засобом стабілізації економіки. Вони припускають, що збільшення державних витрат призведе до дефіциту бюджету і звертання держави за позиками до банків. Коли на фінансовому ринку збільшується попит на гроші, то під­вищується процентна ставка. У результаті цього зменшується попит на гро­ші для інвестицій, у результаті чого скорочуються сукупні витрати, що при­зводить до зменшення чистого внутрішнього продукту. Підприєм­ства для стабілізації економіки не досягають своєї мети, оскільки дер­жава, вдаю­чись до позик на фінансовому ринку, витісняє на ньому приватний бізнес.

Тема 8. Кредит у ринковій економіці

8.1. Теорія кредиту

Існує дві теорії кредиту:

1. Натуралістична. Представники цієї теорії розглядають кредит як форму руху продуктивного капіталу, використання відносно самостій­ного позичкового капіталу і закономірності його руху. Вони недооціню­вали роль кредиту, думаючи, що сутність банку полягає в його посеред­ницькій ролі.

Ця теорія була розроблена Смітом і Рікардо. Їх положення:

об’єктом кредиту є натуральні матеріальні блага;

позичковий капітал тотожно дійсний;

банки є величезними посередниками, оскільки кредит відіграє па­сив­­ну роль.

Помилки теорії:

нерозуміння процесу кругообігу промислового капіталу в трьох фор­мах, специфіки позичкового капіталу як частини промислового капіталу в грошовій формі;

визначення кредиту як способу перерозподілу матеріальних цінно­стей у натуральній формі, а не як форми руху позичкового капіталу

ототожнення позичкового і дійсного капіталу, а отже, й не спромож­ність розкрити сутність відсотка;

нерозуміння ролі кредиту і банків.

Позитивні моменти:

правильне розуміння того, що кредит сам по собі не створює реаль­ного капіталу, що з’являється тільки в процесі виробництва;

підкреслення залежності кредиту від виробництва;

відрізняючи залежність відсотка від прибутку, вони не до кінця розу­міли їх взаємозалежність.

2. Капіталотворча. У середині ХІХ століття пануюче становище зайняла саме ця теорія кредиту. Її представники виходили з незалеж­но­сті кредиту від процесу відтворення і підкреслювали її вирішальну роль у розвитку економіки. На їхню думку, банки – не посередники, а установи, що створюють капітал.

Першим представником цієї теорії був економіст і фінансист Д. Ло.

Він оцінював велике значення кредиту і банків, але він використо­ву­вав емісію банкнот у спекулятивних цілях.

Серед представників цієї теорії були А. Ганн, Дж. Кейнс.

Позитивні моменти:

кредит створює депозити, а отже, і капітал.

актив передує пасивові.